Виконання покарань у виді виправних і громадських робіт - Автореферат

Аналіз міжнародно-правових документів, спеціальної літератури дає підстави констатувати, що світова спільнота в останні десятиліття серйозно замислюється над вирішенням проблеми пошуку альтернативних позбавленню волі покарань, які дозволяють досягти цілей покарання з якомога меншим обмеженням прав і свобод людини. Подібне прагнення пояснюється, по-перше, великою чисельністю осіб, які щорічно засуджуються до позбавлення волі, по-друге, значними матеріальними витратами держави, що є великим тягарем для платників податків, по-третє, негативними наслідками правового, морально-психологічного й соціально-економічного характеру, що неминуче настають для особи, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі. Осмислення людством на сучасному етапі потреб у пошуках альтернативних позбавленню волі покарань у світовому масштабі стали поштовхом у розгортанні процесу реформування кримінально-виконавчої системи й в Україні. Таким чином, хоча група альтернативних видів покарань охоплює цілу низку покарань (штраф, позбавлення права обіймати певну посаду або займатися певною діяльністю, службові обмеження для військовослужбовців), але в дисертації зроблено акцент на вивченні й аналізі процесу виконання-відбування саме зазначених вище видів покарань як найтиповіших з них. Разом із тим вбачаються марними будь-які пропозиції щодо вдосконалення порядку та умов їх виконання без аналізу історичних і соціально-економічних передумов поширення практики застосування цих покарань в Україні, оскільки без цього неможливе поширення альтернатив позбавленню волі у вітчизняній кримінальній і кримінально-виконавчій практиці і у міжнародних правових актах, що стосуються проблеми дослідження.Громадські та виправні роботи - це найтиповіші види альтернативних позбавленню волі покарань, однак щороку лише стосовно 0,9-1,7% засуджених осіб призначається покарання у виді громадських робіт і 1,4-2,3% - у виді виправних робіт. Хоча громадські і виправні роботи є самостійними видами покарань, однак їх аналіз у межах одного дисертаційного дослідження не випадковий і зроблений за наступними підставами: 1) вони перспективні, виступають “прямою” альтернативою позбавленню волі, характерною рисою яких є саме відсутність ізоляції засудженого від суспільства й залишення його в умовах волі; 2) ключовим моментом їх виконання є праця засуджених, яка не розцінюється як безумовний елемент кари, оскільки її призначенням, у тому числі, є збереження трудових навичок і навіть набуття нових; 3) багато спільних моментів є у підставах їх застосування, а також у порядку їх виконання; 4) рекомендації та пропозиції щодо шляхів їх удосконалення також багато в чому є спільними і взаємоповязаними. Аналіз практики застосування альтернативних видів покарань дозволяє: (а) визнати наявність в Україні обєктивної перешкоди для застосування альтернативних видів покарань, що зумовлено, з одного боку, тим фактом, що чинний КК України орієнтовано майже в більшості санкцій на застосування покарання у виді позбавлення волі, а з іншого - досить незначною практикою застосування альтернативних покарань і відсутністю будь-яких науково обґрунтованих переконливих поглядів із цього питання; (б) визначитися з тим, що на сучасному етапі розбудови в Україні правової демократичної держави необхідне переосмислення порядку та умов застосування й відбування, а також критеріїв ефективності тих чи інших видів покарань; (в) переоцінити останні з позиції гуманізму та прогностичних моментів майбутньої поведінки людини, яка вже раніше зазнала покарання; (г) поширити позитивний досвід зарубіжних країн у справі побудови адекватної “працюючої” кримінально-виконавчої системи тощо. Соціально-економічні аспекти практики застосування альтернативних видів покарань містяться: (а) у розрахунку економічних витрат для суспільства й держави на ці види покарань порівняно з покараннями, повязаними з позбавленням волі; (б) у визначенні їх соціальних наслідків (значення, виміру) для окремої людини - засудженого, іншими словами, корисності позитивного аспекту призначення та відбування розглядуваних видів покарань. З огляду на певну умовність виокремлення порядку та умов виконання покарання у виді виправних робіт, вважається, що порядок виконання виправних робіт складається з: 1) обліку засуджених осіб; 2) розяснення їм порядку й умов відбування покарання; 3) контролю за додержанням порядку та умов відбування покарання засудженими особами і власником підприємства за місцем роботи засуджених осіб; 4) проведення виховної роботи із засудженими особами; 5) винесення подання органу внутрішніх справ щодо здійснення приводу засуджених, які не зявилися за викликом до інспекції без поважних причин; 6) проведення початкових розшукових заходів засуджених осіб, місцезнаходження яких невідоме, і передача матеріалів до органу внутрішніх справ для оголошення їх розшуку; 7) надання дозволу на звільнення з роботи засуджених за власним бажанням протягом строку відбування покарання; 8) проведення інших заходів, передбачених законом.У дисертації зд

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