Використання адвокатом-захисником психологічних знань у кримінальному процесі - Автореферат

Застосування правових засобів із метою реалізації зазначених принципів неминуче спричиняє інтеграцію юриспруденції з іншими науками, у тому числі - з юридичною психології, на рівні теорії, та використання юристами психологічних знань на практиці. Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена важливістю теоретичного узагальнення проблем використання психології для підвищення ефективності адвокатської діяльності; необхідністю систематизації наявного досвіду застосування здобутків психологічної науки у кримінальному процесі та висвітлення можливостей обізнаної особи (консультанта, психолога-експерта, спеціаліста-психолога), а також адвоката, що отримав психологічну підготовку, сприяти розвязанню завдань правового захисту громадян; потребами адвокатської практики щодо використання психологічних знань. У роботі також аналізуються проблеми взаємозвязку різних форм використання психологічних знань у кримінальному процесі, закономірності і особливості їх залучення на різних етапах провадження кримінальної справи; висвітлюються традиційні та нові форми їх застосування у процесі розслідування злочинів. Правова оцінка можливостей різних форм застосування психологічних знань у адвокатській практиці (консультація; судово-психологічна експертиза; залучення фахівця-психолога; безпосереднє використання психологічних знань адвокатом, що отримав спеціальну підготовку), визначення їх специфіки та умов ефективного використання при попередньому розслідуванні та судовому розгляді кримінальних справ. У другому розділі "Застосування адвокатом-захисником психологічних знань у кримінальному процесі" на основі узагальнення положень наукових першоджерел та досвіду практичної діяльності захисників у кримінальному процесі, логічного аналізу норм Закону України "Про адвокатуру", КК і КПК України, доктринального їх тлумачення зроблений висновок про можливість застосування психології адвокатом у чотирьох основних формах: 1) консультація, 2) судово-психологічна експертиза, 3) залучення фахівця-психолога на етапі попереднього розслідування кримінальної справи, 4) безпосереднє використання психологічних знань адвокатом, який отримав спеціальну психологічну підготовку.Підводячи підсумки викладеного в дисертації, необхідно відзначити, що всі аспекти проблеми використання адвокатом-захисником психологічних знань у кримінальному процесі у ній не розглянуті. Ми зробили першу спробу в єдності проаналізувати теорію i практику залучення психології у кримінальний процес, комплексно розглянути різні форми застосування адвокатом цих знань (консультацію, судово-психологічну експертизу, залучення спеціаліста-психолога) та його власні можливості у цьому напрямку, провести конкретизацію наукознавчих обгрунтувань використання методу експертних оцінок стосовно окремої сфери практики - кримінального судочинства. Аналіз минулого і сучасного стану нормативного регулювання, юридичної і психологічної літератури з проблеми використання психологічних знань у юрисдикційній діяльності та результати нашого дослідження дають підстави стверджувати, що діяльність по розслідуванню злочинів потребує від фахівця (у нашому випадку - адвоката) не тільки юридичних знань, умінь і навичок, що формуються при їх вивченні, але й знання та застосування законів психології. В адвокатській діяльності психологічні знання можуть застосовуватись у таких основних формах: 1) консультація, 2) судово-психологічна експертиза, 3) залучення фахівця-психолога, 4) безпосереднє використання психологічних знань адвокатом, який отримав спеціальну психологічну підготовку. Знайшла своє підтвердження авторська гіпотеза, що підвищення ефективності адвокатської діяльності може бути досягнуте за рахунок використання психологічних знань фахівцями-психологами та професійної психологічної підготовки адвокатів, озброєння їх цільовими програмами спілкування.

Підводячи підсумки викладеного в дисертації, необхідно відзначити, що всі аспекти проблеми використання адвокатом-захисником психологічних знань у кримінальному процесі у ній не розглянуті. Ми зробили першу спробу в єдності проаналізувати теорію i практику залучення психології у кримінальний процес, комплексно розглянути різні форми застосування адвокатом цих знань (консультацію, судово-психологічну експертизу, залучення спеціаліста-психолога) та його власні можливості у цьому напрямку, провести конкретизацію наукознавчих обгрунтувань використання методу експертних оцінок стосовно окремої сфери практики - кримінального судочинства.

