Використання збагаченої тромбоцитами плазми для оптимізації репараційного остеогенезу при травматичних переломах нижньої щелепи - Автореферат

Серед багатьох проблем щелепно-лицевої хірургії особливе місце займає питання лікування хворих із переломами нижньої щелепи, які складають від 75 до 89 % в загальній структурі пошкоджень кісток лицевого скелету(Тимофеев А.А., 2004; Маланчук В.О., 2006). В останні роки, не дивлячись на застосування нових і вдосконалених методів лікування переломів нижньої щелепи, частота ускладнень, що призводять до здовження термінів лікування, вторинного зміщення фрагментів, утворення несправжніх суглобів зросла до 10% (Бернадский Ю.И., 2003; Лесовая И.Г., 2006; Рыбалов О.В., Локес Е.П., 2006). Для покращення процесів остеорепарації та профілактики можливих ускладнень, скорочення термінів лікування та реабілітації хворих запропоновано різні методи оптимізації репараційного остеогенезу, в яких використовувалися фізичні та хімічні впливи, біологічно-активні речовини, трансплантація консервованої кісткової тканини. Оскільки методика отримання збагаченої тромбоцитами плазми та введення її в міжфрагментарний простір є досить простою та невисоковартісною, ми вважаємо її одним із перспективних напрямків у вирішенні проблеми оптимізації остеорепарації, що може пришвидшити утворення кісткової мозолі, сприяти скороченню термінів лікування хворих старших вікових груп (похилий, старечий вік) із переломами нижньої щелепи та у групи хворих із ранніми післятравматичними ускладненнями (Маланчук В.А., Копчак А.В., 2004; Матрос-Таранец И.Н., Мартыненко Е.А., Хахелева Т.Н., Дзюба М.В., 2005). Підвищити ефективність лікування хворих з переломами нижньої щелепи шляхом введення в лінію перелому збагаченої тромбоцитами плазми крові, як аутогенного джерела факторів росту.Для досягнення поставленої мети і вирішення завдань дослідження проведено експериментальне та клінічне вивчення ефективності застосування ЗТП у комплексному лікуванні хворих з переломами нижньої щелепи. Експериментальна частина роботи включала: вивчення якісних показників тромбоцитів та їх концентрацію у складі ЗТП, отриманої при різних режимах центрифугування та вивчення впливу ЗТП на проліфераційну активність фібробластів в умовах in vitro. В дослідженнях використано антивібраційну лабораторну центрифугу EBA-20, що вміщує 8 пробірок одночасно, кількість обертів за хвилину регулюється від 500 (24g) до 6000 (3421g) з кроком 100 об/хв, а також стерильні пластикові пробірки ємністю 10 мл без наповнювача і такі, що містили 1,5 мл антикоагулянту (BD Vacutainer Systems) та, відповідно, дозволяли набрати по 8,5 мл крові в кожну. перелом щелепа тромбоцит плазма Для оцінки життєздатності тромбоцитів використовували барвник трипановий синій (Sigma, США), інкубували протягом 2-3 хвилин, 20 мкл забарвленої суспензії клітин вносили в камеру Горяєва і здійснювали підрахунок живих і мертвих клітин на інвертованому мікроскопі Біолам-Р (ЛОМО, Санкт-Петербург, Російська Федерація). Розподіл хворих був проведений наступним чином: група А - 44 пацієнти з неускладненими переломами нижньої щелепи; група В - 80 пацієнтів, що поступили в стаціонар з ранніми ускладненнями переломів нижньої щелепи: нагноєння кісткової рани, запальні процеси мяких тканин (за класифікацією О.О.На основі клініко-рентгенологічних обстежень відзначено, що у початковий період (до 10-11 дня) відмінностей в основній А та контрольній А групах, що стосується клінічного перебігу захворювання, практично не відзначалось. Післятравматичні явища, а саме: біль, набряк мяких тканин, збільшення регіональних лімфатичних вузлів зникали на 4-5 день в обох групах. На момент припинення міжщелепної іммобілізації у хворих основної А групи виявлено виражені рентгенологічні ознаки консолідації кісткових фрагментів: краї кісткових фрагментів не чіткі, щілина перелому завуальована. У хворих контрольної А групи всі ознаки загоєння перелому були менш вираженими, у деяких пацієнтів відзначались ознаки крайового остеопорозу кісткових відламків та завуальованість лінії перелому. Такі післятравматичні симптоми, як біль, набряк мяких тканин, збільшення регіональних лімфатичних вузлів були достатньо вираженими, оскільки усі хворі цієї групи були госпіталізовані з гнійними ускладненнями.У дисертації представлено новий підхід до вирішення проблепи про виготовлення аутогенної ЗТП, що грунтується на детальному експериментальному вивченні якісних та кількісних показників тромбоцитів у її складі, та на основі вивчення її впливу на культуру фібробластів in vitro. Спираючись на результати клініко-рентгенологічних, ехоостеометричних та біохімічних досліджень обгрунтовано доцільність використання ЗТП для підвищення ефективності лікування хворих з травматичними переломами нижньої щелепи. Аналіз результатів експериментальних досліджень дозволив розпрацювати оптимальний алгоритм для отримання аутогенної ЗТП з максимальним вмістом тромбоцитів в режимах: на I етапі 1000 об/хв (95g), на II етапі 1500 об/хв (140g) антивібраційною центрифугою ЕВА-20.

