Виконавський аналіз музичного твору - Автореферат

Необхідність спеціального розгляду виконавського аналізу як складової частини діяльності виконавця у процесі художньої інтерпретації зумовлюється задачами самої музично-виконавської практики - як власне в озвученні твору, так і у передуючій цьому підготовці. Йдеться про численні статті та методичні розробки, які присвячуються вивченню певного твору (або групи творів) одного й того ж чи декількох авторів в аспекті їх майбутнього виконання, де матеріалом аналізу виступають нотний текст, авторські та редакторські ремарки, архівні документи, нарешті, спеціальні дослідження з різних галузей знань які можуть стати у нагоді виконавцеві під час його роботи над твором. Саме у цьому полягає ще один істотний аспект ролі виконавського аналізу у процесі художньої інтерпретації, який можна визначити як міру відповідальності виконавця перед композитором за долю створеного ним твору. Обєктом дослідження є музичний твір, у роботі над яким виконавець здійснює його цілеспрямований аналіз; останній базується на залученні відомостей із широкого спектра відповідних джерел інформації про певний твір, про його автора, жанрові і стильові тенденції відповідної епохи чи історико-художнього періоду у поєднанні з індивідуальними емоційно-естетичними оцінками, що виникають у виконавця на основі його слухового і спеціалізованого професійно-технічного досвіду. Специфіка запропонованого підходу полягає у цілеспрямованому дослідженні особливих задач аналізу музичного твору в аспекті його майбутньої виконавської інтерпретації, у звязку з чим виділяється внутрішній, головний для такого аналізу предмет розгляду, - закономірності емоційно-драматургічних характеристик твору та їхнє відображення через “текстові носії” у вигляді фактурних планів того чи іншого твору, що інтерпретується.У підрозділі 1.1 “Виконавський аналіз у дзеркалі аналітичних систем сучасної науки про музику” з метою визначення місця й ролі виконавського аналізу в музичній науці здійснено огляд літератури, на підставі якого робиться висновок: в музикознавстві аналіз, на відміну від інших наук, - це не тільки універсальний прийом дослідження (причому, йому підлягає і музичний твір, і теоретичні концепції, проблеми тощо), але й самостійний жанр з безліччю типів і різновидів. У підрозділі 1.2 “Виконавський аналіз як компонент (форма) інтерпретаційної діяльності виконавця” зазначається, що здійснений у попередньому підрозділі стислий огляд існуючих засобів аналізу музики дозволяє зробити висновок про необхідність розробки спеціальної методики виконавського аналізу. Таке розуміння функції виконавського аналізу відповідає центральному елементу системи “композитор - виконавець - слухач”: відштовхуючись від нотного тексту як результату композиторської творчості, спираючись на наявні теорії (загальні і спеціальні), виконавець має скласти програму майбутнього впливу на слухачів. Все це дозволяє розглядати виконавчий аналіз як специфізовану аналітичну діяльність, повязану з вивченням тексту музичного твору (нотного та звукового) та його контекстуальних звязків в аспекті майбутніх художніх інтерпретацій цього твору. Саме про це йдеться у підрозділі 1.4 “Емоційна програма твору як основа виконавського аналізу”, де пропонуються характеристики деяких можливих етапів аналізу, що утворюють його структуру, зокрема: - аналіз емоційних вражень, що виникають у звязку з твором, де необхідно відокремити субєктивно-асоціативний ряд від логіко-семантичного, виявити естетичні ціннісні значення;Тут уточнюється специфіка виконавського аналізу як самостійного дослідницько-виконавського жанру, що випливає з його природи і функцій, а також підсумовуються ті процеси в сучасному музичному мистецтві й науці, які актуалізують питання про виконавський аналіз. Аналогічна ситуація склалася і в науці про виконавство, зокрема фортепіанне, що перебуває на етапі осмислення величезного фактологічного матеріалу, накопиченого практикою. Тут вказана диспропорція відображається в більш глибокій розробленості технологічних питань порівняно з проблемами специфіки втілення образної тканини твору, семантики виконавських засобів та їх впливу на слухачів тощо. Зараз в аналогічній ситуації, що склалася в музичній інтерпретології, таку ж функцію, на наш погляд, здатний виконати запропонований метод виконавського аналізу, що повязує естетико-музикознавчу проблематику з технологічним рівнем суто виконавських проблем. Так, на різних етапах роботи над музичним твором виконавець (в залежності від рівня його професійної майстерності) може звертатися до різноманітних аспектів дослідження з тим чи іншим ступенем докладності та послідовності - від засобів відображення до засобів втілення.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДОСЛІДЖЕННЯ

