Використання аміксину в комплексній терапії хворих на ентеровірусні менінгіти - Автореферат

Актуальність проблеми обумовлена повсюдним поширенням параполіомієлітних вірусів та їх здатністю викликати спорадичні захворювання та епідемічні спалахи [Бондарев Л.С. та ін., 1999, Drebot M.A. та ін., 1994, Obernikowicz B., 1998], у тому числі і на Україні [Бондарев Л.С. та ін., 1999, Суременко М.С. та ін., 2001, Задорожна В.І. та ін., 2001], а також відсутністю обґрунтованих підходів до противірусного лікування хворих на ентеровірусні менінгіти. Сприятливий у більшості випадків прогноз під час ентеровірусних менінгітів обумовлює те, що даній патології приділяється незаслужено мало уваги. У роботах деяких дослідників показано, що аміксин має широкий спектр противірусної дії, забезпечуючи значне підвищення продукції інтерферонів клітинами організму і тривалу їх циркуляцію в сироватці крові хворого [Григорян С.С. та ін., 1989, 1990, Чижов Н.П. та ін., 1990]. Мета дослідження - підвищити ефективність лікування хворих на ентеровірусні менінгіти, шляхом включення до комплексної терапії аміксину - препарату з інтерфероногенними, імуномодулюючими та противірусними властивостями. Вивчити показники інтерферонового та імунного статусів до початку лікування хворих на ентеровірусні менінгіти в залежності від тяжкості захворювання.Всі обстежені пацієнти були розподілені на дві групи: Основну групу (69 осіб) склали хворі, які одержували аміксин на тлі загальноприйнятої терапії. Контрольну групу (66 осіб) склали хворі, які одержували загальноприйняту терапію і плацебо. У періоді розпалу хвороби усі хворі скаржилися на сильний головний біль, частіше розлитого характеру, який підсилювався від шуму і яскравого світла і часто супроводжувався болями під час руху очних яблук. Таким чином, під час аналізу отриманих даних встановлено, що в хворих на ентеровірусні менінгіти до початку лікування на висоті клінічних проявів хвороби мали місце значні порушення в системі імунітету, які стосувалися як кількісних показників імунокомпетентних клітин, так і їх функціональної активності. Примітки: * - різниця статистично вірогідна в порівнянні зі здоровими особами, р<0,05: - різниця статистично вірогідна в порівнянні з даними до лікування, р<0,05; а - показники в хворих, які одержували загальноприйняту терапію; б - показники в хворих, які одержували загальноприйняту терапію аміксинХарактерним був гострий початок з фебрильною гарячкою у 79,3%, головним болем у 100%, нудотою у 77,0%, блюванням у 66,7%, ригідністю мязів потилиці у 94,8%, позитивними симптомами Керніга у 85,9% та Брудзинського у 57,0% хворих. До початку терапії в хворих на ентеровірусні менінгіти встановлені значні зміни інтерфероногенезу: зменшується здатність лейкоцитів продукувати a-і g-ІФН in vitro у відповідь на адекватну індукцію, недостатньо підвищуються рівні сироваткового інтерферону та спонтанної продукції інтерферону лейкоцитами. Призначення аміксину хворим на ентеровірусні менінгіти сприяє зменшенню виразності і тривалості інтоксикаційного, гіпертензійно-лікворного і менінгеального синдромів, скороченню термінів санації ліквору і тривалості перебування хворих у стаціонарі, що супроводжується ранньою нормалізацією показників імунного і інтерферонового статусів. У всіх хворих, які приймали аміксин, спостерігалось повне клінічне одужання, в той час як у 34,9% хворих, що отримували тільки загальноприйняту терапію, мали місце залишкові явища у вигляді астено-невротичного синдрому, ураження ІІІ, IV або VII пар черепних нервів та рецидиви ентеровірусних менінгітів.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У роботі на основі вивчення інтерферонового і імунного статусів та їх корекції аміксином розвязана задача підвищення ефективності терапії хворих на ентеровірусні менінгіти.

1. Під час спалаху серозних менінгітів ентеровірусної етіології в м.Одесі (1998-2000р.р.) клінічна картина захворювання в більшості випадків була типовою. Характерним був гострий початок з фебрильною гарячкою у 79,3%, головним болем у 100%, нудотою у 77,0%, блюванням у 66,7%, ригідністю мязів потилиці у 94,8%, позитивними симптомами Керніга у 85,9% та Брудзинського у 57,0% хворих.

2. До початку терапії в хворих на ентеровірусні менінгіти встановлені значні зміни інтерфероногенезу: зменшується здатність лейкоцитів продукувати a- і g-ІФН in vitro у відповідь на адекватну індукцію, недостатньо підвищуються рівні сироваткового інтерферону та спонтанної продукції інтерферону лейкоцитами. Виявлено дисбаланс показників імунної системи, що виражається в зниженні рівня IGA і кількості Т- і В-лімфоцитів, зменшенні імунорегуляторного індексу та погіршенні показників фагоцитозу.

3. Встановлено пряму залежність між виразністю порушень в інтерфероновім та імуннім статусі та тяжкістю захворювання.