Основний зміст роботи

Експериментальне вивчення впливу режимів центрифугування та особливостей методичного підходу до виготовлення ЗТП на морфофункціональні характеристики тромбоцитів та їх концентрацію дозволило визначити оптимальні параметри для її отримання. Дослідження якостей тромбоцитів в плазмі після першого центрифугування дало вичерпні результати. Проглядається чітка тенденція до зменшення їх концентрації зі збільшенням обертів центрифуги. Показники зруйнованих клітин низькі у всіх пробах, хоча й збільшуються прямо пропорційно до збільшення значень g (відцентрова сила). Слід зазначити, що дані якісної і кількісної характеристик тромбоцитів, отриманих при обертах в межах від 1000 до 1200 об/хв статистично не відрізняються і дозволяють отримати їх максимальну концентрацію при оптимальній якості, що відображено на рис. 3. Водночас, після проходження позначки 1200 об/хв криві, що позначають живі та зруйновані клітини, неухильно наближаються одна до одної, що дає можливість зробити обґрунтований висновок про недоцільність використання режимів більших за 1200 об/хв на першому етапі.

В результаті другого центрифугування в пяти досліджуваних режимах найбільша концентрація тромбоцитів досягнута при обертах в діапазоні 1500-1700 об/хв (рис. 4).

IMG_0709eee4-fcd6-4769-855e-4790f7703571

Рис. 3 Залежність концентрації тромбоцитів від величини обертів після першого етапу центрифугування.

IMG_364e6dbf-f0d4-4832-ae4b-20039a04c9f7

Рис. 4 Залежність концентрації тромбоцитів від величини обертів після другого етапу центрифугування.

З отриманих результатів випливає, що вже при 1500 об/хв випадає в осад приблизно 85,5% усіх тромбоцитів, чого достатньо для створення їх концентрації у ЗТП, що в пять разів вища за норму. При збільшенні величини g концентрація тромбоцитів у ЗТП поступово зростає, аж до моменту коли в плазмі практично не залишається клітин взагалі. Як було зазначено, окрім концентрації тромбоцитів, дуже важливим є збереження стабільності їх морфо-функціонального стану під час центрифугувань.

При порівнянні зразків ЗТП помітно виражену зміну люмінесценції, що обєктивно вказує на інтенсивність проходження біохімічних процесів. Причому, якщо перше центрифугування проводили на 1000 об/хв, то після другого на 1500 чи 1700 об/хв тромбоцити в ЗТП залишаються абсолютно функціонально придатними та морфологічно цілісними. Цього не можна сказати про зразки ЗТП при проведенні першого центрифугування на 1200 об/хв., тому що така величина відцентрових сил (g) вже на першому етапі провокує їх морфо-функціональну нестабільність, а друге центрифугування спричиняє ще більшу активацію тромбоцитів та процес дегрануляції в пробірці. При обертах у 3000 за хвилину тромбоцити практично не опалесцентні, тьмяні, усі агреговані. Проявляється опалесценція фону. Усі ознаки говорять про те, що результатом центрифугувань при таких режимах стала не ЗТП з її відповідними властивостями, а плазма, що містить дегранульовані тромбоцити та їх уламки.

