Виконання заповіту - Автореферат

Загострення уваги з боку науковців - цивілістів до відносин з виконання заповіту пояснюється тим, що чинний ЦК України по-іншому порівняно із законодавством радянської доби вирішує питання призначення виконавця заповіту та його повноважень і присвячує виконанню заповіту окрему главу, норми якої складають інститут виконання заповіту. Метою даного дослідження є визначення юридичної природи відносин з виконання заповіту; встановлення юридичних фактів, що породжують досліджуване правовідношення; з‘ясування порядку здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень; встановлення підстав, що припиняють правовідношення з виконання заповіту; формулювання практичних рекомендацій, спрямованих на забезпечення оптимізації законодавства, яке регулює виконання заповіту. Для досягнення поставленої дослідницької мети необхідно вирішити наступні завдання: визначити стан наукової розробленості досліджуваних проблем; визначити цивільно-правовий статус виконавця заповіту; розкрити порядок призначення виконавця заповіту та дослідити правові наслідки невиконання учасниками правовідносин з виконання заповіту своїх обов‘язків; з‘ясувати правові наслідки відмови виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень. Договірний характер відносин має місце у разі призначення заповідачем виконавця заповіту, який дає згоду на таке призначення в момент посвідчення заповіту, а також у разі виконання заповіту особою, яка не входить до кола спадкоємців за заповітом, призначеною за ініціативою спадкоємців. У всіх інших випадках, а саме, коли: пропозиція щодо можливого виконавця заповіту міститься в секретному заповіті; виконання заповіту здійснюється спадкоємцем, а також у разі, коли призначення особи виконавцем заповіту здійснюється судом чи нотаріусом, відносини мають не договірний зобовязальний характер.У підрозділі 1.2 «Юридична природа відносин з виконання заповіту» автор доходить висновку про неоднорідну (варіантну) природу відносин, що виникають при виконанні заповіту спеціальною особою - виконавцем заповіту. Договірний характер мають відносини у разі призначення заповідачем виконавця заповіту, який дає згоду на таке призначення в момент посвідчення заповіту. Дроніковим, що між заповідачем та виконавцем заповіту укладається договір на користь третьої особи - спадкоємців за заповітом. Очевидно, що надання особою згоди на призначення її виконавцем заповіту в будь-якому випадку повязане із діями юридичного характеру, тобто дотриманням певних формальностей, як-то: поставити підпис про згоду бути виконавцем заповіту на самому заповіті, подати окрему заяву про згоду особи на призначення її виконавцем заповіту. Проте, закон не надає заповідачу право на підпризначення виконавця заповіту, хоча, безумовно, потреба в цьому є, оскільки виконавець заповіту може померти раніше за заповідача, бути усунений від виконання своїх повноважень у судовому порядку тощо.У роботі підтримано висловлену в цивілістичній літературі позицію про те, що вказаний договір слід віднести до договорів, які укладаються на користь третьої особи, якою виступає спадкоємець за заповітом; при цьому спадкоємці за законом, особи, які мають право на обов‘язкову частку у спадщині та відказоодержувачі, не є третіми особами в договорі про виконання заповіту. Отож договір про виконання заповіту слід віднести до договорів про надання послуг, оскільки дії виконавця заповіту щодо виконання волі заповідача відповідають ознакам послуг. Договір про виконання заповіту можна класифікувати на два види залежно від субєктного складу цього договору, а саме: договір про виконання заповіту, що укладається між заповідачем та виконавцем заповіту, та договір про виконання заповіту, сторонами в якому виступатимуть спадкоємці та виконавець заповіту. За договором про виконання заповіту одна сторона (виконавець заповіту) зобовязується за завданням другої сторони (заповідача) здійснити після відкриття спадщини від власного імені безоплатно або за плату певні юридичні та (або) фактичні дії в інтересах третіх осіб, визначених в заповіті, що спрямовані на повне виконання волі заповідача. За договором про виконання заповіту одна сторона (виконавець заповіту) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) здійснити від власного імені безоплатно або за плату певні юридичні та (або) фактичні дії, визначені в заповіті, що спрямовані на повне виконання волі заповідача.

Основний зміст

1. У дисертації подано теоретичне узагальнення і вирішення наукової проблеми, повязаної з визначенням юридичної природи відносин, що виникають при виконанні заповіту, динаміки розвитку таких відносин, а також вирішення проблеми здійснення виконавцем заповіту своїх повноважень.

На відміну від наукових попередників, зроблено висновок про неоднорідну (неоднакову) юридичну природу відносин з виконання заповіту. Така неоднорідність юридичної природи обумовлюється субєктом призначення виконавця заповіту та формою вираження останнім згоди на таке призначення. Відносини з виконання заповіту можуть мати як договірний, так і не договірний характер. Доведено, що за наявності не договірних засад у правовідносинах, що виникають при виконанні заповіту, відносини мають зобов‘язальний характер, при цьому таке зобов‘язання варто віднести до зобов‘язань, які виникають із односторонніх правочинів.

