Теоретико-методичні аспекти використання трудових ресурсів у тваринництві на прикладі аграрних підприємств Донецької області. Кількісна і якісна оцінка трудових ресурсів галузі. Основні напрями поліпшення використання зайнятих у тваринництві працівників.
Високий рівень концентрації населення в Донецькій області, де зосереджена десята частина всього населення країни (5125 тис. чол), висуває проблему забезпечення регіону продуктами харчування і особливо продуктами тваринного походження, щоденне споживання яких життєво важливе для людини. В сучасних кризових умовах розвитку аграрного сектора вивчення цих питань стосовно тваринництва набуває особливого значення, оскільки дає можливість на основі глибокого економічного аналізу визначити основні тенденції використання трудових ресурсів, намітити шляхи стабілізації трудозабезпечення галузі, розробити низку заходів щодо подолання занепаду тваринництва і, в кінцевому підсумку, підняти добробут населення, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи. В розробку теоретико-методичних, соціально-економічних і прикладних проблем трудових ресурсів сільського господарства щодо їх раціонального використання в аграрній сфері економіки значний внесок зробили українські вчені С.І. Поряд з цим залишається ще недостатньо вивченими питання використання трудових ресурсів у тваринництві в кризових умовах господарювання. Розгляд проблеми раціонального використання трудових ресурсів стосовно тваринництва суспільного сектора в умовах економічної кризи набуває особливої актуальності у звязку з катастрофічно швидкими темпами спаду виробництва і вивільнення робочої сили з галузі.Трудові ресурси галузі тваринництва можна визначити як складову частину трудових ресурсів сільського господарства, представлену працівниками, зайнятими виробництвом продукції тваринництва на підприємствах усіх форм господарювання, а також тими, що проходять професійну підготовку за тваринницькими спеціальностями. Це постійно зайняті на виробництві особи працездатного віку, працівники пенсійного віку та підлітки віком до 16 років, що беруть участь у виробництві. Він передбачає використання комплексних нормативів перспективних затрат живої праці в людино-годинах на голову худоби та птиці, центнер продукції тваринництва, дозволяє науково обгрунтовано визначити потребу в трудових затратах на виробництво кожного виду продукції, визначити рівні, темпи роста продуктивності праці і загальну чисельність працівників зайнятих в суспільному виробництві, на період що прогнозується. Найбільш багаточисельну групу складають працівники основних тваринницьких професій, що зайняті безпосередньо обслуговуванням худоби та виробництвом продукції - доярки, телятниці, скотарі, чабани, свинарі, конюхи та птахівники. У третьому розділі “Основні напрями забезпечення раціонального використання трудових ресурсів тваринництва” окреслені перспективи розвитку тваринництва, подано середньостроковий прогноз забезпечення галузі трудовими ресурсами, обгрунтовано основні напрями забезпечення раціонального використання трудових ресурсів галузі в контексті вдосконалення відносин власності і форм господарювання, подальшого розвитку тваринництва на підприємствах усіх форм власності, посилення матеріального стимулювання, зміцнення соціальних гарантій в оплаті праці, поліпшення умов праці та побуту на виробництві.Різке скорочення поголівя тварин та обсягів виробництва всіх видів тваринницької продукції зумовило зменшення чисельності працівників у галузі. Разом з тим через відставання темпів вивільнення працівників із тваринництва від темпів скорочення поголівя в галузі утворився надлишок робочої сили в межах 5%. Вважаємо, що слід сприяти вивільненню з галузі жінок та залученню до роботи в тваринництві чоловіків. Вікова структура працівників тваринництва характеризується несприятливим віковим розподілом працівників, серед яких приблизно пяту частину складають пенсіонери та 17,2 % осіб серед чоловіків і 13,8 % жінок у віці за 5 років до пенсії. Тому слід всебічно сприяти залученню молоді для роботи у галузі шляхом проведення профорієнтаційної роботи серед випускників, створення молодим тваринникам пільгових умов матеріального стимулювання, організації навчання їх тваринницьким професіям безпосередньо на виробництві та в професійно-технічних навчальних закладах, створенням необхідних умов праці на виробництві.
