Вимагання: кримінально-правовий та кримінологічний аналіз - Автореферат

Суспільна небезпека цього виду злочинів полягає не тільки в тому, що злочинець вимагає передачу чужого майна чи права на майно, або вчинення будь-яких дій майнового характеру в потерпілого. Для досягнення поставленої мети в дисертації зосереджено увагу на вирішенні таких завдань: 1) дослідити розвиток поняття вимагання в історичному аспекті та проаналізувати особливості сучасного законодавства з цих питань в деяких зарубіжних країнах; 2) провести аналіз поняття вимагання в діючому законодавстві України та дати йому оцінку в порівнянні з КК 1960 р.; 3) розкрити юридичний зміст складів злочинів, передбачених окремими частинами ст.189 КК України; 4) дослідити проблемні питання розмежування злочинів, передбачених ст.189 КК, із суміжними складами злочинів та кваліфікації за сукупністю; 5) проаналізувати статистичні дані про поширеність вимагань та судимості за ці злочини в Україні та Запорізькій області, матеріали вивчення архівних кримінальних справ, і на цій підставі дати кримінологічну характеристику вимагань; 6) дослідити та охарактеризувати особистості злочинців-вимагателів та потерпілих від цих злочинів; 7) проаналізувати причини та умови вимагань; 8) визначити основні напрями запобігання вимагань. Предметом дослідження є норми КК, які передбачають кримінальну відповідальність за вимагання, кількісно-якісна характеристика цього виду злочинів, особистість злочинця, причини та умови вимагань, запобігання цих злочинів. Формально-логічний і метод системного аналізу дали можливість проаналізувати елементи та ознаки складів злочинів, передбачених ст.189 КК України, й дати їм оцінку, визначити критерії розмежування вимагання від суміжних злочинів та кваліфікацію за сукупністю. У процесі дослідження вивчались статистичні дані органів МВС про зареєстровані вимагання в Україні та в Запорізький області за період з 1996 по 2004 рр., Державної судової адміністрації про осіб, засуджених за вимагання в Україні та в Запорізькій області з 2001 по 2004 рр. Проведено контент-аналітичне дослідження архівних кримінальних справ про вимагання, яке використано для кримінологічної характеристики вимагань, особистості злочинців-вимагателів та потерпілих й інших питань.Перший підрозділ “Розвиток поняття вимагання у кримінальному законодавстві України та Росії, яке діяло в Україні, колишньому Радянському Союзі” присвячений дослідженню виникнення поняття вимагання, що мало місце ще в римському праві, та його регламентування в законодавстві України, царської Росії, яке поширювалось і на Україну. На західноукраїнських землях у період Австрійського панування діяло “Угорське кримінальне уложення про злочини і проступки” 1879 р., яке містило декілька складів злочинів вимагання. Законодавство Франції в якості кваліфікуючої ознаки вимагання поряд з іншими, називає озброєність злочинця, вимагання, здійснене по відношенні до особи, безпорадність якої обумовлена віком, хворобою, фізичною вадою, психічним дефектом, станом вагітності, що були очевидними або відомі злочинцю. Другий розділ дисертації “Аналіз основного складу злочину “вимагання” за діючим Кримінальним кодексом України” складається з трьох підрозділів. У першому підрозділі другого розділу “Деякі спірні питання “вимагання” в історії вітчизняної науки кримінального права” розглядається в історичному аспекті такі питання як можливість віднесення вимагання до форм розкрадання та розуміння поняття рекет.Зокрема, це такі положення: Формування основного, кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів вимагання базується на розробках цих понять у законодавстві попередніх років. Проте, у формулюванні окремих новел складу злочину вимагання у ст.189 КК України є і недоліки, які слід усунути. При розгляді обєктивних ознак вимагання, підтримана позиція вчених, які в якості обєкта злочину розглядають не суспільні відносини, а цінності, яким завдається чи може бути завдана шкода. Лише ч.2 ст.189 КК передбачає спеціального субєкта - службову особу, яка вчиняє вимагання з використанням свого службового становища. Вимога передачі чужого майна, чи одержання коштів, майна чи інших матеріальних благ шляхом передачі права на них, чи здійснення з цією метою відповідних дій на користь вимагателя або третіх осіб, що спричиняє шкоду майновим інтересам потерпілого, з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими особами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі особи бажають зберегти в таємниці або вчинити дії, яких ці особи побоюються (вимагання).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У висновках наведені теоретичні узагальнення й наукові положення, повязані з кримінально-правовим визначенням вимагання. Зокрема, це такі положення: Формування основного, кваліфікованих та особливо кваліфікованих складів злочинів вимагання базується на розробках цих понять у законодавстві попередніх років. Між тим, ст.189 КК, порівняно зі ст.862 та ст.144 КК 1960 р., має певні суттєві відмінності. У переважній більшості їх слід оцінити позитивно.