2. За наявності договірних засад у відносинах з виконання заповіту, укладається договір про виконання заповіту, який породжує зобов‘язання. У роботі підтримано висловлену в цивілістичній літературі позицію про те, що вказаний договір слід віднести до договорів, які укладаються на користь третьої особи, якою виступає спадкоємець за заповітом; при цьому спадкоємці за законом, особи, які мають право на обов‘язкову частку у спадщині та відказоодержувачі, не є третіми особами в договорі про виконання заповіту.

Але використання моделі на користь третьої особи недостатньо для кваліфікації відносин, що виникають при виконанні заповіту, оскільки така модель не може надати відповідь на те, до якої групи договорів належить цей договір. Отож договір про виконання заповіту слід віднести до договорів про надання послуг, оскільки дії виконавця заповіту щодо виконання волі заповідача відповідають ознакам послуг. Істотною умовою договору про виконання заповіту є предмет договору - послуга, яка полягає в діях виконавця заповіту, направлених на виконання заповідальних розпоряджень.

3. Договір про виконання заповіту можна класифікувати на два види залежно від субєктного складу цього договору, а саме: договір про виконання заповіту, що укладається між заповідачем та виконавцем заповіту, та договір про виконання заповіту, сторонами в якому виступатимуть спадкоємці та виконавець заповіту.

У дисертаційному дослідженні запропоновано наступні визначення договорів про виконання заповіту залежно від їх субєктного складу.

За договором про виконання заповіту одна сторона (виконавець заповіту) зобовязується за завданням другої сторони (заповідача) здійснити після відкриття спадщини від власного імені безоплатно або за плату певні юридичні та (або) фактичні дії в інтересах третіх осіб, визначених в заповіті, що спрямовані на повне виконання волі заповідача.

За договором про виконання заповіту одна сторона (виконавець заповіту) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) здійснити від власного імені безоплатно або за плату певні юридичні та (або) фактичні дії, визначені в заповіті, що спрямовані на повне виконання волі заповідача.

4. Досліджувані в дисертації правовідносини породжуються цілою низкою взаємоповязаних юридичних фактів, які в сукупності утворюють фактичний склад з послідовним накопиченням елементів. На відміну від інших дослідників, в роботі розпізнається більший набір елементів юридичного складу, необхідних для виникнення правовідносин з виконання заповіту. Склад цих елементів обумовлений юридичною природою відносин з виконання заповіту. Завершальним юридичним фактом, що поряд з іншими породжує правовідношення, є видача відповідного свідоцтва виконавця заповіту, з яким і пов‘язується виникнення повноважень у виконавця заповіту.

5. Зроблено висновок, що виконавець заповіту наділений правом укладати договори охорони, зберігання спадкового майном або його частини. Крім того, за наявності в спадщині майна, що потребує управління, виконавець заповіту має право укладати із третьою особою - управителем, договір управління спадковим майном або його частиною. У межах своїх повноважень виконавець заповіту звертається до суду з позовом в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, а також осіб, які мають право на обовязкову частку у спадщині.

У дисертації відзначається, що у разі укладання договору управління спадковим майном із третьою особою - (управителем), такий договір укладатиметься виконавцем заповіту (установником управління) на користь третіх осіб (спадкоємців за заповітом).

6. Відмову виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень слід кваліфікувати як односторонню відмову від зобовязання. За наявності договірних засад у відносинах, що виникають при виконанні заповіту, зазначену відмову слід розглядати як односторонню відмову від договору.

Відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень можлива лише після відкриття спадщини. Обґрунтовано положення про те, що у разі відмови виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень, договір про виконання заповіту вважатиметься розірваним (а відповідне зобовязання - припиненим) не з моменту надання такої відмови, а з моменту припинення повноважень виконавця заповіту, що вчиняється нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

7. У роботі подано класифікацію підстав припинення правовідносин з виконання заповіту. Автор дійшов висновку, що підстави припинення досліджуваних правовідносин слід класифікувати на абсолютні (настання яких остаточно припиняє правовідносини) та відносні (умови, наявність яких остаточно не припиняє правовідносини). До абсолютних підстав припинення правовідносин з виконання заповіту слід віднести повне здійснення волі спадкодавця, яка виражена в заповіті; визнання судом заповіту повністю недійсним; поява заповідача у випадку, коли спадщина відкрилася внаслідок оголошення заповідача померлим у порядку ст. 46 ЦК України.

Відносні підстави припинення правовідносин складають наступні юридичні факти: смерть виконавця заповіту-фізичної особи, ліквідація виконавця заповіту-юридичної особи; обмеження виконавця заповіту-фізичної особи в цивільній дієздатності (визнання недієздатним); усунення виконавця заповіту від виконання ним своїх повноважень в судовому порядку; добровільна відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень.