При дослідженні впливу ЗТП на проліфераційну активність культури фібробластів в умовах in vitro стало відомим, що збільшення факторів росту оптимізує мітотичні процеси в культурі фібробластів. Показники приросту клітин (піддослідної культури фібробластів) у порівнянні з контролем різняться приблизно на 13 %, і виявляються у збільшенні кількості мітозів у часовому аспекті. Якщо в контрольній серії концентрація фібробластів, що проліферують, на 4 добу досліду становила ~ 25Ч105 то у серії - 2, де діючим агентом виступала ЗТП, такої концентрації клітини досягали на 3 добу. Важливе значення має той факт, що при досягненні певних концентрацій, як в контролі так і в дослідах, фібробласти виходили з логарифмічної фази росту (коли кожний наступний мітоз слідує за попереднім з максимально маленьким інтервалом і фаза G0 практично відсутня), що вказує на відсутність трансформувальної дії ЗТП.

Проведений аналіз експериментальних досліджень дозволив визначити оптимальні умови для отримання аутогенної ЗТП з максимальним вмістом живих тромбоцитів і застосувати в комплексному лікуванні хворих з переломами нижньої щелепи.

На основі клініко-рентгенологічних обстежень відзначено, що у початковий період (до 10-11 дня) відмінностей в основній А та контрольній А групах, що стосується клінічного перебігу захворювання, практично не відзначалось. Післятравматичні явища, а саме: біль, набряк мяких тканин, збільшення регіональних лімфатичних вузлів зникали на 4-5 день в обох групах. Проте, вже на 12-13 день від моменту репозиції та фіксації відламків в основній А групі хворих при пальпації можна було відзначити потовщення окістя та ознаки формування первинної кісткової мозолі. Вираженість таких проявів у хворих контрольної А групи була значно меншою і зявлялись лише на 16-17 день.

На момент припинення міжщелепної іммобілізації у хворих основної А групи виявлено виражені рентгенологічні ознаки консолідації кісткових фрагментів: краї кісткових фрагментів не чіткі, щілина перелому завуальована. У хворих контрольної А групи всі ознаки загоєння перелому були менш вираженими, у деяких пацієнтів відзначались ознаки крайового остеопорозу кісткових відламків та завуальованість лінії перелому. Результати ехоостеометрії вказують на різкий приріст розповсюдження ультразвукової хвилі кістковою тканиною на 14 добу, що є свідченням інтенсифікації процесів остеорепарації та збільшення щільності пошкодженої кістки (табл. 2).

Таблиця 2 Показники ехоостеометрії хворих групи А Терміни спостереження (доба)Основна А група (м/с) n=24Контрольна А Группа (м/с) n=20

12745±262748±21

72799±292798±17

143012±36*2897±25

213112±15*2958±34

303205±38*3069±32

n-кількість спостережень;

*-p<0,05 достовірність різниці при порівнянні показників у хворих основної та контрольної А групи.

У хворих групи В із ранніми післятравматичними ускладненнями достовірної різниці у клініко-рентгенологічних та остеометричних показниках у перші десять днів не відзначено. Такі післятравматичні симптоми, як біль, набряк мяких тканин, збільшення регіональних лімфатичних вузлів були достатньо вираженими, оскільки усі хворі цієї групи були госпіталізовані з гнійними ускладненнями. Ці симптоми зникали на 5-6 день, як в основній В так і в контрольній В групах. В основній В групі на 11-12 день після введення аутогенної ЗТП зявлялись ознаки утворення кісткової мозолі - потовщення окістя в ділянці перелому. Стійку консолідацію відламків спостережено на 24-25 день. Характерними були виражені рентгенологічні ознаки консолідації: краї відламків згладжені, щілина перелому звужена, наявна інтенсивна тінь первинної кісткової мозолі. У контрольній групі при рентгенологічному дослідженні на 21 день лікування діагностовано невиражену, ледь помітну тінь кісткової мозолі. Імобілізацію припиняли на 27-28 день, коли було виявлено консолідацію фрагментів. Клінічні і рентгенологічні показники корелювали з результатами ехоостеометрії. Їх аналіз показує, що у всіх хворих, яким у комплексному лікуванні ускладнених запальними процесами переломів застосовували ЗТП, як джерело факторів росту, виявлено позитивну тенденцію у зростанні швидкості проходження ультразвукової хвилі пошкодженою кістковою тканиною. Достовірну різницю відзначено після 14 доби лікування. Це свідчить про покращення процесів репарації та збільшення щільності кісткової тканини (табл.3).

