Використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах - Автореферат

У такій ситуації дослідження ефективного використання трудових ресурсів стає вкрай актуальним. Сучасні проблеми формування і використання трудових ресурсів села вимагають подальшого теоретичного та практичного вивчення щодо регулювання чисельності сільського населення, зростання кількісних та якісних характеристик трудових ресурсів, з врахуванням таких процесів, як природний рух, міграція, економічна активність населення, рівень зайнятості, рівень продуктивності праці, конкурентоспроможність. Проблемі вивчення умов, особливостей, основних чинників та напрямів ефективного використання трудових ресурсів приділяли і приділяють увагу такі вітчизняні вчені, як: Д.П. визначити умови та особливості формування трудових ресурсів у сільському господарстві, дослідити сільський ринок праці та дати загальну оцінку продуктивності праці в сільськогосподарських підприємствах; Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвязанні завдань, повязаних з підвищенням ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах, а саме: вперше: трудовий ресурс праця сільськогосподарський розроблено економетричну модель залежності зайнятості сільського населення від сезонності використання трудових ресурсів та рівня їх землезабезпеченості (С.У першому розділі “Методологічні основи використання трудових ресурсів” розглянуто соціально-економічну суть, кількісні та якісні параметри категорії „трудові ресурси”, проведено системний аналіз суті і компонентної структури трудових ресурсів з нових теоретико-методологічних позицій, що враховують сучасні тенденції його відтворення і глибоке вивчення механізмів їх формування, залучення у виробництво і забезпечення ефективного використання як в цілому по області, так і окремо на підприємствах. Те, що трудові ресурси є субєктами відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу, обміну та використання і одночасно є субєктами управління, що виражається, зокрема, в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості і т.п. Ринок праці розглядаємо як складну систему відносин щодо обміну індивідуальних здібностей до праці на фонд життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили, і розміщення працівників у системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва і обігу, забезпечуючи нормальний процес відтворення і використання праці. В методиці оцінки використання трудових ресурсів в сільськогосподарських підприємствах, поряд з традиційними методами кількісного вимірювання та визначення якісних змін трудових ресурсів, нами визначено залежності рівня безробіття від демографічних та виробничо-економічних чинників на основі статистично-математичних методів: матричний метод, метод Фішера, Стьюдента. У другому розділі „Сучасний стан використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах” на матеріалах Тернопільської області проаналізовано використання трудових ресурсів села в умовах реформування аграрних відносин.У дисертаційній роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо теоретичних і методичних основ використання трудових ресурсів в аграрному секторі. Основні висновки і результати, отримані в ході дослідження, такі: Уточнено визначення категорії „трудові ресурси”. Оскільки трудові ресурси є субєктами відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу обміну та використання, в сучасних умовах вони є також і субєктами управління, що проявляється в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості і т.п. Аналіз підходів багатьох вчених дозволив розглядати відтворення трудових ресурсів як чотирифазний процес, який включає: формування трудових ресурсів у певному кількісному та якісному виразі; розподіл за основними сферами та галузями суспільного виробництва; обмін та використання трудових ресурсів відповідно до потреб підприємства. Зміни у якісному складі трудових ресурсів, де вікова структура працівників має нахил у бік старших вікових груп, за своїми фізіологічними характеристиками не впливають на процес відтворення населення і підвищення продуктивності праці на підприємстві.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У дисертаційній роботі запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо теоретичних і методичних основ використання трудових ресурсів в аграрному секторі. Основні висновки і результати, отримані в ході дослідження, такі: Уточнено визначення категорії „трудові ресурси”. За цим визначенням трудові ресурси розглядаються і як обліково-статистичний показник і як економічна категорія, залежно від того, з якою метою це поняття використовується. Оскільки трудові ресурси є субєктами відносин, які складаються в процесі їхнього формування, розподілу обміну та використання, в сучасних умовах вони є також і субєктами управління, що проявляється в державному регулюванні розподілу та перерозподілу трудових ресурсів, підготовки кадрів, забезпечення зайнятості і т.п.

Аналіз підходів багатьох вчених дозволив розглядати відтворення трудових ресурсів як чотирифазний процес, який включає: формування трудових ресурсів у певному кількісному та якісному виразі; розподіл за основними сферами та галузями суспільного виробництва; обмін та використання трудових ресурсів відповідно до потреб підприємства.

Демографічні процеси в Тернопільській області відзначаються природним скороченням сільського населення. Основною причиною зменшення чисельності селян протягом 1990-2005 рр. є звуження природної основи їх відтворення в результаті наростання темпів депопуляції сільського населення (в цілому по області склала 44,9 тис. чоловік) і загостренням демографічної кризи. Зміни у якісному складі трудових ресурсів, де вікова структура працівників має нахил у бік старших вікових груп, за своїми фізіологічними характеристиками не впливають на процес відтворення населення і підвищення продуктивності праці на підприємстві.

