Використання великопільного опромінювання при лікуванні злоякісних лімфом - Автореферат

Це ми використали у хворих з поширеними формами ЗЛ на першому етапі лікування у вигляді субтотального опромінення (СТО) одноразовою дозою (ОД) 6 Гр з подальшою гемосорбцією (ГС) для запобігання реакцій на ПТ. В результаті у найближчі строки зменшились симптоми інтоксикації та обєм уражених лімфатичних вузлів (ЛВ), хворий переводився з інкурабельного стану в курабельний, що дозволило на другому етапі проводити подальше локальне опромінювання зон ураження в поєднанні з курсами ПХТ [В.О.Черниченко і співавт, 1984]. Мета роботи - підвищити ефективність променевої терапії в комплексному лікуванні хворих з поширеними формами злоякісних лімфом шляхом використання великопільного опромінювання високою одноразовою поглинутою дозою 6 Гр та подальшої гемосорбції. Розробити методику субтотального опромінювання хворих на злоякісні лімфоми одноразовою поглинутою дозою 6 Гр. Визначити ефективність лікування хворих на поширені форми злоякісних лімфом методом субтотального опромінювання одноразовою дозою 6 Гр в порівнянні з субтотальним опромінюванням одноразовою дозою 1,2-1,5 Гр та локальним опромінюванням зон ураження.

За темою дисертаційної роботи опубліковано 15 робіт (5 статей, 9 тез доповідей та 1 методичні рекомендації).

Обсяг та структура дисертації.

Дисертація викладена на 134 сторінках рукопису і складається з вступу, огляду наукової літератури, описання матеріалу та методів дослідження, 2 розділів результатів власних досліджень, обговорення отриманих результатів, висновків, практичних рекомендацій та списку використаних літературних джерел (224). Дисертація ілюстрована 23 таблицями, 9 рисунками, 2 витримками з історій хвороб.

ЗМІСТ РОБОТИ

Матеріал та методи

Комплексне хіміопроменеве лікування було проведено 199 хворим з поширеними формами ЗЛ. З них 137 хворих на ЛГМ і 62 хворих на НХЛ, які знаходились на стаціонарному лікуванні у відділенні системних пухлинних захворювань УНДІОР МОЗ України з 1980 по 1999 роки. Після проведеного комплексного лікування хворі знаходились під наглядом на протязі від 1 до 15 років. Серед хворих було 105 чоловіків і 94 жінки. Середній вік хворих дорівнював 30,8 ± 0,95 року (табл.1).

Таблиця 1

Розподіл хворих на злоякісні лімфоми залежно від статі та віку.

Нозологічна формаСтатьВік хворих в роках Всього

15-1920-2930-3940-4950-5960-69

Л Г Мчол.16232244170

жінки24241351-67

Н Х Лчол.486310435

жінки48345327

Всього48634416208199



Діагноз ЛГМ був встановлений у 40,9% хворих первинно, а 59,1% хворих лікувались після рецидиву захворювання. При НХЛ у 38,7% хворих проведено первинне лікування і у 61,3% - протирецидивне. Діагноз у всіх випадках було підтверджено гістологічним або цитологічним дослідженням. У 170 хворих з поширеними формами ЗЛ спостерігались пухлинні ураження, розташовані вище діафрагми, а у 29 хворих - нижче діафрагми (табл.2).

Таблиця 2

Розподіл хворих на злоякісні лімфоми залежно від нозологічних форм, зон ураження, первинного та протирецидивного лікування.

Нозологічна формаМетоди лікування Всього

Первинне Протирецидивне

Вище діафрагмиНижче діафрагмиВище діафрагмиНижче діафрагми

Л Г М524747137

Н Х Л177271162

Всього691110118199



При обстеженні у більшості хворих з поширеними формами ЗЛ переважали прогностично несприятливі ознаки захворювання, які проявлялись наявністю загальних симптомів інтоксикації, в тому числі лихоманкою вище 380С у 82,2% випадках; змішано-клітинним варіантом ЛГМ та лімфобластною формою лімфом у 36,2% випадках; розширенням тіні середостіння більш 1/3 обєму грудної порожнини при розташуванні процесу вище діафрагми у 54,2% хворих.