План
2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ
Вывод
1. За 1990-1997 рр. поголівя худоби в громадському секторі Донецької області скоротилося на 65%, свиней на - 75%, овець на - 78%, птиці - на 77%. Це зумовило зменшення виробництва мяса на 88,5%, молока - на 87,6%, яєць - в три рази. Різке скорочення поголівя тварин та обсягів виробництва всіх видів тваринницької продукції зумовило зменшення чисельності працівників у галузі. Разом з тим через відставання темпів вивільнення працівників із тваринництва від темпів скорочення поголівя в галузі утворився надлишок робочої сили в межах 5%. Водночас в структурі зайнятих третина працівників пенсійного віку, тому галузь відчуває нестачу в працівниках працездатного віку. В цих умовах слід особливу увагу приділяти вдосконаленню роботи по визначенню потреби підприємств в робочій силі.
2. Тваринництво області представлене скотарством, свинарством, вівчарством та птахівництвом. Найбільшого поширення тут набуло молочне скотарство, в якому працює четверта частина працівників, зайнятих у тваринництві, кожна друга жінка зайнята у тваринництві - доярка, кожний третій чоловік - скотар. Щодо статевого складу працівників галузі, то переважна більшість зайнятих тут - жінки. Вважаємо, що слід сприяти вивільненню з галузі жінок та залученню до роботи в тваринництві чоловіків. Залученню останніх сприятиме підвищення рівня механізації та автоматизації виробничих процесів.
3. Вікова структура працівників тваринництва характеризується несприятливим віковим розподілом працівників, серед яких приблизно пяту частину складають пенсіонери та 17,2 % осіб серед чоловіків і 13,8 % жінок у віці за 5 років до пенсії. Це на фоні недостатнього поповнення тваринницьких кадрів молоддю, на частку якої у віці до 20 років припадає близько 2%. Таким чином вже сьогодні на пенсію виходить у 10 разів більше працівників, ніж приходить на виробництво молоді. Тому слід всебічно сприяти залученню молоді для роботи у галузі шляхом проведення профорієнтаційної роботи серед випускників, створення молодим тваринникам пільгових умов матеріального стимулювання, організації навчання їх тваринницьким професіям безпосередньо на виробництві та в професійно-технічних навчальних закладах, створенням необхідних умов праці на виробництві.
4. Недостатнє розуміння керівниками ролі мотиваційних факторів у підвищенні продуктивності праці приводять до того, що питанням атестаціїї працівників галузі в господарствах приділяється надто мало уваги. Внаслідок цього питома вага працівників, що мають кваліфікацію І та ІІ класу невиправдано мала - всього 17% і в основному це оператори машинного доїння. Підвищенню кваліфікації інших категорій працівників увага майже не приділяється. Тому слід активізувати роботу спеціалістів по атестації працівників тваринництва.
5. При надлишку робочої сили в галузі ще має місце надмірний рівень її зайнятості. Так, 65,7% працівників галузі зайняті у громадському виробництві понад нормативний час, а більше третини (40,6%) відпрацьовує 300 і більше днів на рік. Отже, необхідно контролювати дотримання трудового законодавства, забезпечувати працівникам нормальний режим праці та відпочинку, не допускати понаднормативної зайнятості працівників. Більше уваги слід приділяти аналізу використання річного та змінного фонду робочого часу, виявленню недоліків в організації праці, порушень трудової та технологічної дисципліни, причин нераціонального використання робочого часу деяких категорій працівників, зайнятих у галузі.
6.Заробітна плата через її мізерність ( в середньому 68,16 грн. на місяць) та багатомісячну заборгованість підприємств вже не відіграє роль матеріального стимулу, оскільки не забезпечує вартості життєвих засобів, необхідних для підтримки працездатності та задоволення мінімальних фізіологічних потреб власника робочої сили і його сімї. Зрозуміло, що за таких умов важко вимагати від працівників сумлінного відношення до праці. Разом з тим слід на урядовому рівні вжити заходів, спрямованих на поліпшення матеріального стимулювання у тваринництві та надання допомоги у веденні особистого підсобного та домашнього господарства.