Аналіз минулого і сучасного стану нормативного регулювання, юридичної і психологічної літератури з проблеми використання психологічних знань у юрисдикційній діяльності та результати нашого дослідження дають підстави стверджувати, що діяльність по розслідуванню злочинів потребує від фахівця (у нашому випадку - адвоката) не тільки юридичних знань, умінь і навичок, що формуються при їх вивченні, але й знання та застосування законів психології. Це зумовлене тим, що адвокатська практика здійснюється в умовах безпосереднього спілкування та взаємодії з людьми, отже вимагає розуміння особливостей особистості підзахисного та інших процесуальних осіб, мотивів та змісту їх поведінки, взаємовідносин, що виникають у процесі життєдіяльності тощо. Тільки за допомогою психологічних знань адвокат-захисник може реалізувати заходи по встановленню контакту та здійсненню психологічного впливу, нейтралізувати дію негативних чинників при пошуку та оцінці процесуально значущих фактів, розробити стратегію і тактику їх пред"явлення та викладення при судовому розгляді кримінальної справи.

Під психологічними знаннями ми розуміємо такі, якими володіють фахівці і які використовуються для вирішення завдань попереднього розслідування та судового розгляду кримінальних справ (пізнання події злочину, особи злочинця, особливостей вчинення злочину тощо). В адвокатській діяльності психологічні знання можуть застосовуватись у таких основних формах: 1) консультація, 2) судово-психологічна експертиза, 3) залучення фахівця-психолога, 4) безпосереднє використання психологічних знань адвокатом, який отримав спеціальну психологічну підготовку.

Мета дисертаційного дослідження досягнута, сформульовані завдання виконані. Знайшла своє підтвердження авторська гіпотеза, що підвищення ефективності адвокатської діяльності може бути досягнуте за рахунок використання психологічних знань фахівцями-психологами та професійної психологічної підготовки адвокатів, озброєння їх цільовими програмами спілкування.

Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість зробити наступні висновки: Застосування психологічних знань у адвокатській практиці є своєрідним проявом використання психології у специфічній галузі професійної діяльності. Теоретичною базою використання психологічних знань у адвокатській діяльності є теорія застосування спеціальних психологічних знань, яка, у свою чергу, входить у структуру юридичної психології. Водночас теорія застосування психологічних знань у кримінальному процесі тісно повязана із судовою експертологією, криміналістикою, науками кримінального права і кримінального процесу, кримінологією, теорією держави i права, іншими галузевими науками. Емпіричною базою даного напряму є заходи по попередньому розслідуванню та судовому розгляду кримінальних справ як підрозділу юрисдикційного процесу.

У наш час немає ні обєктивних, ні субєктивних перешкод для розвитку практики використання різних форм психологічних знань у кримінальному процесі. Чинне законодавство не містить обмежень для призначення та проведення слідчих i судових дій за участю спеціаліста-психолога. У законі немає спеціальних статтей, що регулюють порядок призначення, специфіку проведення судово-психологічних експертиз (за винятком ст. 433 КПК України), отже, загальні норми застосування спеціального експертого знання дозволяють призначати судово-психологічну експертизу. Існуючі суперечності між загальними положеннями закону і відомчими нормативними документами повинні бути вирішені шляхом видання відповідних підзаконних актів. Це створить передумови для більш широко застосування психологічних знань у адвокатській діяльності.

Важливим аспектом впровадження різних форм психологічного знання у кримінальний процес, і адвокатську діяльність - зокрема, є вдосконалення організаційних засад такої діяльності, створення системи спеціальних психологічних підрозділів, які забезпечували б проведення судовомедичної експертизи, надання офіційних психологічних консультацій, участь спеціаліста-психолога у слідчих та судових діях. На сьогоднішньому етапі розвитку практики застосування психологічних знань у кримінальному процесі це може бути досягнуто за рахунок більш широкого залучення до проведення судово-психологічної експертизи, надання психологічних консультацій та участі як спеціалістів учених i практиків, що працюють у галузі психології у науково-дослідних, лікувальних установах i на підприємствах. Перспективою психологічного забезпечення застосування психологічних знань у кримінальному провадженні повинно бути створення спеціалізованих психологічних підрозділів у системі Міністерств юстиції i охорони здоровя, введення психологів у штат інститутів i лабораторій судової експертизи, судовопсихіатричних відділень психіатричних лікарень, бюро судово-медичних експертиз.

Узагальнений досвід використання психологічних знань органами попереднього слідства, прокурорами, судами, адвокатами-захисниками в Україні, особливо такої найбільш розповсюдженої форми як судово-психологічна експертиза, свідчить про те, що усвідомлення практиками потреби у цих знаннях неухильно зростає. Вказаний обєктивний процес повязаний із зростанням значення психології на сучасному етапі, розширенням предмету психологічної науки взагалі i предмету застосування психологічних знань у кримінальному процесі, зокрема, удосконаленням методичного апарату та технології застосування цих знань на практиці. Психологічна теорія створює наукову основу для розробки вітчизняних i адаптації зарубіжних методів психодіагностики для проведення прикладних психологічних досліджень, одним із різновидів яких є застосування психологічних знань у кримінальному процесі.