Вибуття із досліджуваних правовідносин конкретної особи - виконавця заповіту (смерть, відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень тощо) остаточно не припиняє виконання заповідальних розпоряджень, оскільки, виходячи із положень чинного законодавства, після відкриття спадщини може бути призначений новий виконавець заповіту за умови його згоди.

8. Беручи до уваги той факт, що закон не містить спеціальної норми про невиконання спадкоємцями своїх обовязків щодо виконавця заповіту, робиться висновок про те, що у разі заподіяння шкоди виконавцеві заповіту з боку спадкоємців шляхом невиконання ними своїх обовязків, мають застосовуватися загальні положення глави 82 ЦК України в тому обсязі, в якому вони не суперечать правовідносинам, що виникають при виконанні заповіту.

9. Невиконання виконавцем заповіту своїх повноважень має наступні правові наслідки: оскарження дій виконавця заповіту; предявлення позову про усунення виконавця заповіту; відшкодування збитків. Цивільно-правова відповідальність виконавця заповіту має певні специфічні ознаки. Перш за все, виконавець заповіту може бути притягнутий до цивільно-правової відповідальності лише у формі відшкодування збитків, які спричинені невиконанням вимог ч. 2, 3 ст. 1295 ЦК України. Такі збитки може бути завдано лише спадкоємцям.

Для встановлення розміру збитків, заподіяних виконавцем заповіту, може бути застосована загальна норма щодо відшкодування збитків, завданих порушенням зобовязання.

Крім того, виконавець заповіту невиконанням вимог ч. 2, 3 ст. 1295 ЦК України може заподіяти поряд із майновою (завдання збитків), ще й моральну шкоду спадкоємцям-фізичним особам. Але юридичній особі-спадкоємцю за заповітом, поряд із заподіянням збитків, не може бути завдана моральна шкода з боку виконавця заповіту невиконанням останнім вимог ч. 2, 3 ст. 1295 ЦК України.

1. Кухарєв О. Є. Повноваження виконавця заповіту та їх здійснення за новим Цивільним кодексом України // Вісник Академії правових наук України. - 2004. - № 3 (38). - С. 90-97.

2. Кухарєв О. Є. Юридична природа відносин з виконання заповіту // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. 39. - С. 348-359.

3. Кухарєв О. Є. Цивільно-правова відповідальність виконавця заповіту // Право України. - 2008. - № 3. - С. 91-94.

4. Кухарєв О.Є. Обставини, що обумовлюють необхідність виконання заповіту, його ґенеза та мета // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. - 2005. - № 1 (2). - С. 77-86.

5. Кухарєв О. Є. Вжиття заходів щодо охорони спадкового майна виконавцем заповіту та нотаріусом // Наукові записки Харківського економіко-правового університету. - 2005. - № 2 (3). - С. 109-116.

6. Кухарев А. Е. Исполнение завещания: новеллы проекта Гражданского кодекса Украины // Права граждан, правоохранительная и правоприменительная деятельность в России и Украине: состояние и перспективы развития: Материалы международной научно-практической конференции адъюнктов, аспирантов и магистров. Часть 2. - Белгород: ОНИРИО БЕЛЮИ МВД России, 2003. - С. 145-150.

7. Кухарєв О. Є. Юридична особа як виконавець заповіту // Проблема юридичної особи у цивільному праві України: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої памяті проф. О. А. Пушкіна, Харків, 21 травня 2004 року. - Х.: НУВС; ХЕПУ; вид-во «Прометей-Прес», 2004. - С. 107-111.

8. Кухарєв О. Є. Підстави виникнення правовідносин щодо виконання заповіту // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої памяті проф. О. А. Пушкіна, Харків, 21 травня 2005 року. - Харків: НУВС, 2005. - С. 131-134.

9. Кухарєв О. Є. Проблеми призначення фізичної особи виконавцем заповіту // Охоронюваний законом інтерес в цивільному праві та процесі: матеріали круглого столу, 16 грудня 2005 року. - Харків: ХНУВС, 2006. - С. 105 -107.

10. Кухарєв О. Є. Відмова виконавця заповіту від здійснення своїх повноважень // Актуальні проблеми цивільного права та процесу: Матеріали науково-практичної конференції, присвяченої памяті проф. О. А. Пушкіна, Харків, 27 травня 2006 року. - Харків: ХНУВС, 2006. - С. 78-79.

11. Кухарєв О. Є. Визначення плати виконавця заповіту // Проблеми цивільного права та процесу (памяті проф. О. А. Пушкіна): матеріали міжнародної науково-практичної конференції (26 травня 2007 р.) / За ред. В. А. Кройтора, Р. Б Шишки, Є. О. Мічуріна. - Харків, ХНУВС, 2007. - С. 214-216.