Розподіл пацієнтів за стадіями захворювання проводився згідно з клінічною класифікацією, прийнятою Міжнародною конференцією Ann Arbor (1971). У групи спостереження, згідно з класифікацією за стадіями захворювання, були включені хворі, які мали IIA-Б, IIIA-Б та IVA-Б стадії захворювання. Ці стадії оцінювались як поширені форми ЗЛ.

За методиками променевого лікування всі хворі були розподілені на три клінічні групи. До першої групи входило 70 пацієнтів, з них 49 хворих на ЛГМ і 21 хворий з НХЛ, яким ПТ розпочинали з субтотального (СТО) опромінювання верхньої чи нижньої половини тіла одноразовою вогнищевою дозою (ОД) 6 Гр з подальшою гемосорбцією (ГС). На 3-7 добу після сеансу СТО ОД 6 Гр з ГС хворим продовжували ПТ локальним фракційним опромінюванням зон ураження ОД 2,0-2,2 Гр 5 разів на тиждень до сумарної вогнищевої дози 40-45 Гр з урахуванням дози, отриманої при СТО.

До другої групи належали 28 хворих на ЛГМ і 14 хворих з НХЛ, яким було проведено СТО верхньої чи нижньої половини тіла одноразовою поглинутою дозою 1,2 - 1,5 Гр до сумарної вогнищевої дози 12-15 Гр з подальшим локальним опромінюванням зон ураження до сумарної вогнищевої дози 40-45 Гр.

До третьої групи входило 87 хворих (60 хворих на ЛГМ і 27 хворих з НХЛ). Хворі третьої групи отримували ПТ локальним фракційним опроміненням зон рецидивного ураження ОД 2,0-2,2 Гр 5 разів на тиждень до сумарної вогнищевої дози 40-45 Гр.

Клінічні спостереження і лабораторні дослідження проводили в динаміці: до лікування; після сеансу СТО; на 1, 3, 7, 14, 21, 28 добу після лікування, а також через 1, 3, 5, 10 і 15 років після закінчення комплексного хіміопроменевого лікування. Оцінці підлягали частота та повнота індукованої ремісії, показник безрецидивного виживання і загального виживання хворих.

Сеанс СТО проводився на апараті “РОКУС” у положенні хворого лежачи на кушетці (відстань від джерела випромінювання до кушетки 145 см, поле 40х36 см) або лежачи на спеціально виготовленій каталці (відстань від джерела 187 см, поле 50х60 см). Стіл гамма-терапевтичного апарату під час опромінювання відводився вбік. Площа поля опромінювання обмежувалась: вгорі - зовнішнім слуховим проходом хворого або проходила по нижньому краю нижньої щелепи; знизу - верхньою третиною стегнових кісток; проміжна межа між нижньою і верхньою половинами тіла знаходилась на рівні діафрагми. Бокові межі поля опромінювання відповідали поперечному розміру грудної клітини пацієнта і обовязково включали зону підпахвинних западин. Очі екранувались свинцевими блоками, розташованими на спеціальній підставці. Відстань від блоків до тіла пацієнта становила 15-20 см. Зовнішні статеві органи чоловіків екранували блоками, розташованими на відстані 30 см від поверхні тіла. Доза опромінювання становила 6 Гр і підводилась з двох зустрічних статичних полів. Ізодозний розподіл враховував індивідуальні анатомічні особливості хворого, кривизну поверхні, крайовий ефект. Контроль дози здійснювався іонізаційною камерою дозиметра VA-J-18. Потужність експозиційної дози коливалась від 3,4ґ10-3 до 8,9ґ10-3 А/кг (13 - 35 Р/хв).

