Наукова характеристика виконавської школи як феномена і явища, аналіз питання типологічної спільності школи і культури та культурної традиції. Виявлено двосторонність школи: творчість та навчання їй. Подається аналітичний опис об"єктів успадкування школи.
Різнонаправлена семантика “школи” дозволяє висвітлити дволикість прихованого за нею явища, феномен якого розкривається на двох мікро-і макрорівнях пізнання: перший надає уявлення про окремий вид гуманітарної діяльності, одну з її форм; другий - про єдність її галузевих складових, їх загальної суті. Цей аспект аналізу ще не розглядався музичною наукою, “школа” не фігурувала в ній самостійним предметом вивчення, зокрема в теорії та історії виконавського мистецтва, де “школа” претендує на роль типологічної одиниці, без якої неможлива класифікація та раціоналістичне впорядкування створених у її контексті реалій і ціннісних суджень. У такому контексті школа розкриває своє подвійне значення: як творчості й дидактики, оскільки за її допомогою, з одного боку, здійснюється кристалізація безпосереднього досвіду діяльності, з іншого, - акт передачі цього досвіду від учителя учневі. Погляд на школу як на своєрідний регулятор виконавства та його осмислення суспільною свідомістю дозволяє характеризувати її як один із способів існування колективної памяті, тобто традиції; оскільки виконавство є різновидом гуманітарної діяльності, що спрямована на художньо-пізнавальні цілі, її можна вважати культурною традицією. Науковий підхід потребував висвітлення комплексу проблем, які утворюють різні грані центральної, а саме: виявлення діалектики відношень "школи" і "культури"; "школи" і "традиції”; визначення функцій "школи"; диференціація професійного і художнього аспектів виконавської діяльності, у звязку з чим висуваються поняття виконавської моделі та виконавського канону; розгляд структурних компонентів школи, який виявлено у трьох типах діалогу виконавця: - з інструментом, - з публікою, - з твором, що узагальнені в поняттях вторинної рухової системи (моторики), віртуозності, виконавства та інтерпретації.В підрозділі 1.1 - "Школа як предмет наукового вивчення" - розглядаються поодинокі спроби вітчизняних учених здійснити типологічний підхід до феномену школи, які стосуються різних періодів розвитку теорії і історії виконавського мистецтва (Г. Ярошевський), школа подається як особливий тип комунікації, що здійснюється в синкрезисі двоєдиного процесу творення і навчання творчій діяльності. Результатом наших міркувань у цьому напрямі стала наукова дефініція колективу у виконавстві: реально чи віртуально існуючої спільності субєктів, які обєднані системою нормативів, що організують їх діяльність у певних історичних умовах, а також міжособистісним спілкуванням в усній і письмовій, вербальній та невербальній формах. Реальним способом буття колективу у виконавстві є школа, яка передбачає наявність єдиного інструменту пізнання, єдиної програми, під якими розуміється напрацьована система нормативів, що містить як первинні компоненти піаністичної діяльності (постановка руки, рухові прийоми, посадка за інструментом), так і художні завдання (організація роботи над твором і концертне висловлювання). Підрозділ 2.3 - “Виконавець і твір (виконавство і інтерпретація)” відтворює проблемну ситуацію, що сформувалася в науці з питань суті “твору”, “інтерпретації”, “виконавства”.
Список литературы
1.Дедусенко Ж.В. Про виконавську (піаністичну) школу // Культура України: Зб. наук. пр./Харк. держ. акад. культури. - Х., 1999, - Вип. 5: Мистецтвознавство. - С. 122 - 130.
2.Дедусенко Ж.В. “Школа” в системі культури // Культура України: Зб. наук. пр./Харк. держ. акад. культури. - Х., 2000, Вип. 6: Мистецтвознавство. - С. 163 - 171.
3.Дедусенко Ж.В. Школа і традиція у виконавському мистецтві // Культура України: Зб. наук. пр./Харк. держ. акад. культури. - Х., 2000, Вип. 7: Мистецтвознавство. - С. 158 - 166.
4.Дедусенко Ж.В. “Школа” в системі гуманітарних наук // Теоретичні та практичні питання культурології: Зб. наук. ст./Мелітополський держ. пед. ун-т., Центр музичної україністики НМАУ ім. П.І Чайковського. - Запоріжжя, 2000. - Вип. III. - С. 79-87.
5.Дедусенко Ж.В. ”Школа” і стиль у творчій практиці С.С. Прокофєва // Сучасні підходи до оптимізації педагогічного процесу: Зб. наук. пр./Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2001. - С. 156 - 164.
6.Дедусенко Ж.В. Професіоналізм як культурна традиція виконавської школи // Світова музична культура і фахова підготовка вчителя/Зб. наук. пр. викладачів муз.-пед. факту Харк. держ. пед. ун-ту ім. Г.С. Сковороди за матеріалами конференції “Актуальні проблеми підготовки майбутніх вчителів музики, світової художньої культури, хореографії” - Х., 1999. - С. 83-86.