Недостатнє залучення адвокатами-захисниками психологічного знання може бути подолане за рахунок спеціалізованої підготовки фахівців-психологів та психологічної підготовки працівників адвокатури. Результатом психологічної підготовки адвоката є психологічна підготовленість, яка складається з: 1) загальної психологічної культури (знання психологічних законів і закономірностей, що можуть бути використані адвокатом; розвиток професійно-психологічної орієнтованості особистості); 2) спеціальної психологічної підготовленості (комунікативна майстерність, уміння і навички пошуку та цільового використання психологічної інформації у цілях захисту).

Колом питань, що розглядались у нашій роботі, проблема використання психологічних знань у адвокатській діяльності не вичерпується. Перспективними напрямами її подальшої розробки може стати: підготовка системи змін і доповнень до чинного законодавства; удосконалення професійної підготовки адвокатів, у тому числі - за рахунок наукового обгрунтованого відбору на навчання за допомогою створення психограми адвоката; узагальнення досвіду функціонування служби психологічного забезпечення системи МВС України з метою її розповсюдження у сфері адвокатських послуг; удосконалення методики формування умінь і навичок професійного спілкування адвоката на етапах попереднього розслідування та судового розгляду кримінальних справ.

1.Обговорення проблем експериментально-психологічних досліджень в правознавстві (у співавт. Береський Я.,Прохоренко А.) \\ Радянське право. - 1989. - №2. - С. 83-85 (авт. - 2 м.а.).

2.Совершенствование психологической подготовки юристов (у співавт. Козубовська І.В.) \\ Проблеми та перспективи управління якістю підготовки спеціалістів. - Мат. наук.-метод. конф. - К.: Міністерство освіти України, 1993. - С.202 (авт. - 1 м.а.).

3.Роль шкільної психологічної служби в ранній профілактиці відхилень у поведінці молодших школярів (у співавт. Козубовська І.В., Сагарда В.В.) \\ Початкова школа. - 1994. - №8. - С.5-8 (авт. - 3 м.а.).

4.Роль шкільної психологічної служби в профілактиці правопорушень серед неповнолітніх (у співавт. Козубовська І.В., Сагарда В.В.) \\ Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді. - Мат. всеукр. наук.-метод. конф. - К.: Міністерство освіти України, 1994. - С. 46-49 (авт. - 2 м.а.).

5.Статеве виховання як засіб попередження правопорушень серед неповнолітніх (у співавт. Козубовська I.В.) \\ Гуманізація навчально-виховного процесу як засіб попередження правопорушень серед учнівської та студентської молоді. - Мат. всеукр. наук.-метод. конф. - К.: Міністерство освіти України, 1994. - С. 74-77 (авт. - 1 м.а.).

6.Охорона психічного здоровя учнів як засіб попередження правопорушень серед неповнолітніх (у співавт. Козубовська I.В., Сагарда В.В.) \\ Психічне здоровя вчителів та учнів. - Мат. міжрегіон. конф. - Ч.3. - Запоріжжя: Вид-во Інституту психології АПН України, 1994. - С. 14 - 19 (авт. - 4 м.а.).

7.Психологічна освіта працівників правоохоронних органів. \\ Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підвищення кваліфікації кадрів. - Респ. наук.-практ. конф. - К.: Український інститут підвищення кваліфікації Академії педагогічних наук України. Товариство психологів України, 1994. - С. 186-187.

8.Покарання i розвиток особистості (у співавт. Козубовська I.В., Сагарда В.В.) \\ Сучасна психологія в ціннісному вимірі. - Мат. третіх Костюківських читань. - Т.1. - К.: Товариство психологів України. Інститут психології Академії педагогічних наук України, 1994. - С. 135-136 (авт. - 2 м.а.).

9.Судово-психологічна експертиза у кримінальному процесі. \\ Адвокат. - 1998. - № 4. - С.22.

10.Психологічна підготовка адвоката-захисника. \\ Актуальні проблеми політики. Збірник наукових праць. - Одеса, Астропрінт, 1999. - С. 229-233.

11.Спеціаліст-психолог у кримінальному процесі. \\ Юридический вестник. - 1999. - №3. - С. 11-14.

Размещено на .ru