Методика профілактики і лікування променевих ускладнень і порушень гомеостазу при СТО ОД 6 Гр була розроблена і проводилась у відділенні інтенсивної терапії і анестезіології УНДІОР під керівництвом д.м.н. В.А.Лисецького і складалась з використання засобів, спрямованих на покращання функціонального стану серцево-судинної системи; ліквідацію гіповолемії, гіперкоагуляції; нормалізацію мікроциркуляції та реологічних властивостей крові, клітинної проникливості (використовувались серцеві глюкозиди, реополіглюкін, гепарин, курантил та преднізолон). Одночасно проводилась корекція гіперпродукції кінінів крові антигістамінними препаратами та інгібіторами кініноутворення (супрастин, димедрол, контрикал, гордокс) і терапія клітинної гіпергідратації та порушень електролітного обміну за допомогою панангіну, поляризуючої суміші (глюкоза з інсуліном і препаратами калію і магнію), ретаболілу.

У комплексному лікуванні хворих на поширені форми ЗЛ використовували курси ПХТ за схемами COPP, MOPP, ACOPP, BCOPP, ABVD, ABV чи інтермітуючими схемами ABV-COP, ABV-MOP або за протоколом Стенфорд V.

Статистична обробка результатів роботи здійснювалась традиційними методами варіаційної статистики. Вірогідність розбіжностей середніх значень порівнювальних груп визначали за допомогою критерію Стьюдента. Різниці між середніми значеннями приймали за вірогідні, якщо значення варіабельності (р) було < 0,05.

Результати дослідження та їх обговорення.

Проведений аналіз променевого лікування ОД 6 Гр довів, що одразу ж після сеансу СТО клінічно у всіх хворих визначались симптоми, характерні для гострої променевої хвороби: нудота, блювання, сухість у ротовій порожнині, поява або посилення слабкості, вялість, запаморочення, головний біль, почуття стискання у грудях. Застосування детоксикаційних заходів сприяло запобіганню подальшого наростання і розвитку проявів ендогенної інтоксикації. Комплекс детоксикаційних заходів включав використання гемосорбції. На 7 добу після проведення детоксикаційних заходів з ГС симптоми проявів первинної променевої реакції були відсутні практично у всіх хворих (табл.3).

Таблиця 3

Динаміка проявів клінічних симптомів первинної променевої реакції організму на СТО ОД 6 Гр, яка супроводжувалась гемосорбцією (%).

СимптомиДо детоксикаціїПісля проведення детоксикації (строки спостереження)

1 доба2 доба3 доба4 доба5 доба6 доба7 доба

Нудота10021,415,710,07,12,900

Слабкість10048,642,912,98,64,32,90

Блювання77,17,14,32,92,9000

Сухість у роті44,315,7000000

Озноб18,610,07,15,75,72,92,90

Інші скарги21,45,74,34,32,92,92,92,9



В перші 2-3 доби при проведенні СТО ОД 1,2-1,5 Гр симптоми проявів первинної променевої реакції були менш виражені ніж при застосуванні СТО ОД 6 Гр. Однак, при досягненні сумарної вогнищевої дози 12-15 Гр тобто на 10 добу після початку ПТ у 71,4% хворих спостерігались погіршення загального стану, слабкість (14,3%), зниження або втрата апетиту (9,5%), головний біль та запаморочення (7,1%), тахікардія (21,4%), порушення сну (4,7%). При опроміненні нижньої половини тіла хворі скаржились на нудоту (4,8%), поодинокі випадки блювання і біль у черевній порожнині (9,5%).

У пацієнтів третьої групи після сеансу ПТ симптоми проявів первинної променевої реакції були практично відсутні, але при опромінюванні парааортальних ЛВ і селезінки спостерігались поодинокі випадки нудоти та блювання.