4. В динаміці хвороби у осіб, які не приймали аміксин, повільно відновляється кількість Т- і В-лімфоцитів, субпопуляційний склад Т-лімфоцитів, показники фагоцитозу, відсутня нормалізація рівня IGA. У 4,4% пацієнтів із середньотяжким перебігом ентеровірусного менінгіту і у 14,3% тяжких хворих, виявлена низька продукція сироваткового інтерферону (титри сироваткового інтерферону <12 од/мл).

5. Призначення аміксину хворим на ентеровірусні менінгіти сприяє зменшенню виразності і тривалості інтоксикаційного, гіпертензійно-лікворного і менінгеального синдромів, скороченню термінів санації ліквору і тривалості перебування хворих у стаціонарі, що супроводжується ранньою нормалізацією показників імунного і інтерферонового статусів.

6. У всіх хворих, які приймали аміксин, спостерігалось повне клінічне одужання, в той час як у 34,9% хворих, що отримували тільки загальноприйняту терапію, мали місце залишкові явища у вигляді астено-невротичного синдрому, ураження ІІІ, IV або VII пар черепних нервів та рецидиви ентеровірусних менінгітів.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Рекомендувати використання даних про стан імунної системи та інтерфероногенезу в інфекційних стаціонарах для прогнозування перебігу серозних менінгітів ентеровірусної етіології та наслідків хвороби.

У комплексній терапії хворих на ентеровірусні менінгіти, враховуючи зміни у імунному та інтерфероновому статусах, доцільно застосовувати аміксин за схемою: у перший день 0,250 г (2 таб.), а в 2, 4, 10 і 11 день - по 0,125 г (1 таб.), вранці, натще, що дозволяє зменшити виразність і тривалість основних субєктивних і обєктивних симптомів захворювання та скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі.

Рекомендована схема лікування ентеровірусних менінгітів збільшує кількість сприятливих наслідків хвороби, знижує відсоток ускладнень, залишкових явищ і рецидивів та прискорює терміни одужання через оптимально фізіологічну регуляцію інтерфероногенезу та імунітету.

1. Никитин Е.В., Кульчицкая (Майстренко) О.Н., Гедзул О.В. Использование амиксина в комплексной терапии энтеровирусных менингитов //Сучасні інфекції. - №3. - 1999. - С. 44-49.

2. Никитин Е.В., Кульчицкая (Майстренко) О.Н., Федоренко Т.В. Карпинчик В. Противовирусная терапия в клинике инфекционных заболеваний// Ліки України. - № 11. - 2000. - С. 40-41.

3. Никитин Е.В., Кульчицкая (Майстренко) О.Н., Федоренко Т.В. Карпинчик В. Противовирусная терапия в клинике инфекционных заболеваний (продолжение)// Ліки України. - № 1. - 2001. - С. 27-28.

4. Никитин Е.В., Майстренко О.Н. Состояние клеточного и гуморального иммунитета у больных энтеровирусным менингитом и его коррекция // Сучасні інфекції. - №3. - 2002. - С. 69-73.

5. Майстренко О.М. Вплив аміксину на інтерфероновий статус, показники клітинного та гуморального імунітету у хворих на ентеровірусний менінгіт// Інфекційні хвороби. - №2. - 2003. - С. 71-75.

6. Нікітін Є.В., Кульчицька (Майстренко) О.М. Спосіб лікування серозних менінгітів ентеровірусної етіології. Деклараційний патент на винахід № 43586 А от 17.12.2001.

7. Кульчицкая (Майстренко) О.Н. Особенности течения энтеровирусного менингита по данным вспышки в г. Одессе, 1998 г.// Материалы III Международного медицинского конгресса студентов и молодых ученых. - Тернополь, 1999. - С. 50-50.

8. Кульчицька (Майстренко) О.М. Клініко-епідеміологічна характеристика спалаху ентеровірусних менінгітів в м. Одеса, 1998 р.// Матеріали ювілейної підсумкової наукової конференції студентів і молодих учених ОДМУ. - Одеса, 2000. - С. 136-137.

9. Кульчицька (Майстренко) О.М. Клінічна ефективність аміксину в терапії ентеровірусних менінгітів // Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації Інфекціоністів України “Нове в діагностиці і терапії інфекційних хвороб”, Львів, 2000. - Тернопіль, 2000.- С. 177-178.

10. Нікітін Є.В., Кульчицька (Майстренко) О.М., Ніколаєвська І.В. Вплив аміксину на імунний статус хворих на ентеровірусні менінгіти// Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації Інфекціоністів України “Нейроінфекції та інші розповсюджені вірусні хвороби”, Харків, 2001. - Тернопіль, 2001. - С. 128-129.

11. Майстренко О.М. Стан інтерфероногенезу в хворих на ентеровірусні менінгіти і його корекція аміксином// Матеріали наук.-практ. конф. і пленуму Асоціації Інфекціоністів України “Керовані інфекції”, Івано-Франківськ, 2003. - Тернопіль, 2003. - С. 128-129.