Вина, як умова виникнення деліктних зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої внаслідок надзвичайних ситуацій - Статья

Особливу увагу приділено аспектам вини за експлуатації обєктів підвищеної небезпеки та виникнення у зв’язку із цим надзвичайних ситуацій. Досліджуючи вину як субєктивну умову настання цивільної відповідальності за спричинення надзвичайної ситуації та виникнення відповідних деліктних зобов’язань, необхідно найперше виходити з визнаної у доктрині та законодавчо закріпленої презумпції вини особи заподіювача шкоди та характеристики самої вини як психічного ставлення такої особи до своєї протиправної поведінки та її негативних (шкідливих) наслідків у формі умислу або необережності, що у разі деліктної відповідальності закріплюються лишена основі закону [1, с. У зв’язку із цим вина юридичних осіб у настанні надзвичайних ситуацій матиме місце крізь призму вини їх конкретних працівників, зокрема осіб, відповідальних за пожежний захист, за техніку безпеки, за функціонування тих чи інших систем на підприємствах, в установах і організаціях, а також працівників, які є завдавачами шкоди, навіть попри те, що не виконують жодних адміністративних, контрольних або інших подібних функцій. № 557 [5], згідно з якими: 1) посадові особи, на яких поширюється дія цих Правил, несуть персональну відповідальність за особисті порушення вимог Правил, а також за невжиття заходів із припинення порушень підлеглими посадовими особами або робітниками; 2) працівник або інша особа, яка порушила вимоги Правил, несе, залежно від спричинених порушенням наслідків, особисту відповідальність відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, що порушення сталося через особисте невиконання працівником (робітником) вимог Правил або через невірне виконання розпорядження відповідного керівника. Так, учена зазначає, що прихильники теорії професійного ризику вважали, що підприємство, яке здійснює діяльність, небезпечну для оточення, заздалегідь може врахувати можливі несприятливі наслідки цієї діяльності у разі калькуляції цін на продукцію, тобто таким чином перекласти всі витрати з відшкодування можливих збитків на споживачів як у випадку винної, так і безвинної поведінки (головні недоліки теорії: останнє положення суперечить загальним принципам винної відповідальності та насправді не пояснює відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки); відповідно ж до теорії вигоди відшкодувати збитки незалежно від вини повинен той, хто отримує зиск від діяльності підприємства (недоліки ті самі: відсутність обґрунтування підвищеної відповідальності володільців джерел підвищеної небезпеки та пояснення випадків відповідальності підприємств, що є вигідними для держави, але не отримують прибутків (дослідницькі установи)).Таким чином, вина як елемент у мозаїці умов виникнення зобовязань із відшкодування шкоди, завданої надзвичайною ситуацією, значною мірою диференційована, оскільки залежить від зумовлених вище факторів та в окреслених випадках не є обовязковою для притягнення відповідних осіб до цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, вина як елемент у мозаїці умов виникнення зобов’язань із відшкодування шкоди, завданої надзвичайною ситуацією, значною мірою диференційована, оскільки залежить від зумовлених вище факторів та в окреслених випадках не є обов’язковою для притягнення відповідних осіб до цивільно-правової відповідальності. Зокрема, у разі завдання такої шкоди внаслідок експлуатації обєктів підвищеної небезпеки або за субєктивної протиправності діянь органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових або службових осіб. Складність такого підходу зумовлюється і потенційними практичними труднощами у розмежуванні та встановленні як вини (що впливатиме, наприклад, на відшкодування моральної шкоди), так і причинно-наслідкового зв’язку між тим, чиї саме протиправні діяння призвели до виникнення надзвичайної ситуації внаслідок експлуатації обєктів підвищеної небезпеки: держави через її органи та посадових або службових осіб чи відповідного субєкта господарювання. Відповідь на це запитання повинна встановлюватись у кожному конкретному випадку окремо та впливати на покладення обов’язку відшкодувати завдану шкоду або розмір такого відшкодування.

1. Чикишева Н.А. Презюмирование вины при применении договорной и деликтной ответственности / Н.А. Чикишева // Власть. - 2016. - № 3. - С. 171-177.

2. Гринько С.Д. Деліктні зобов’язання римського приватного права: поняття, система, рецепція : [монографія] / С.Д. Гринько ; за наук. ред. Є.О. Харитонова. - Хмельницький : Хмельницький ун-т управління та права, 2012. - 724 с.

3. Цивільне право України. Особлива частина : [підручник] / за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, Р.А. Майдани- ка. - 3-тє вид. перероб. і допов. - К. : Юрінком Інтер, 2010. - 1176 с.

4. Невзгодина Е.Л. Вина как условие ответственности во внедоговорных обязательствах по законодательству Российской Федерации / Е.Л. Невзгодина // Вестник Омского университета. - 2010. - № 3. - С. 210-214.

5. Про затвердження Правил техногенної безпеки у сфері цивільного захисту на підприємствах, в організаціях, установах та на небезпечних територіях : Наказ Міністерства україни з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 15 серпня 2007 р. № 557 // Офіційний вісник України. - 2007. - № 67. - Ст. 2595.

6. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. № 435- IV // Офіційний вісник України. - 2003. - № 11. - Ст. 461.

7. Бааджи Н.П. Підстави та умови виникнення зобов’язань із відшкодування шкоди / Н.П. Бааджи // Актуальні проблеми держави і права. - 2008. - № 39. - С. 184-190.

8. Грибанов В.П. Осуществление и защита гражданских прав / В.П. Грибанов. - М. : Статут, 2000. - 411 с.

9. Антимонов Б.С. Гражданская ответственность за вред, причиненный источником повышенной опасности / Б.С. Антимонов. - М. : Госюриздат, 1952. - 300 с.

10. Иоффе О.С. Вина и ответственность по советскому праву / О.С. Иоффе // Советское государство и право. - 1972. - № 9. - С. 34-43.

11. Варкалло В.В. Об ответственности по гражданскому праву / В.В. Варкалло. - М. : Юридическая литература, 1978. - 350 с.

12. Дмитриева О.В. Ответственность без вины в гражданском праве : дисс. канд. юрид. наук / О.В. Дмитриева. - СПБ., 1996. - 188 с.

13. Болдинов В.М. Ответственность за причинение вреда источником повышенной опасности / В.М. Болдинов. - СПБ. : Юридический центр Пресс, 2002. - 372 с.

14. Гринько С.Д. Значення вини в деліктних зобов’язаннях / С.Д. Гринько // Університетські наукові записки.

15. - Терещенко Н.В. Особливості відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки : дис. ... канд. юрид. наук / Н.В. Терещенко ; Нац. ун-т внутр. справ. - X., 2003. - 163 с.

16. Ківалова Т.С. Підстави деліктної відповідальності за завдання шкоди / Т.С. Ківалова // Часопис цивілістики. - Вип. 8. - С. 19-22.

17. Примак В.Д. Цивільно-правова відповідальність юридичних осіб : [монографія] / В.Д. Примак. - К. : Юрінком Інтер, 2007. - 432 с.

18. Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 р. № 5403-М // Офіційний вісник України. - 2012. - № 89. - Ст. 3589.

19. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19 червня 2003 р. № 964-^ // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 39. - Ст. 351

20. Канзафарова І.С. До проблеми цивільно-правової відповідальності без вини / І.С. Канзафарова // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. - 2003. - № 3-4. - С. 89-92.

21. Пирвиц Э.Э. Значение вины, случая и непреодолимой силы в гражданском праве (часть первая) / Э.Э. Пирвиц // Вестник гражданского права. - 2010. - № 5. - С. 171-215.

Размещено на .ru