Проте, у формулюванні окремих новел складу злочину вимагання у ст.189 КК України є і недоліки, які слід усунути. Рекомендовано внести і певні уточнення в ст.189 КК, які зазначені при аналізі зарубіжного законодавства.

При розгляді обєктивних ознак вимагання, підтримана позиція вчених, які в якості обєкта злочину розглядають не суспільні відносини, а цінності, яким завдається чи може бути завдана шкода.

Розглянуті основний і додатковий обєкти вимагання.

Надана рекомендація про уточнення в законодавстві поняття предмета вимагання, оскільки діючий закон у цій частині недосконалий.

Вносяться рекомендації щодо визначення обєктивної сторони вимагання.

Щодо субєкта то в переважній більшості складів злочину вимагання він представлений загальними ознаками. Лише ч.2 ст.189 КК передбачає спеціального субєкта - службову особу, яка вчиняє вимагання з використанням свого службового становища.

Стосовно субєктивної сторони вимагання, то в роботі обґрунтовується точка зору про те, що всі склади злочинів, передбачені ст.189, вчиняються з прямим умислом і передбачають корисливий мотив. Щодо настання наслідків, то до них може бути у винного як конкретизований, так і не конкретизований умисел.

Надані рекомендації стосовно кваліфікації дій винних у випадках вчинення вимагання за кваліфікуючих та особливо кваліфікуючих ознак, відмежування вимагань від суміжних складів злочинів та кваліфікація за сукупністю.

У роботі вперше в кримінологічній літературі визначені ознаки кримінологічної характеристики вимагань, які базуються на аналізі обсягу досліджуваного виду злочинності, його динаміки та структури. У цій характеристиці елементами новизни є перелік і характеристика ознак структури досліджуваного виду злочинності. Проаналізовані статистичні дані щодо вимагань, особистості злочинців-вимагателів; розглянуті причини та умови цих злочинів.

При розгляді запобігання вимагань констатується, що субєкти запобіжної діяльності не виконують покладені на них обовязки із запобігання злочинів, це має особливо прояв щодо неповнолітніх, раніше судимих, тих, хто ніде не працює, зловживає спиртними напоями тощо. У звязку з цим надані відповідні рекомендації.

Запропоновано ст.189 КК викласти у наступній редакції: 1. Вимога передачі чужого майна, чи одержання коштів, майна чи інших матеріальних благ шляхом передачі права на них, чи здійснення з цією метою відповідних дій на користь вимагателя або третіх осіб, що спричиняє шкоду майновим інтересам потерпілого, з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими особами, обмеження прав, свобод або законних інтересів цих осіб, пошкодження чи знищення їхнього майна або майна, що перебуває в їхньому віданні чи під охороною, або розголошення відомостей, які потерпілий чи його близькі особи бажають зберегти в таємниці або вчинити дії, яких ці особи побоюються (вимагання).

2. Вимагання, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням свого службового становища, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілим, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинене щодо осіб, безпорадність яких обумовлена їх віком, хворобою, фізичною вадою, психічним дефектом, станом вагітності, що були очевидні або відомі виконавцю злочину.

3. Вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоровя особи, або таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах, або вчинене із застосуванням зброї.

4. Вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах, або вчинене організованою групою, або поєднане із заподіянням тяжкого тілесного ушкодження чи таке, що спричинило інші тяжкі наслідки.

5. Потерпілі, щодо яких застосовувалося вимагання з погрозою повідомити про їх злочинні дії, якщо такі факти будуть підтверджені, звільняються від кримінальної відповідальності.

Також запропоновано уточнити та доповнити наступні норми: Ч.3 ст.28 КК - Злочин визнається вчиненим організованою групою, якщо в його готуванні або вчиненні брали участь декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке обєднання для вчинення одного або декількох злочинів, яке очолює керівник (керівники), група діє згідно з розробленим планом із розподілом функцій відомих учасникам групи для досягнення визначеної групою мети.

Ч.2 ст.30 КК - Інші учасники організованої групи підлягають кримінальній відповідальності за злочини у підготовці або вчиненні яких вони брали участь, незалежно від тієї ролі, яку виконував у злочині кожен з них. Це ж правило поширюється і на членів злочинних організацій, дії яких кваліфікуються також за ч.1 ст.255 КК України.