На 1-2 добу після сеансу СТО ОД 6 Гр більш ніж у половини хворих був ліквідований компресійний синдром. Через 1 тиждень після сеансу СТО ОД 6 Гр у 60% хворих обуєм уражених лімфатичних вузлів (ЛВ) зменшився, а в окремих випадках вони повністю резорбувались. Резорбція медіастинальних ЛВ у хворих другої та третьої груп відбувалася повільніше і через 1 тиждень повна резорбція була зафіксована лише у 21,4% і 4,6% випадках відповідно. У більшості хворих другої та третьої груп спостереження ефект повної резорбції медіастинальних ЛВ спостерігався лише через 0,5-1 місяць після початку ПТ. Через 1 місяць після ПТ з СТО ОД 6 Гр повна резорбція медіастинальних ЛВ була рентгенологічно визначена у 100% хворих; при застосуванні СТО ОД 1,2-1,5 Гр - у 78,6% хворих і при локальному фракційному опромінюванні зон ураження - у 70,1% хворих.

ПТ периферійних ЛВ при лікуванні хворих на ЗЛ показала, що при використанні методики СТО ОД 6 Гр на 7 добу після опромінювання повна резорбція ЛВ була досягнена у 61,4% хворих; при використанні СТО ОД 1,2-1,5 Гр - у 31% хворих і при локальному фракційному опромінюванні зон ураження тільки у 13,8% хворих. Через 1 місяць після ПТ повна резорбція периферичних ЛВ у першій групі хворих досягала 95,7%, у другій групі - 73,8% і у третій - 59,8%.

З 70 хворих на поширені форми ЗЛ, розташованих вище і нижче діафрагми, в лікуванні яких застосовували СТО ОД 6 Гр з ГС після лікування досягли повної клінічної ремісії 65 пацієнтів (92,8%). Програма лікування не була завершена у 5 хворих цієї групи (7,2%). У трьох із них було діагностовано ЛГМ і у 2 хворих НХЛ. Всі хворі отримували первинне лікування. Серед цих хворих не досягнуто ремісії у 3 випадках внаслідок прогресування захворювання і у 2 випадках із-за розвитку променевих ускладнень.

При використанні методики СТО ОД 1,2-1,5 Гр повної клінічної ремісії досягнуто у 27 хворих на ЗЛ (64,3%), що значно менше ніж при СТО ОД 6 Гр. До того ж у 10 хворих (23,8%) зареєстрована лише часткова клінічна ремісія, що було повязано з неповною резорбцією уражених ЛВ. Відсутність ефекту спостерігалась у 5 хворих (11,9%).

Серед 87 хворих, які отримували локальну фракційну ПТ зон ураження, клінічна ремісія досягнута у 67 хворих (77%). Серед них у 44 хворих (50,6%) було отримано повний клінічний ефект, а у 23 (26,4%) - частковий. Лікування не дало позитивного ефекту у 23% (20 з 87 хворих) і у цих хворих відзначалось прогресування процесу.

Аналіз безрецидивного періоду при застосуванні різних методик ПТ в лікуванні хворих на поширені форми ЗЛ показав, що у перші півроку тривалість безрецидивного періоду у першій групі (СТО ОД 6 Гр) була значно вищою (72,9%), ніж при застосуванні СТО ОД 1,2-1,5 Гр - 54,8% і при локальному опромінюванні зон ураження - 55,2% (табл.4).

Таблиця 4

Оцінка результатів комплексного лікування хворих на поширені форми злоякісних лімфом по відсотку хворих з безрецидивною течією після застосування різних методик променевої терапії

Тривалість безрецидивного періодуСТО ОД 6 Гр ГС локальна ПТ ПХТ (n=70) СТО ОД 1,2-1,5 Гр локальна ПТ ПХТ (n=42) Локальна ПТ зон ураження ПХТ (n=87)