У Висновках представлені загальні підсумки, що стосуються науково-теоретичного та методичного аспектів дослідження. Тут уточнюється специфіка виконавського аналізу як самостійного дослідницько-виконавського жанру, що випливає з його природи і функцій, а також підсумовуються ті процеси в сучасному музичному мистецтві й науці, які актуалізують питання про виконавський аналіз. Це, зокрема, - нерівномірність розвитку окремих галузей музикознавства, повязана з їх відносною самостійністю і можливістю в одних випадках поглибленого вивчення будь-яких специфічних питань у вузькопрофесійному аспекті, а в інших, навпаки, - розширення дослідного поля аж до міжнаукового синтезу. Такий стан речей зумовлюється як самою історією наукової думки про музику, так і загальними тенденціями сучасної науки. Аналогічна ситуація склалася і в науці про виконавство, зокрема фортепіанне, що перебуває на етапі осмислення величезного фактологічного матеріалу, накопиченого практикою. Тут вказана диспропорція відображається в більш глибокій розробленості технологічних питань порівняно з проблемами специфіки втілення образної тканини твору, семантики виконавських засобів та їх впливу на слухачів тощо.

Схожі проблеми стосовно теоретичного музикознавства і реальної музичної практики відзначалися у вітчизняній літературі ще в 50-ті роки ХХ сторіччя (В. Цуккерман). Саме тоді виникла ідея цілісного аналізу як звязуючої ланки, що покликана виконувати функцію загального методу щодо окремих аналітичних методик. Зараз в аналогічній ситуації, що склалася в музичній інтерпретології, таку ж функцію, на наш погляд, здатний виконати запропонований метод виконавського аналізу, що повязує естетико-музикознавчу проблематику з технологічним рівнем суто виконавських проблем.

Виконавський аналіз здатний інтегрувати теоретичні положення й історичні відомості, естетичні оцінки, зберігаючи при цьому безпосередній звязок з живою музичною практикою. Тоді музичний твір у різноманітних формах його існування відібється в дзеркалі виконавського аналізу більш повно і точно.

Зрозуміло, що не всі визначені в дисертації координати виконавського аналізу повинні враховуватися в тих чи інших конкретних випадках. Так, на різних етапах роботи над музичним твором виконавець (в залежності від рівня його професійної майстерності) може звертатися до різноманітних аспектів дослідження з тим чи іншим ступенем докладності та послідовності - від засобів відображення до засобів втілення. Хоча, як зазначалося, розгляд емоційно-драматургічних і фактурних особливостей твору неминуче має перебувати у полі зору виконавця. Інтерпретація сучасної музики потребує пошуку нових засобів аналізу, встановлення нових індивідуальних алгоритмів. Іншими словами, творчий підхід виконавця до музичного твору визначить і творчий пошук інших універсальних аспектів виконавського аналізу, що є завданням майбутніх досліджень висвітленого у цій роботі питання.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Вечір Д. В. Теоретико-методологічні аспекти виконавського аналізу / Д. В. Вечер // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: 3б. наук. Праць: Вип. 2. - Харків: Кн. вид-во “Каравела”, 1998. - С. 19-25.

2. Вечер Д. В. Диалог с современной музыкой (заметки исполнителя) / Д. В. Вечер // Теоретико-методологічні питання педагогіки та мистецтвознавства. Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків.: Кн. вид-во “Каравела”, 1999. - С 28-35.

3. Вечер Д. В. Музыкальное произведение в системе исполнительского анализа / Д. В. Вечер // Молоді музикознавці України: Тези Всеукр. наук.-теоретич. студ. конф. - Харків, 1999. - С. 9-10.

4. Вечер Д. В. Исполнительский анализ в системе научного знания / Д. В. Вечер // Київське музикознавство: 3б. ст.: Вип. 3. - К., 2000. -С. 234-240.

5. Вечер Д. В. Анализ музыки в аспекте фактурно-гармонического комплекса / Д. В. Вечер // Проблеми взаємодії мистецтва, педагогіки та теорії і практики освіти: 3б. наук. праць: Вип. 11. - Харків: Стиль-Іздат, 2003. - С. 84-92.