Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (ст. 1881 КК України): кримінально-правова характеристика - Автореферат

КК України новою статтею 1881, держава передбачила (виокремила) відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання, що в принципі узгоджується з функцією забезпечення стабільності і непорушності зазначених обєктів права власності як основи економічної системи держави. Основна увага кримінально-правовій характеристиці викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання приділялась переважно у науково-практичних коментарях до ст. 1881 КК, зумовлена також тим, що в Особливій частині чинного КК України норми, які передбачають відповідальність за викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання, викладені законодавцем з істотним порушенням правил законодавчої техніки, що у свою чергу породжує неоднозначні підходи щодо кваліфікації відповідних посягань. 1881 КК; 2) визначити специфічний кримінально-правовий зміст обєктивних і субєктивних ознак складів цього злочину; 3) розробити рекомендації для працівників правозастосовчих органів щодо кваліфікації викрадення електричної та теплової енергії шляхом її самовільного використання; 4) на підставі системного аналізу диспозицій ст. ст. 1881 КК, не можна вважати майном, авторка визначила, що названі види енергії є товаром (товарною продукцією), який відрізняється від інших товарів особливими споживчими якостями та фізико-технічними характеристиками, а саме: а) одночасністю виробництва і використання (споживання); б) одноразовістю використання (споживання), що свідчить про неможливість не лише її оновлення (відновлення) в натурі, але й утримання (неповернення) відповідним споживачем; в) неможливістю повернення; г) визнанням електричної енергії як енергоносія електричного струму, теплової енергії - теплоносієм, - як рідкої або газоподібної речовини, що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках.Основний безпосередній обєкт цього злочину визначається як право власності енергогенеруючих підприємств, імпортерів електроенергії, юридичних осіб, що реалізують (постачають) електроенергію із давальницької сировини, або енергопостачальників (так званих «обленерго»), як учасників оптового ринку електроенергії (тобто субєктів підприємницької діяльності, що здійснюють виробництво, передачу та постачання електричної енергії, комбіноване виробництво теплової та електричної енергії), а також споживачів електроенергії чи осіб (фізичних чи юридичних, що не є субєктами підприємництва), які виробляють електроенергію для власних потреб / споживання без мети одержання прибутку (не для продажу/реалізації) (в разі викрадення електричної енергії), або осіб (у тому числі субєктів підприємницької діяльності), які здійснюють передачу (постачання) теплової енергії, виробленої на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії (зокрема, газо - (нафто-) добувні підприємства, імпортери газу (нафти) чи газо - (нафто-) транспортні підприємства НАК «Нафтогаз України» (у тому числі дочірня компанія «Газ України» та дочірнє підприємство «Газ-тепло»), осіб, що здійснюють виробництво (на теплоелектроцентралях та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), транспортування, постачання (реалізацію) теплової енергії), а також споживачів теплової енергії чи осіб (фізичних чи юридичних, що не є субєктами підприємництва), які виробляють теплоенергію для власних потреб / споживання без мети одержання прибутку (не для продажу/реалізації) (в разі її викрадення). Обґрунтовується, що електрична та теплова енергія як енергоносії мають визнаватися товаром, особливі споживчі якості якого обумовлюються специфікою: 1) виробничого процесу; 2) обєктів, на яких здійснюється її виробництво; 3) призначення виробництва електричної енергії, що полягає у перетворенні її у теплову чи механічну енергію шляхом застосування теплонагрівальних чи інших приладів і устаткувань, а теплової - опалення, підігрів питної води, інші господарські й технологічні потреби споживачів; 4) одноразовості використання (споживання) такої енергії, що свідчить про неможливість її оновлення (відновлення) в натурі; 5) форми електричної та теплової енергії: а) електричний струм та б) рідка або газоподібна речовина, що обумовлює визнання предметом названого злочину не самої теплової енергії, а теплоносія - рідкої або газоподібної речовини (гарячої води, пари), що циркулює у трубах або каналах і передає теплову енергію в системах теплопостачання, опалення, вентиляції та технологічних установках (так звані «змістовні ознаки»); 6) постачання виробленої електричної та теплової енергії безпосередньо споживачу, що здійснюється для його власних потреб на підставі укладеного договору купівлі-продажу (для електроенергії) та постачання (для теплоенергії); 8) права власності на ці види енергії, яке залежить від форми власності обєктів електроенергетики, на яких вона виробляється як товарна продукція.

Основний зміст роботи