абс%абс%абс%

До 3 місяців6085,73583,36473,5

До 6 місяців5172,92354,84855,2

До 1 року4260,01740,52832,2

До 2 років3144,31433,355,7

До 3 років2738,61126,300

До 4 років2130,01023,900

До 5 років1825,7921,500



Через 1 рік після лікування безрецидивний перебіг був зареєстрований у 60% хворих на ЗЛ, які отримували СТО ОД 6 Гр з ГС, тоді як у двох інших групах спостереження це було справедливо лише для третини хворих. Через 2 роки після комплексного лікування безрецидивний перебіг ЗЛ у групі з локальним багатопільним опромінюванням зон ураження був у шість разів меншим, ніж при застосуванні СТО ОД 1,2-1,5 Гр, і у вісім разів - ніж при СТО ОД 6 Гр. Через три роки у всіх хворих третьої групи спостереження виникли первинні чи повторні рецидиви захворювання. Пятирічний безрецидивний період при методиках СТО ОД 6 Гр та СТО ОД 1,2-1,5 Гр був майже однаковим і становив 25,3% і 21,5% відповідно.

Аналіз виживання хворих на поширені форми ЗЛ показав, що протягом 5 років показник загального виживання у всіх трьох групах спостереження знаходився приблизно на однаковому рівні і на 5-й рік він становив: у першій групі (СТО ОД 6 Гр) - 37,1%; у другій групі (СТО ОД 1,2-1,5 Гр) - 31,0%; у третій групі - 35,6% (табл.5). Наведені дані демонструють перевагу застосування СТО ОД 6 Гр. Значно вищий показник загального 5-річного виживання при використанні локальної фракційної ПТ, на нашу думку зумовлений більшою кількістю хворих цієї групи без виражених ознак загальної інтоксикації організму, що прогностично само собою є більш сприятливим.

Таблиця 5

Загальне виживання хворих з поширеними формами ЗЛ залежно від методики променевої терапії у комплексному лікуванні

Схема лікуванняПоказник загального виживання

До 1 року До 2 років До 3 років До 5 років До 10 років До 15 років

абс%абс%абс%абс%абс%абс%

СТО ОД 6 Гр ГС локальна ПТ ПХТ(n=70) 58 82,9 51 72,6 41 58,6 26 37,1 17 24,3 9 12,9

СТО ОД 1,2-1,5 Гр локальна ПТ ПХТ(n=42) 38 90,5 28 66,5 20 47,6 13 31,0 5 11,9 1 2,4

Локальна ПТ ПХТ(n=87) 78 89,7 60 68,9 50 57,5 31 35,6 9 10,3 3 3,4



Віддалені результати лікування показують перевагу використання в комплексному лікуванні методики СТО ОД 6 Гр з ГС порівняно з іншими методиками ПТ. 10-річне загальне виживання при СТО ОД 6 Гр було у два рази вищим (24,3%), ніж при СТО ОД 1,2-1,5 Гр (11,9%) та локальному багатопільному опромінюванні зон ураження (10,3%). 15-річне загальне виживання переконливо демонструє перевагу СТО ОД 6 Гр порівняно з іншими методиками. Так, 15-річне виживання при СТО ОД 6 Гр складало 12,9%, тоді як при СТО ОД 1,2-1,5 Гр - 2,4%, а при локальному фракційному опромінюванні - 3,4%.

Слід відзначити, що практично всі важко хворі на ЛГМ після проведення комплексних лікувальних заходів з використанням СТО ОД 6 Гр з ГС були виведені з тяжкого (інкурабельного) стану і продовжували подальшу ПТ послідовним локальним фракційним опромінюванням зон ураження в поєднанні з ПХТ. Розроблена методика комплексного лікування з використанням СТО ОД 6 Гр у хворих з НХЛ сприяла частковій і навіть повній регресії поширених пухлинних конгломератів лімфоїдної тканини, давала змогу швидко ліквідувати тяжкий стан хворого і провести подальше лікування. Проте не зайве відзначити, що клінічна ефективність лікування хворих на НХЛ дещо нижча, ніж при ЛГМ що, можливо, зумовлено швидкою генералізацією процесу.

