Передумови утворення східнослов"янської держави. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі. Соціально-економічний та державний лад Київської Русі. Розбудова держави за Володимира Святославовича, Хрещення Русі. Процес розпаду Київської Русі.
Аннотация к работе
Понад одинадцять століть тому східні словяни створили свою першу державу. Літописи та інші памятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики - Київською, або Давньою Руссю. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Її народ зводив величні камяні храми й ошатні деревяні житла, створював могутні фортифікаційні споруди своїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних памяток.Східні словяни починаючи з VI-VII ст. розселилися на величезному обширі Східної Європи, утворюючи союзи племен. “Повість временних літ” складена пять століть тому, малює грандіозне полотно цього розселення: “Словяни прийшли й сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші - древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли поміж Припяттю й Двіною і назвалися дреговичами, другі сіли по Двіні й назвалися полочанами, - за річкою, що впадає до Двіни і має назву Полота. Ті ж словяни, що сіли біля озера Ільмень, прозвалися своїм імям - словенами… А інші сіли по Десні, і по Семі, і по Сулі й назвалися сіверянами.” Цей процес розселення в цілому завершився у VIII-IX ст. Першим етапом утворення держави у східних словян було утворення протягом VII - першої половини ІХ ст. перед державних утворень - полянського князівства Кия, Дулібо-Волинського союзу та ін. Докорінною причиною утворення держави у східних словян як і у всіх інших народів, було виникнення соціально неоднорідного суспільства, тобто суспільства з приватною власністю, майновою нерівністю, соціальним розшаруванням.Близько 882р. новгородський князь Олег з дружиною спустився Дніпром, взяв Смоленськ, Любеч, потім хитрістю захопив Київ, убив київських князів Аскольда і Діра й проголосив Київ столицею своєї держави: “Хай буде Київ матірю градам руським”. Князювання Олега в Києві (882-912) почалося згідно зі свідченням “Повісті временних літ” зі створення опорних пунктів центральної влади у племінних княжіннях міст, зі встановлення попервах приблизного порядку стягання данини на підвладних князеві землях. Наполеглива діяльність Олега щодо створення держави дала добрі наслідки: в останні роки його правління у Києві владі князя підкорялися поляни, ільменські словени, сіверяни, кривичі, радимичі, древляни, уличі, можливо, дуліби й хорвати, а також несловянські племінні обєднання - чудь і меря. Влада київського князя в землях племінних княжінь була ще слабкою, часом формальною, а системи управління, стягання данини й судочинства - примітивними й діяли час від часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва. Та країна була, як на свій час, економічно розвинутою й мала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійснення переможного воєнного походу Русі на Візантію у 907р.Під час князювання Святослава Давньоруська держава була розширена й зміцнена. Він повернув до складу Київської Русі племінне княжіння вятичів, що потрапило під владу хозарів. Далі Святослав втрутився у війну між Візантією й Болгарією. Вчасно попереджений гінцем Святослав спішно повернувся до стольного града й відігнав печенігів. Цей захід поклав початок державній реформі, в результаті якої вся давньоруська держава опинилася під владою однієї князівської династії.Історики характеризують державу часів Володимира як ранньофеодальну монархію. Якщо Святослав шукав слави у битвах, то його син Володимир - у мирній розбудові держави. Володимир продовжив адміністративну реформу батька, усунув від влади племінних вождів, а на їх місце посадив власних синів. За Володимира загалом завершився процес складання державної території, визначилися її кордони, що в цілому збігалися з етнічними рубежами східнословянської етнокультурної спільності. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги, на заході - Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півночі - Чудського, Ладозького й Онезького озер, на півдні - Дону, Росі, Сули й Південного Бугу.“Вибір віри”, зроблений 988 року князем Володимиром Святославовичем, не здається випадковим. До візантійської орбіти молоду Руську державу підштовхувало і традиційне тяжіння , і економічно-торгові інтереси, здавна поєднані шляхом із варяг у греки, і загальнополітичні розрахунки. Охрещення Володимира та його одруження на сестрі візантійського імператора ввело київських володарів до християнської сімї європейських правителів. Навесні 990р. князь з молодою дружиною повернувся до Києва й заходився насаджувати християнство. Запровадження християнства на Русі мало позитивні наслідки.Після смерті Володимира, між його синами Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом і Мстиславом, а також пасербом Святополком розгорілася кривава боротьба за київський престол. Під час першого князювання (1015-1018) йому довелося відбивати напад на Київ численного війська степовиків. Тому д
План
План
Вступ
1. Передумови утворення східнословянської держави
2. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі
2.1 Обєднання земель і племен східних словян
2.2 Розвиток державності Русі в першій половині Х ст.
2.3 Соціально-економічний та державний лад Київської Русі
2.4 Розвиток Давньоруської держави за часів князювання Святослава
2.5 Розбудова держави за Володимира Святославовича
2.6 Хрещення Русі
2.7 Завершення формування держави за Ярослава Мудрого