Виконання покарання у виді обмеження волі й арешту - Лекция

Цей вид покарання зявився в національній системі покарань в 2001 році, коли був прийнятий новий Кримінальний кодекс України. Так, за даними Державної пенітенціарної служби України станом на 1 вересня 2014 року серед засуджених 334 особи відбувають покарання у вигляді арешту у 63 арештних домах, утворених при установах виконання покарань (39) та слідчих ізоляторах (24). Стаття 60 Кримінального кодексу України визначає арешт як покарання, що полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції і встановлюється на строк від одного до шести місяців. На цей час в Україні не існує арештних домів як окремих установ. і, як зазначають Правила внутрішнього розпорядку, особи, засуджені до арешту, тимчасово, до створення арештних домів, відбувають покарання в слідчих ізоляторах за місцем засудження. Засуджені до арешту відбувають покарання, як правило, за місцем засудження в арештних домах.На це вказує і законодавець, зазначаючи: на засуджених до арешту поширюються права, обовязки, заборони і обмеження, встановлені кримінально-виконавчим законодавством для осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі. Отже, засуджені до покарання у виді арешту тримаються в умовах ізоляції з роздільним триманням чоловіків, жінок, неповнолітніх, засуджених, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності, засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, і засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах. іноземні громадяни і особи без громадянства, як правило, тримаються окремо від інших засуджених. Засуджених розміщують у камерах з дотриманням таких умов: чоловіків - окремо від жінок; неповнолітніх - окремо від усіх інших категорій засуджених; засуджених, яких уперше притягнуто до кримінальної відповідальності, - окремо від осіб, які раніше притягалися до кримінальної відповідальності; засуджених, які раніше відбували покарання в місцях позбавлення волі, - окремо від засуджених, які раніше не відбували покарання в місцях позбавлення волі; засуджених, які раніше працювали в суді, органах прокуратури, юстиції та правоохоронних органах, - окремо від інших засуджених; іноземних громадян і осіб без громадянства, як правило, - окремо від інших засуджених. Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, прокурору, захиснику у справі, який здійснює свої повноваження відповідно до статті 44 Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за адресою протягом доби з часу її подання. Кореспонденція, яку засуджені одержують від зазначених органів та осіб, перегляду не підлягає; - витрачати на місяць для придбання продуктів харчування і предметів першої потреби гроші в сумі до сімдесяти відсотків мінімального розміру заробітної плати, а засуджені інваліди першої групи - до ста відсотків мінімального розміру заробітної плати.Обмеження волі - це основний вид покарання, який законодавцем розглядається, як такий, що не повязаний з ізоляцією засудженого від суспільства. Стаття 61 КК визначає, що обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обовязковим залученням засудженого до праці. В цих колоніях засуджені відбували покарання у виді позбавлення волі. Тому здається дуже сумнівною можливість організувати процес виконання і відбування покарання не повязаного з ізоляцією від суспільства всередині установ, які пристосовані для відбування позбавлення волі, тобто покарання безпосередньо повязаного з ізоляцією від суспільства. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження.Засуджений до обмеження волі після набрання вироком законної сили та зверненням його до виконання направляється до місця відбування покарання. Так, стаття 57 КВК визначає, що особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Зважаючи на особу засудженого або інші обставини кримінального провадження, суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У разі невиїзду без поважних причин кримінально-виконавча інспекція подає до суду подання про направлення засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. Засуджені, які не допускають порушень встановленого порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сімї, після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із своїми сімями.

План

1. Загальні положення про покарання у виді арешту

2. Порядок і умови виконання покарання у виді арешту

3. Покарання у виді обмеження волі

4. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі

1. Загальні положення про покарання у виді арешту

1. Кримінальний кодекс України

2. Кримінально-виконавчий кодекс України

3. Наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань від 25.12.2003 № 275 «Про затвердження Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань».

Размещено на .ru