Ч.2 ст.32 КК - Повторність, передбачена ч.1 цієї статті, відсутня при вчиненні продовжуваного злочину, який складається з двох або більше тотожних діянь, обєднаних єдиним злочинним наміром, що здійснюються впродовж нетривалого часу”. Поняття ж не тривалого часу можна дати у відповідній постанові ПВСУ. На нашу думку, цей строк може визначатись у залежності від конкретних обставин справи і тривати не більш двох місяців.

1. Дьоменко С. Поняття вимагання за Кримінальним кодексом України та його відмінність від чинного раніше законодавства // Підприємництво, господарство і Право. - 2003. - №6. - С.71 -74.

2. Дьоменко С.В. Визначення поняття вимагання в законодавстві деяких зарубіжних країн // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 20. - К:. Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - С.399 - 404.

3. Дьоменко С.В. Деякі проблеми відмежування вимагання від суміжних складів злочинів та кваліфікації за сукупністю // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2003. - №10. - С.30 - 39.

4. Дьоменко С. Кримінологічна характеристика вимагання. Аналіз даних про особистість злочинця // Підприємництво, господарство і Право. - 2004. - №10. - С.25 - 28.

5. Дьоменко С.В. Кримінологічний аналіз статистичних даних про вимагання // Вісник Запорізького юридичного інституту. - 2004. - №4. - С.186 - 195.

6. Дьоменко С.В. До питання відмежування вимагання від розбою // Матеріали засідання міжнародного “круглого столу” присвяченого памяті професора К.Г. Федорова (12 травня 2000 р.). - Запоріжжя, 2000. - С.320 - 326.

7. Дьоменко С.В. Вимагання за новим Кримінальним кодексом України // Теорія та практика застосування чинного кримінального та кримінально-процесуального законодавства в сучасних умовах: Тези доп. наук.- практ. конф.: У 2-х ч. - Ч.І. - К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. - С.47 - 48.

8. Туркевич І.К., Дьоменко С.В. Проблемні питання кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ст.255 КК України // Проблеми відповідальності за злочини проти громадської безпеки за новим Кримінальним кодексом України: Матер. міжнар. наук.-практ. семінару [Харків] 1-2 жовт. 2002 р. / Редкол.: Сташис В.В. (голов. ред.) та ін. - Х.: Східно-регіональний центр гуманітарно-освітніх ініціатив, 2003. - С.144 - 147.

9. Дьоменко С.В. Відмежування вимагання від грабежу та розбійного нападу // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Актуальні проблеми взаємодії судових та правоохоронних органів у процесі реалізації завдань кримінального судочинства”. 28-29 травня 2004 року м. Запоріжжя: У 2 ч. - Запоріжжя: Юридичний інститут МВС України, 2004. - Ч.1. - С.103 - 106.

10. Дьоменко С.В., Потапова Н.В. Деякі проблеми кваліфікації вимагательства // ІІІ міжрегіональна науково-практична конференція “Концепція формування законодавства України” (листопад 1998 р.). Наукові статті. - Запоріжжя, 1999. - С.140 - 145.

11. Дьоменко С.В. До питання відповідальності за злочини проти власності // Вісник Запорізького державного університету: юридичні науки. - №1: Збірник наукових праць / За ред. Толока В.О., Денисової Т.А. - Запоріжжя: ЗДУ, 2001. - С.148 - 151.

12. Дьоменко С.В. Вимагання: деякі спірні питання поняття // Влада. Людина. Закон. - 2002. - №12. - С.113 - 115.

13. Дьоменко С.В. Генеза складу вимагання в кримінальному праві України // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - №1: / Головний редактор Толок В.О. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2003. - С.145 - 147.

14. Дьоменко С.В. Спірні питання визначення обєкта та предмета вимагання // Влада. Людина. Закон. - 2003. - №8. - С.113 - 115.

15. Дьоменко С.В. Проблеми відмежування вимагання від деяких суміжних складів злочинів // Вісник Запорізького державного університету: Збірник наукових статей. Юридичні науки. - Запоріжжя: Запорізький державний університет, 2004. - С.172 - 175.

16. Дьоменко С.В. Деякі кримінологічні показники про вимагання // Влада. Людина. Закон. - 2004. - №12. - С.50 - 52.

17. Дьоменко С.В. Деякі теоретичні та практичні проблеми запобігання вимагань // Влада. Людина. Закон. - 2005. - №8. - С.54 - 59. кримінологічний злочинність законодавство вимагання