Використання творів українського народного мистецтва на уроках малювання в початкових класах - Дипломная работа

ЗМІСТ Вступ Розділ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ 1.1 Сутність та історія розвитку народного мистецтва 1.2 Характеристика основних видів і жанрів народного мистецтва Розділ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА 2.1 Оволодіння технікою та прийомами образотворчої діяльності при вивченні народного мистецтва 2.2 Методика експериментального дослідження 2.3 Результативність експериментального дослідження Висновки Список використаних джерел Додатки Вступ Актуальність дослідження. Принцип всебічного і гармонійного розвитку особистості, поряд з іншими ідеями, які лежать в основі процесу виховання загальної естетичної культури і розвитку почуття краси молодшого школяра, знаходить відображення у Концепції національного виховання, у змісті Державної національної програми «Освіта». Естетична свідомість суспільства і кожної людини зокрема, становить цілий світ духовних почуттів, переживань та поглядів, що збагачують людське життя, розуміння його сенсу і своєрідності, допомагають орієнтуватися у світі та виробляти уявлення про вищі життєві цінності, до яких слід прагнути. Вона є носієм духовних цінностей, що існують у суспільстві і постійно розвиваються внаслідок соціального прогресу, розвитку мистецтва, спілкування народів і культур. Художнє пізнання дійсності поряд з науковим є важливим засобом відображення і пояснення дійсності, могутнім знаряддям суспільно-естетичного виховання людей. Велику роль в естетичному розвитку дітей відіграє образотворче мистецтво. Фарбами і лініями вони передавали своє уявлення про життя і смерть, про добро і зло, про минуле і сучасне, свої мрії про майбутнє. Складніше почуття естетичної насолоди виникає при сприйманні своєрідного поєднання в цілому предметі його елементів: звуків, фарб, форм і т. д. Відомо, що естетичне виховання учнів початкової школи закладає основи характеру особистості, її духовності. Вчені минулого і сучасності, зокрема К. Ушинський, Л. Толстой, С. Миропольський, Я. Чепіга, О. Музиченко, С.Ананьїн, В. Сухомлинський, Б. Йєменський, Д. Кабалевський, Т. Деркач та інші, досліджували основи естетичного виховання, вважаючи, що член суспільства повинен жити у контексті загальнолюдської культури. Питання формування всебічно розвиненої людини постали перед ними як практичні завдання часу. А практика показує, що народне мистецтво у різноманітності видів і жанрів є дієвим засобом естетичного розвитку молодших школярів, формування у них навичок образотворчої діяльності. Необхідність використання творів народного мистецтва на уроках малювання і спричинило вибір теми дипломної роботи - «Викорис-тання творів українського народного мистецтва на уроках малювання в початкових класах». Предмет дослідження - методика формування навичок образо-творчої діяльності молодших школярів у процесі використання творів українського народного мистецтва. Мета дослідження - обґрунтувати роль і місце творів українського народного мистецтва у формування навичок образотворчої діяльності учнів початкових класів. Практична значущість дослідження визначається актуальними завданнями удосконалення образотворчої діяльності учнів у початковій школі та полягає у розкритті системи роботи вчителя з використання творів українського народного мистецтва як засобу розвитку навичок образотворчої діяльності учнів початкових класів. Народне мистецтво включає в себе різні види художньої діяльності, промислів і ремесел народу - поетичну творчість, театральне, музичне, танцювальне, декоративне, образотворче мистецтво, народне будівництво тощо. Усі його види обєднує основне - пізнання та відображення трудової діяльності українського народу, його історії, побуту тощо, хоча кожен із них має певні особливості функціонального призначення, матеріалу, засобів вираження. В процесі трудової діяльності людей розвивались естетичні почуття людини, її вухо, очі вчилися бачити та відчувати красу форм, кольорів, звуків і т. ін. Між звичайними побутовими предметами з дерева, глини, каменя та інших матеріалів і предметами - творами народного мистецтва не існує чіткої межі [43, 32-33]. Але якщо народний майстер свідомо й цілеспрямовано посилює художню виразність завдяки співмірності форми, конструкції, цілісності й семантики орнаментальних структур, то такий виріб набуває особливої виразності вищого рівня. Вони виробляли необхідні предмети, у тому числі й художні, для власних потреб. Ремісники обов’язково мали документи про опанування фахом і дозвіл на застосування власної майстерні. Унаслідок розкладу феодального господарства окремі талановиті сільські майстри потрапляють на міські ринки, складаючи конкуренцію ремісникам. Однак ремісниками не вважають майстрів вишивки, витинанки, розпису писанок, сирної іграшки тощо. Таким чином, народне мистецтво існує у двох формах: творчість народних майстрів для себе і близьких, друга - народні художні промисли - ручне виготовлення художніх виробів окремими майстрами й організованими підприємствами для збуту. Народні традиції в образотворчому мистецтві України сягають часів Київської Русі. Перехід від ма