Таблиця 3 Показники ехоостеометрії хворих групи В

Терміни постереження (доба)Основна група В (м/с) n=40Контрольна група В (м/с) n=40

12699±212701±30

72754±232728±30

142801±32*2785±49

212969±30*2839±24

303198±39*3141±20

n-кількість спостережень;

*-p<0,05 достовірність різниці при порівнянні показників у хворих основної та контрольної В групи.

Враховуючи високі остеорепараційні властивості ЗТП ми запропонували її для лікування переломів нижньої щелепи у хворих старших вікових груп (група С), оскільки з віком у таких пацієнтів відзначено підвищену частоту ускладнень - від 15,7% до 35% (Маланчук В.А., Копчак А.В., 2004), що підтверджується результатами і наших власних досліджень. Застосування ЗТП у комплексному лікуванні хворих цієї групи виявилось ефективним. Оскільки перебіг захворювання у пацієнтів цієї вікової категорії протікає вяло, з гіпоергічною реакцією організму, зі сповільненими процесами остеорепарації, то у них потенційно є висока ймовірність виникнення ускладнень. Ці ускладнення повязані, передовсім, зі зниженням рівня інтенсивності репараційних процесів (старіння організму, остеопороз, хронічні захворювання, вживання лікарських препаратів, котрі можуть впливати на процеси репарації).

При рентгенологічному обстеженні пацієнтів групи С на 21 день лікування спостережено, що в основній С групі такі ознаки, як звуження щілини перелому, згладження країв відламків, інтенсивне завуалювання між ними є більш вираженими, ніж в контрольній С групі.

Вивчаючи результати ехоостеометрії у хворих старших вікових груп з переломами нижньої щелепи, отримали показники, котрі підтверджують, що репараційні та регенераційні процеси у людей старшого віку проходять менш інтенсивно. Проте, у всіх хворих, яким у комплексному лікуванні переломів нижньої щелепи застосовували ЗТП спостерігалася позитивна тенденція у зростанні швидкості проходження ультразвукової хвилі пошкодженою кістковою тканиною (таб.4).

Таблиця 4 Показники ехоостеометрії хворих групи С

Терміни спостереження (доба)Основна група С (м/с) n=11Контрольна група С (м/с) n=16

12712±252706±22

72779±122731±30

142889±26*2801±49

212978±12*2879±24

303101±29*2938±20

n-кількість спостережень;

*-p<0,05 достовірність різниці при при порівнянні показників у хворих основної та контрольної С групи.

Біохімічним маркером катаболізму колагену є ВО, а біохімічним маркером біосинтезу колагену - БЗО. Дослідження вмісту метаболітів колагену в сечі хворих з переломами нижньої щелепи виявили їх характерні динамічні зміни, що різнились у основних та контрольних групах.

На першу добу госпіталізації рівень ВО виявився підвищеним до 36,9±0,96 мкмоль/добу у всіх хворих, тоді, як рівень БЗО знаходився в межах 8,00±0,29 мкмоль/добу, що е середньостатистичною нормою. Протягом перших трьох діб рівень ВО залишався досить високим і становив від 30,02±1,21 до 36,9±0,96. Водночас рівень БЗО в перші три доби був дещо нижчим, у порівнянні з вихідними показниками (відповідно 7,87±0,25 і 7,80±0,27 мкмоль/добу). Це вказувало на перевагу катаболічних процесів у метаболізмі колагену до проведення шинування та в перші три дні після операції. Така тенденція зміни показників була характерною для пацієнтів усіх груп.

У подальшому рівень ВО в сечі пацієнтів основної А групи швидко знижувався і на 14 добу наближався до показників 19,47±1,32 мкмоль/добу, тоді , як у контрольній А такого рівня досягав тільки на 23 добу. У пацієнтів основних В та С груп на 19 добу спостерігалась достовірна різниця показників у порівнянні з контролем (18,02±1,16 та 22,09±0,87 мкмоль/добу).

При аналізі показників вмісту БЗО в сечі встановлено, що його рівень, утримуючись в межах норми 8,12±0,25 мкмоль/добу, в подальшому все ж зростав, як в основних А, В, С (10-14доба) так і в контрольних А, В, С (19 доба) групах і його піковий показник виявився вищим за норму (8,32±0,22 мкмоль/добу). На кінець періоду обстеження рівень вмісту БЗО в сечі був у межах норми, що вказувало на нормалізацію метаболізму кісткової тканини.