7.Дедусенко Ж.В. Виконавська школа як передача професійного і художнього досвіду // Інформаційна та культурологічна освіта на зламі тисячоліть: Матеріали міжнародної наукової конференції до 70-річчя ХДАК/Харк. держ. акад. культури. -Х., 1999. - Ч.I. - С. 212 - 214.
Дедусенко Ж.В. Виконавська піаністична школа як рід культурної традиції. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства за спеціальністю 17.00.01 - теорія і історія культури. - Національна музична академія України ім. П.І. Чайковського, 2002.
Дисертація присвячена науковій характеристиці виконавської школи як феномена і явища. В цьому звязку розглядаються питання типологічної спільності школи і культури, школи й культурної традиції. Виявлено двосторонність школи: творчість та навчання їй. Висуваються поняття-терміни: “виконавська модель”, “виконавський канон” як еквівалентні позначення механізмів нормотворчості у виконавстві-професії та виконавстві-мистецтві. Подається аналітичний опис обєктів успадкування школи: моторика (вторинна рухова система), віртуозність (націленість на сприйняття аудиторією піаністичної майстерності), твір (з диференціацією твору композиторського і виконавського як двох різних типів висловлювання). Наукові положення апробуються за матеріалами вивчення школи-традиції Т. Лешетицького та його послідовника В. Пухальського.
Дедусенко Ж.В. Исполнительская пианистическая школа как род культурной традиции. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата искусствоведения по специальности 17.00.01 - теория и история культуры. - Национальная музыкальная академия Украины им. П.И. Чайковского, Министерство культуры и искусства Украины, Киев, 2002.
Диссертация посвящена научной характеристике исполнительской (пианистической) школы как феномена и явления. Феномен школы раскрывается в типологических связях с феноменом культуры, которые прослеживаются в общих для них свойствах структурированности, саморегуляции, аксиологической константности. Поскольку в школе происходит постоянный процесс нормотворчества, формирование нормативной системы, передаваемой по "стационарной эстафете", она эквивалентна традиции. Школа как явление представляет собой особый тип коммуникации - двуединство творчества и обучения ему, осуществляемых силами исполнительского коллектива - реально и виртуально существующими субъектами исполнительской деятельности, сплоченными вокруг программы школы и ее лидера. Являясь “штампующим устройством” школы, ее программа специфизируется в исполнительской модели, под которой понимается способ организации двустороннего (художественно-эстетического и профессионального) труда музыканта. В отличие от дидактической модели, действие которой ограничено периодом обучения ученика, модель исполнительская остается его достоянием и руководством к действию на протяжении всей концертной жизни и педагогической работы. Двусторонность явления школы раскрывается в диалектике профессии и искусства. Обладая собственным культурным смыслом (нацеленность на общение посредством специфического языка и кода), профессия образует относительно самостоятельную традицию, которая институализируется школой. Школа, в особенности в виде консерватории, шлифует и сохраняет механизм исполнительского искусства - исполнительский канон, что позволяет трактовать ее способом сохранения специфики исполнительства как особого искусства. Функции школы раскрываются в триединстве познания, коммуникации, дидактики; структура - в объектах, процессе и способах наследования. В свою очередь, объекты наследования раскрываются в трех типах диалога: с инструментом, публикой и произведением. В первом случае складывается вторичная двигательная система, во втором возникает феномен и явление виртуозности, обращенной к самой сути игровой деятельности, в третьем - функциональная переменность композитора и пианиста по отношению к произведению. Выдвигаемые теоретико-методологические положения апробируются на конкретном историческом материале: школе Т. Лешетицкого и его последователя В. Пухальского.
Ключевые слова: культура, традиция, исполнительская школа, профессионализм, исполнительская модель, исполнительский канон, объекты наследования, моторика, виртуозность.
Zh. Dedusenko. Performers pianists school as a kind of cultural tradition - Manuscript.
Thesis for candidate degree by specialty 17.00.01 - theory and history of culture - Ukrainian National P.I. Tchaikovsky Academy of Music, Ministry of Culture and Arts of Ukraine, Kyiv, 2002.
Dissertation is devoted to a scientific characteristic of the performers (pianists) school as a phenomenon. Thus problems of the typological community of school and culture. School and cultural tradition appear under consideration. School appears to be double-sided, which includes creative work and its training. Notion-terms “performing model”, “performing canon” are suggested as equivalent designations of norms-forming mechanisms in profession of performing and art of performing. Objects inherited by school get analytical description: secondary motion system, virtuosity (the aim liesm perception pianists mastership by the audience), composition (differentiating a composes composition and a performers one as two different discourses). Scientific propositions are being analyzed on the material of studying the school-tradition of T. Leshetizky and his follower V. Puchalsky.
Key words: culture, tradition, performing body, school, profession, art of performance, stationary relay race, norms- formation, performing model, object of heritage, processes of inheriting, ways of inheriting.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