Ринок праці в Тернопільському регіоні характеризується вищою економічною активністю сільського населення, ніж міського. У сільській місцевості області у 2005 р. чисельність економічного активного населення збільшилась на 97,6 тис. осіб порівняно з 2003 р. і становила 285,2 тис. осіб, або 61% всього населення. Невиправдано зростають в Тернопільської області обсяги сільського безробіття, за останні шість років (2000-2005рр.) чисельність зареєстрованих безробітних селян зросла в 2,7 раза, що в першу чергу обумовлено скороченням обсягів виробництва у сільськогосподарських підприємствах, створенням нових форм господарювань. Проте, найбільша кількість зайнятих у сільськогосподарському виробництві припадає на особисті селянські господарства - 124,6 тис. осіб і лише 20,5 тис. осіб зайнятих в сільськогосподарських підприємствах та 3,065 тис. осіб - в фермерських господарствах. Найбільш реальні переваги новостворених форм сільськогосподарських підприємств почали проявлятися в 2005 р., де найвищі показники продуктивності праці зафіксовані в фермерських господарствах.

В роботі запропонована на основі матричного методу економетрична модель впливу нерівномірності використання фонду робочого часу та рівня землезабезпеченості на зайнятість сільського населення Бережанського району, реалізованого за допомогою табличного редактора. За результатами дослідження були розраховані коефіцієнти еластичності, які вказують на взаємозалежність досліджуваних величин. Числові значення свідчать, що при зміні нерівномірності використання фонду робочого часу на 1% незайнятість населення на сільськогосподарських виробництвах зміниться на 20,9%, і відповідно, зміна землезабезпеченості на 1% породжує зміну відповідного фактора на 70,1 відсотка.

Сформульовані основні заходи при формуванні сучасної стратегії розвитку самозайнятості селян, що передбачають такі напрями: прискорення ринкової трансформації аграрного сектора; соціально-демографічне оздоровлення сільського населення; удосконалення нормативно-правової бази; запровадження механізмів партнерської підтримки розвитку соціальної сфери; розвиток особистих селянських господарств; організація маркетингу; поліпшення інформаційно-консультаційного обслуговування; забезпечення професійної підготовки та перепідготовки селян; розробка і реалізація спеціальних систем та програм для безробітних; організація підприємців та інших самостійно зайнятих осіб; регулювання відпливу молоді із сільської місцевості; розвиток приватної ініціативи та підприємництва; реалізація сільськими територіальними громадами повноважень з розвязання проблем соціально-економічного розвитку населених пунктів.

Визначено основні шляхи підвищення використання трудових ресурсів у світлі реалізації аграрної реформи, зокрема через конкретизацію таких блоків як: розвиток села, розвиток земельних відносин та форм господарювання, розвиток аграрного ринку, фінансове та інвестиційне забезпечення, розвиток аграрної науки та освіти, технічне забезпечення виробництва, що втілюються через загальнонаціональну систему законодавчих норм і правил, а також міжнародних стандартів, які регулюють відносини між роботодавцями і найманими працівниками з приводу забезпечення умов сільської зайнятості та соціального захисту економічно активного сільського населення (на територіальному рівні мова йде про розмежування компетентності та відповідальності між різними гілками влади щодо регулювання сільської зайнятості); система моніторингу сільської зайнятості, яка проводиться з метою зясування пропорцій розподілу сільського економічно активного населення між видами та сферами економічної діяльності, визначення оптимального рівня продуктивної зайнятості працездатного сільського населення, територіальної організації структури розподілу працівників за галузями та видами економічної діяльності, а також професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

Ярема (Замора) О.І. Особисті підсобні господарства як вид самозайнятості сільського населення// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2003. - Вип. 62. - С. 179-181.

Ярема (Замора) О.І. Демографічні процеси відтворення трудових ресурсів у Тернопільській області// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2004. - Вип. 76. - С. 157-160.

Ярема (Замора) О.І. Регіональні особливості зайнятості населення у сільському господарстві// Агроінком. - 2005. - №5-6". - С. 83-85.

Ярема (Замора) О.І. Продуктивність та оплата праці в аграрному секторі регіону// Науковий вісник Національного аграрного університету. - 2006. -Вип. 97. - С. 105-109.

Замора О.І. Вплив міграційних процесів на відтворення населення// Галицький економічний вісник. - Тернопіль, 2006. - №2 (9).-С.45-50.

Замора О.І., Ярема Л.В. Використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області// Актуальні проблеми економіки. - 2006 р - №12. - С. 188-193. (Особистий внесок - розраховано основні показники ефективності використання трудових ресурсів у сільськогосподарських підприємствах Бережанського району Тернопільської області, за результатами яких, виявлено вплив сезонності використання праці на зайнятість сільського населення).