Таким чином, отримані нами результати біохімічних досліджень метаболізму колагену вказували на ранній термін переходу від стадії резорбції до стадії біосинтезу коллагену в основних А, В, С групах, тоді як у контрольних А, В, С такий рівень біохімічних показників виявили на 3-4 доби пізніше.

Зважаючи на значні вікові зміни тканин пародонту, зокрема вторинну адентію, склеротичні зміни нижньощелепної кістки, атрофію, зміну топографо-анатомічного співвідношення різних утворів зубо-щелепної системи, що обумовлюють втрату анатомічних орієнтирів для виконання мандибулярної анестезії, в алгоритмі лікування пацієнтів групи С застосовано вдосконалену нами методику мандибулярної анестезії у людей похилого та старечого віку (Деклараційний патент на корисну модель № 13803 U від 17.04.2006 р).

Підсумовуючи вище наведені дані очевидно, що ЗТП, введена в лінію перелому в період консолідації кісткових фрагментів щелепи, оптимізує репараційний остеогенез. Сигналом до репарації кістки є фактори росту, що вивільняються з тромбоцитів введених у рану і здатні стимулювати та підтримувати остеогенез. Існують вікові зміни, яких зазнає і зубо-щелепна система, що відображається на клінічному перебігу і прогнозі травматичних уражень нижньої щелепи. У звязку з цим, вікові аспекти травми нижньої щелепи викликають безперечну цікавість, обумовлену необхідністю диференційованого підходу до лікування хворих старших вікових груп, а також особливостями перебігу патологічних процесів у хворих цієї вікової групи. За умови використання ЗТП при лікуванні хворих з травматичними переломами нижньої щелепи скорочуються терміни імобілізації, забезпечується рання функціональна реабілітація зубо-щелепного апарату.У дисертації представлено новий підхід до вирішення проблепи про виготовлення аутогенної ЗТП, що грунтується на детальному експериментальному вивченні якісних та кількісних показників тромбоцитів у її складі, та на основі вивчення її впливу на культуру фібробластів in vitro. Спираючись на результати клініко-рентгенологічних, ехоостеометричних та біохімічних досліджень обгрунтовано доцільність використання ЗТП для підвищення ефективності лікування хворих з травматичними переломами нижньої щелепи.

1. Аналіз результатів експериментальних досліджень дозволив розпрацювати оптимальний алгоритм для отримання аутогенної ЗТП з максимальним вмістом тромбоцитів в режимах: на I етапі 1000 об/хв (95g), на II етапі 1500 об/хв (140g) антивібраційною центрифугою ЕВА-20.

2. На підставі результатів світлової, люмінесцентної та електронної мікроскопії доведено, що тромбоцити в складі ЗТП, отриманої в режимах: на I етапі 1000 об/хв (95g), на II етапі 1500 об/хв (140g), є життєздатними, функціонально стабільними, та морфологічно цілісними.

3. ЗТП, виготовлена при визначених нами оптимальних режимах позитивно впливає на проліфераційну активність фібробластів в умовах in vitro. Це проявляється у прискоренні проліфераційних процесів у популяції та збільшенні кількості клітин на 13%.

4. На підставі клініко-рентгенологічних, ехоостеометричних, біохімічних досліджень встановлено, що введення в лінію перелому ЗТП прискорює репарацію кістки, попереджає виникнення пізніх післятравматичних ускладнень, покращує результати лікування, пришвидшує терміни реабілітації хворих, скорочує терміни непрацездатності на 3-4 дні. В основній А та основній В групах терміни тимчасової непрацездатності склали відповідно 18±0,1 та 24,9±0,1 ліжкоднів, тоді як у контрольній А та контрольній В групах 24,9±0,1 та 27,8±0,2 ліжкодні.

5. Хворим групи С, зважаючи на атрофію нижньощелепної кістки та хронобіологічні зміни організму, введення ЗТП в лінію перелому дозволило оптимізувати перебіг процесів репараційного остеогенезу, а відтак - пришвидшити ортопедичну реабілітацію пацієнтів, скоротити терміни стаціонарного лікування (24,9±0,1діб в основній С групі та 30±0,1 діб в контрольній С групі).