Використання в комплексному лікуванні хворих з поширеними формами ЗЛ СТО ОД 1,2-1,5 Гр і локальної фракційної ПТ не дозволили отримати швидкого безпосереднього терапевтичного ефекту і перевести хворих із важкого стану до рівня, який дозволив би вже на 5-7 добу проводити подальшу ПТ та ПХТ.

ВИСНОВКИ

1 Субтотальне опромінювання високою одноразовою дозою 6 Гр у комплексному лікуванні хворих з поширеними формами злоякісних лімфом дозволяє вже на 1-5 добу після опромінювання ліквідувати симптоми, що загрожують життю хворого, і провести подальше хіміопроменеве лікування.

2 Використання субтотального опромінювання високою одноразовою дозою 6 Гр та гемосорбції дозволяє швидко досягти загального терапевтичного ефекту та 50% резорбції пухлинних конгломератів на протязі першого тижня після сеансу опромінювання.

3 Гемосорбція у поєднанні з детоксикаційними заходами суттєво зменшує ступінь гострої променевої реакції, сприяє нормалізації гематологічних проявів та функції серцево-судинної системи і дозволяє безпечно застосувати субтотальне опромінювання високою одноразовою дозою 6 Гр в комплексному лікуванні хворих з поширеними формами злоякісних лімфом.

4 Методика субтотального опромінювання високою одноразовою дозою 6 Гр з подальшою гемосорбцією в комплексному лікуванні хворих з поширеними формами злоякісних лімфом дозволяє досягти більш тривалого безрецидивного періоду захворювання порівняно з іншими методиками променевого лікування. Так, трирічний безрецидивний період в першій групі спостерігався у 38,6% хворих. При субтотальному опромінюванні одноразовою дозою 1,2-1,5 Гр він був у 26,3% хворих. При локальному опромінюванні зон ураження всі хворі в цей термін вже мали первинні або повторні рецидиви захворювання.

5 Застосування субтотального опромінювання одноразовою дозою 6 Гр в поєднанні з гемосорбцією створює сприятливіші умови для 5-, 10- та 15-річного виживання хворих з поширеними формами злоякісних лімфом (37,1%, 24,3% та 12,9% відповідно) порівняно з методиками субтотального опромінювання одноразовою дозою 1,2-1,5 Гр (31,0%, 11,9% та 2,4%) і локальним фракційним опромінюванням зон ураження (35,6%, 10,3% та 3,4%).

6 Для прогнозування ефективності застосування субтотального опромінювання одноразовою дозою 6 Гр з подальшою гемосорбцією при злоякісних лімфомах необхідно враховувати локалізацію процесу, ступінь злоякісності, гістологічний тип пухлини, клінічну стадію захворювання і термін виникнення та вид рецидиву. Найбільша ефективність запропонованої методики спостерігалась у хворих на лімфогранулематоз в II - IV стадії захворювання при розташуванні ураження вище діафрагми та при неходжкінських лімфомах низького ступеня злоякісності.

7 Незалежно від методики променевої терапії середня тривалість життя хворих на поширені форми злоякісних лімфом в першу чергу залежить від терміну виникнення та виду рецидиву захворювання. Прогностично несприятливим є генералізація процесу в перші 6 місяців після комплексного лікування.

СПИСОК НАУКОВИХ ПРАЦЬ, ОПУБЛІКОВАНИХ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Удатова Т.В., Чеботарьова Т.І., Мечев Д.С., Хруленко Л.Т. Великопільне та субтотальне опромінювання хворих при лікуванні злоякісних лімфом // Український радіологічний журнал.- 1994.- №4.- С.260-267.

2. Удатова Т.В. Інтенсивне субтотальне опромінювання при лікуванні генералізованих форм лімфопроліферативних захворювань // “Променева діагностика, променева терапія”: Збірка наукових робіт асоціації радіологів України, 1997.- С.124-125.