7.Вимоги про належне виконання обовязків повинні поєднуватися із створенням працівникам умов для нормальної роботи, що, на жаль, нині майже відсутнє. Умови праці в галузі тваринництва області погіршуються з року в рік. Виходять з ладу опалювальні системи, вентиляційні пристрої, інші механізми, у занедбаному стані будинки тваринника, закриваються пункти гарячого харчування, не працюють лазні, душові. Працівники майже не забезпечуються спеціальним одягом і взуттям. Понад 75% опитаних працівників тваринництва оцінюють умови праці як важкі і наголошують на тому, що вони потребують поліпшення. Тому безпосередньо на виробництві слід створювати необхідні побутові умови, забезпечувати належні санітарно-гігієнічні умови праці та відпочинку.
8. Щодо перспективи зайнятості трудових ресурсів у тваринництві, то проблема забезпечення галузі ресурсами живої праці, на нашу думку, має вирішуватися у напрямку скорочення попиту на робочу силу шляхом інтенсифікації виробництва. Підвищення ефективності галузі на цій основі найближчим часом (до 2005 р.) скоротить потребу в трудових ресурсах до 30 тис. чол., при очікуваній чисельності робочої сили у працездатному віці - до 30,5 тис. чол. Отже, галузь не відчуватиме нестачі в працівниках. І лише за умов різкого збільшення поголівя і нарощування обсягів виробництва тваринницької продукції при відсутності належного рівня механізації в галузі відчуватиметься нестача робочої сили. В цих умовах слід всебічно сприяти впровадженню досягнень науково-технічного прогресу, нових форм наукової організації праці у виробництво.
9. Фермерство поки що не виправдало сподівань щодо виробництва тваринницької продукції. Поголівя тварин, яке утримується у фермерських господарствах надто мале, а частка продукції тваринництва в загальній структурі виробництва незначна. Тому важливо вжити заходів щодо заохочення виробництва тваринницької продукції в цих господарствах за рахунок вдосконалення цінової політики, надання пільгових кредитів цільового призначення, тощо.
10. Значне скорочення виробництва тваринницької продукції у суспільному секторі і неспроможність забезпечити належні обсяги виробництва приватного сектора призвели до різкого скорочення обсягів споживання основних продуктів харчування тваринного походження вітчизняного виробництва в області і насичення ринку продуктами сумнівної якості закордонного виробництва. Нині рівень споживання всіх продуктів харчування тваринного походження в області найнижчий по Україні і коливається в межах 32-38% до науково обгрунтованих норм. Враховуючи те, що на території області сконцентрована десята частина населення країни, такий рівень забезпечення продуктами харчування є вкрай незадовільним і потребує негайних заходів щодо підвищення рівня життя, рівня забезпечення населення продуктами харчування.
В цих умовах слід сприяти подальшому нарощуванню виробництва продукції тваринництва на підприємствах різних форм власності і господарювання, особливо на відносно великих підприємствах, де концентрація, спеціалізація та розподіл праці дозволяють найбільш раціонально використовувати виробничі та трудові ресурси, здійснювати заходи, спрямовані на захист вітчизняного товаровиробника, відновлювати робочі місця, забезпечувати раціональну зайнятість в галузі.
Список литературы
1. Махсма М.Б. Використання робочої сили в тваринництві // Економіка АПК. - 1996. - № 12. - С. 76-78 ( 0,35 др. арк.).
2. Махсма М.Б. До проблеми кадрів тваринництва та іх використання: Зб. наук. пр. - Тернопіль, ТАНГ, 1996. - С. 118-119 (0,15 др. арк.).
3. Махсма М.Б. Впорядкування зайнятості працівників тваринництва // Економіка АПК, - 1997. - № 4-5. - С. 64-67 (0,35 др. арк.).
4. Махсма М.Б. Трудовий потенціал тваринництва // Тваринництво України, - 1997. - № 6. - С. 29 (0,25 др. арк.).
