Виникнення і розвиток Давньоруської держави - Статья

Понад одинадцять століть тому східні словяни створили свою першу державу. Літописи та інші памятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики - Київською, або Давньою Руссю. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Її народ зводив величні камяні храми й ошатні деревяні житла, створював могутні фортифікаційні споруди своїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних памяток.Східні словяни починаючи з VI-VII ст. розселилися на величезному обширі Східної Європи, утворюючи союзи племен. “Повість временних літ” складена пять століть тому, малює грандіозне полотно цього розселення: “Словяни прийшли й сіли по Дніпру і назвалися полянами, а інші - древлянами, тому що сіли в лісах, а ще інші сіли поміж Припяттю й Двіною і назвалися дреговичами, другі сіли по Двіні й назвалися полочанами, - за річкою, що впадає до Двіни і має назву Полота. Ті ж словяни, що сіли біля озера Ільмень, прозвалися своїм імям - словенами… А інші сіли по Десні, і по Семі, і по Сулі й назвалися сіверянами.” Цей процес розселення в цілому завершився у VIII-IX ст. Першим етапом утворення держави у східних словян було утворення протягом VII - першої половини ІХ ст. перед державних утворень - полянського князівства Кия, Дулібо-Волинського союзу та ін. Докорінною причиною утворення держави у східних словян як і у всіх інших народів, було виникнення соціально неоднорідного суспільства, тобто суспільства з приватною власністю, майновою нерівністю, соціальним розшаруванням.Близько 882р. новгородський князь Олег з дружиною спустився Дніпром, взяв Смоленськ, Любеч, потім хитрістю захопив Київ, убив київських князів Аскольда і Діра й проголосив Київ столицею своєї держави: “Хай буде Київ матірю градам руським”. Князювання Олега в Києві (882-912) почалося згідно зі свідченням “Повісті временних літ” зі створення опорних пунктів центральної влади у племінних княжіннях міст, зі встановлення попервах приблизного порядку стягання данини на підвладних князеві землях. Наполеглива діяльність Олега щодо створення держави дала добрі наслідки: в останні роки його правління у Києві владі князя підкорялися поляни, ільменські словени, сіверяни, кривичі, радимичі, древляни, уличі, можливо, дуліби й хорвати, а також несловянські племінні обєднання - чудь і меря. Влада київського князя в землях племінних княжінь була ще слабкою, часом формальною, а системи управління, стягання данини й судочинства - примітивними й діяли час від часу, коли наїжджали княжі дружинники з Києва. Та країна була, як на свій час, економічно розвинутою й мала велику військову потугу, про що свідчить сама можливість здійснення переможного воєнного походу Русі на Візантію у 907р.Під час князювання Святослава Давньоруська держава була розширена й зміцнена. Він повернув до складу Київської Русі племінне княжіння вятичів, що потрапило під владу хозарів. Далі Святослав втрутився у війну між Візантією й Болгарією. Вчасно попереджений гінцем Святослав спішно повернувся до стольного града й відігнав печенігів. Цей захід поклав початок державній реформі, в результаті якої вся давньоруська держава опинилася під владою однієї князівської династії.Історики характеризують державу часів Володимира як ранньофеодальну монархію. Якщо Святослав шукав слави у битвах, то його син Володимир - у мирній розбудові держави. Володимир продовжив адміністративну реформу батька, усунув від влади племінних вождів, а на їх місце посадив власних синів. За Володимира загалом завершився процес складання державної території, визначилися її кордони, що в цілому збігалися з етнічними рубежами східнословянської етнокультурної спільності. На сході Київська Русь сягала межиріччя Оки й Волги, на заході - Дністра, Карпат, Західного Бугу, Німану, Західної Двіни, на півночі - Чудського, Ладозького й Онезького озер, на півдні - Дону, Росі, Сули й Південного Бугу.“Вибір віри”, зроблений 988 року князем Володимиром Святославовичем, не здається випадковим. До візантійської орбіти молоду Руську державу підштовхувало і традиційне тяжіння , і економічно-торгові інтереси, здавна поєднані шляхом із варяг у греки, і загальнополітичні розрахунки. Охрещення Володимира та його одруження на сестрі візантійського імператора ввело київських володарів до християнської сімї європейських правителів. Навесні 990р. князь з молодою дружиною повернувся до Києва й заходився насаджувати християнство. Запровадження християнства на Русі мало позитивні наслідки.Після смерті Володимира, між його синами Ярославом, Борисом, Глібом, Святославом і Мстиславом, а також пасербом Святополком розгорілася кривава боротьба за київський престол. Під час першого князювання (1015-1018) йому довелося відбивати напад на Київ численного війська степовиків. Тому д

План

Вступ

1. Передумови утворення східнословянської держави

2. Виникнення, становлення і розквіт Київської Русі

2.1 Обєднання земель і племен східних словян

2.2 Розвиток державності Русі в першій половині Х ст.

2.3 Соціально-економічний та державний лад Київської Русі

2.4 Розвиток Давньоруської держави за часів князювання Святослава

2.5 Розбудова держави за Володимира Святославовича

2.6 Хрещення Русі

2.7 Завершення формування держави за Ярослава Мудрого

3. Процес розпаду Київської Русі

3.1 Феодальне роздроблення Русі

3.2 Розпад Київської Русі

Заключення