3. Удатова Т.В. Особливості променевої терапії розповсюджених форм лімфопроліферативних захворювань // “Променева діагностика, променева терапія”. Збірка наукових робіт асоціації радіологів України, 1999.- С.152-158.

4. Иванкова В.С., Удатова Т.В., Хруленко Л.Т., Кундин В.Ю. Применение субтотального облучения крупными фракциями при лечении злокачественных лимфом // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні перспективи діагностики та лікування лімфом”.- Київ, 1999.- С.55-58.

5. Киндзельский Л.П., Губарева А.А., Удатова Т.В. Профилактика и лечение осложнений химиолучевой терапии при злокачественных лимфомах // // Матеріали науково-практичної конференції “Сучасні перспективи діагностики та лікування лімфом”.- Київ, 1999.- С.75-80.

6. Черниченко В.А., Киндзельский Л.П., Лисецкий В.А., Толстопятов Б.А., Хруленко Л.Т., Удатова Т.В. Использование крупнопольного облучения в комплексном лечении распространенных форм злокачественных новообразований // Методические рекомендации. Киев, 1992.- 10с.

7. Черниченко В.А., Киндзельский Л.П., Лисецкий В.А., Толстопятов Б.А., Удатова Т.В., Гапоненко Е.Д., Старосельский И.В., Дедков А.Г., Сычева Т.В. Крупнопольное облучение распросраненных форм злокачественных новообразований // Материалы VIII съезда рентгенологов и радиологов УССР.- Винница, 1989.- С.424-426.

8. Киндзельский Л.П., Позмогов А.И., Черниченко В.А., Лисецкий В.А., Тостопятов Б.А., Удатова Т.В., Хруленко Л.Т. 10-летний опыт крупнопольного облучения онкологических больных // Материалы VIII съезда онкологов УССР.- Донецк, 1990.- С.364-365.

9. Лисецкий В.А., Старосельский И.В., Удатова Т.В., Дедков А.Г. Профилактика осложнений и коррекция гомеостаз при крупнопольной лучевой терапии онкологических больных // Материалы XII съезда рентгенологов и радиологов / Мед. радиология.- 1990.- №9.- С.21.

10. Черниченко В.А., Удатова Т.В., Гапоненко Е.Д. К стандартизации параметров крупнопольного облучения при лечении больных распространенными формами опухолей // Труды Всесоюзной научно-практической конф. “Стандартизация методов лучевой терапии”.-Ленинград, 1991.- С.62-63.

11. Олейниченко П.И., Чеботарева Т.И., Удатова Т.В. Крупнопольное облучение при лечении злокачественных лимфом // Украинская научно-практическая конференция “Лучевая диагностика и лучевая терапия профессиональных и системных заболеваний”.- Донецк, 1993.- С.122-123.

12. Удатова Т.В., Кириченко А.В., Хруленко Л.Т. Интенсивное субтотальное облучение больных распространенными формами злокачественных лимфом // Украинская научно-практическая конференция “Лучевая диагностика и лучевая терапия профессиональных и системных заболеваний”.- Донецк, 1993.- С.125-127.

13. Chebotareva T.I., Meshev D.S., Udatova T.V. Subtotal irradiation in treatment of malignant lymphomas // Abstract book. 1-st Baltic Congress of Oncology and Radiology.- Tallin, October 12-15, 1994.- P.A104.

14. Губарева А.А., Удатова Т.В. Результаты лечения генерализованных форм лимфогранулематоза // Украинский конгресс радиологов УКР-95, Киев, 1995. Тезисы докладов. - С.128-129.

15. Удатова Т.В. Застосування променевої терапії у комплексному лікуванні хворих з поширеними формами злоякісних лімфом // Український конгрес радіологів УКР-2000, Київ, 2000. Тези доповідей. - С.96.

Размещено на .ru