1. Горицька К.В. Використання збагаченої тромбоцитами плазми для оптимізації репаративного остеогенезу при травматичних переломах нижньої щелепи із сповільненою консолідацією відламків / К.В. Горицька, Х.Р. Погранична, С.В. Чегринець // Український морфологічний альманах. - 2006. - №2. - С. 126-127. (Здобувач провела клінічні обстеження, опрацювання отриманих результатів, підготувала статтю до друку).

2. Готь І.М. Обґрунтування необхідності вдосконалення внутрішньоротової пальцевої методики мандибулярної анестезії у людей похилого та старечого віку / І.М. Готь, К.В. Горицька, О.Я. Мокрик // Новини стоматології. - 2006. - №1. - С. 41-43. (Участь здобувача полягає у зборі літературних даних, проведенні краніометричних досліджень та підготовці статті до друку).

3. Готь І.М. Вивчення ефективності вдосконаленої внутрішньоротової мандибулярної анестезії пальцевим методом у людей похилого та старечого віку в умовах клініки / І.М. Готь, К.В. Горицька, О.Я. Мокрик // Новини стоматології. - 2006. - №2. - С. 30-32. ( Участь здобувача полягає у відборі пацієнтів, відпрацюванні методик дослідження та аналізі отриманих результатів).

4. Готь І.М. Лікування переломів нижньої щелепи з ускладненим клінічним перебігом / І.М. Готь, К.В. Горицька // Новини стоматології. - 2007. - №4. - С. 56-60. (Участь здобувача є основною і полягає в описанні методики виготовлення збагаченої тромбоцитами плазми, проведенні клінічних досліджень, опрацюванні результатів та підготовки статті до друку).

5. Пат. 13803 А Україна, МПК А 61 М 5/00, А 61 Р 23/02 Спосіб мандибулярної внутрішньоротової анестезії у людей похилого та старечого віку / Горицька К.В., Мокрик О.Я, Горицький Я.В., Уштан С.В. (UA). - № 200510227 ; заявл. 31.10.05 ; опубл. 17.04.06 ; Бюл. №4. (Здобувач зібрала та опрацювала матеріал, сформулювала заявку та формулу патента, підготувала до друку).

6. Пат. 29016 А Україна, МПК А 61 М 17/00, А 61 К 38/17 Спосіб лікування переломів нижньої щелепи із сповільненою консолідацією / Готь І.М., Горицька К.В., Чегринець С.В., Горицький В.М. (UA). - № 200711426 ; заявл. 15.10.07 ; опубл. 25.12.07 ; Бюл. №21. (Участь здобувача є визначальною у розпрацюванні та описі винаходу. Автор провела клінічні дослідженн та їх узагальнення, підготувала до друку).

7. Пристрій для лікування та транспортної імобілізації нижньої щелепи при її переломі / В.М. Горицький, В.В. Чаплик, С.В. Уштан, К.В. Горицька, В.В. Федько // Вісник Вінницького національного університету. - 2006. - №10. - С. 333-334. (Здобувачем описано алгоритм комплексного лікування, оформлено статтю до друку).

8. Горицька К.В. Досвід застосування збагаченої тромбоцитами плазми при аугментації альвеолярних паростків щелеп / К.В. Горицька, С.В.Чегринець, Х.Р. Погранична // Стоматологічна імплантологія. Остеоінтеграція : матеріали другого Українського міжнародного конгресу, 11-13 травня 2006 р. - К., 2006. - С. 100-101. (Здобувач розробила методику, зібрала та проаналізувала матеріал, підготувала статтю до друку).

9. Експериментальне обгрунтування можливості виготовлення збагаченої тромбоцитами плазми з відповідними показниками / К.В. Горицька, І.М. Готь, В.М. Горицький, Р.С. Стойка, О.Ю. Ключівська // Зб. тез. ювілейної науково-практичної конференції “Підсумки та перспективи розвитку стоматології і щелепно лицевої хірургії”. - Х., 2008. - С. 25-26.

10. Горицька К.В. Збагачена тромбоцитами плазма - оптимізатор репаративного остеогенезу при травматичних переломах нижньої щелепи / К.В. Горицька, І.М. Готь, В.М. Горицький // Матеріали I науково-практичної конференції стоматологів Закарпаття “Актуальні питання профілактики і лікування хвороб твердих тканин зуба та пародонту”. - Ужгород, 2008. - С. 22-23.