Оцінка розбудови системи освіти України. Встановлення завдань навчання мови. Аналіз активізації навчальної діяльності учнів. Окреслення способів підвищення внутрішньої мотивації. Визначення ефективності процесу навчання, що зумовлена методами навчання.
Розбудова системи освіти України, її докорінне реформування мають стати сьогодні основою відтворення інтелектуального, духовного потенціалу народу, виходу вітчизняної науки, техніки і культури на світовий рівень, національного відродження, становлення державності та демократизації суспільства.
Закон України „Про освіту”, Типовий Статут середнього навчально-виховного закладу , Державна національна програма „Освіта”
(Україна ХХІ століття) поряд з іншими напрямками освітньої діяльності велику увагу приділяють навчанню учнів державної мови.
Українська мова - неоціненна національна святиня, скарбниця духовних надбань народу, запорука його подальшого культурного прогресу. Основна мета її вивчення в загальноосвітніх закладах України полягає у формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватися засобами української мови, утверджувати її статус як рідної і державної.
Головними завдання навчання мови є: • виховання потреби у вивченні мови;
• формування духовного світу учнів;
• вироблення у школярів умінь і навичок користування засобами мови в різних життєвих ситуаціях;
У сучасному динамічному і складному світі для діяльності людини важлива не стільки сума знань, скільки вміння самому здобувати знання й користуватися ними доречно. Особливої уваги набуває вміння мислити, тобто вичленовувати й аналізувати явища, помічати в них суттєве, робити певні висновки, давати оцінки й приймати своєчасні виважені рішення.
Для цього повинна готувати дітей сучасна шола. Найбільше сприяє розвитку мислення дітей вивчення рідної мови. Саме вона відбиває все розмаїття світу, через неї дитина дістає знання про навколишній світ.
Серед широкого загалу засобів впливу на особистість школяра спостерігаємо засилля масмедіа, причому низькопробної продукції. Тільки завдяки силі мистецтва слова учень може стати носієм кращих надбань національної і світової культури, в ньому розвинеться здатність до саморозвитку, самовдосконалення. Слово, як добрий символ, є своєрідим місіонером, що здатен переконати, покликати за мудрим, правдивим носієм тисячі людей.
Як відомо, любов до предмета у будь-якому навчальному закладі починається з учителя. Важко не погодитися зі словами фахівців: „Коли в учителя в голові сумніви, то в учнів - цілковита темрява”. Завдання кожного вчителя - словесника - навчити пізнавати, діяти, розвинути бажання досліджувати, і врешті-решт, навчити вчитися.
Уроки рідної мови, літератури - найбільш універсальні форми впливу, які сприяють: • розкриттю розумових і творчих здібностей, талантів;
• вихованню розвиненої високоосвіченої людини;
• поглибленню громадянської відповідальності;
• забезпеченню морально-етичних навиків;
• формуванню глибоких патріотичних почуттів.
Однією з вирішальних умов оновлення навчального процесу в середній школі є розвиток пізнавальної активності учнів.
Пильна увага вчених, методистів до проблеми пізнавальної активності школярів у процесі навчання характерна для всіх періодів розвитку школи. Виникнення її відносять до „сократівських дискусій”. Дидактичні теорії А.Я.Коменського, Ж.-Ж. Руссо, І.Г.Песталоцці, А.Ф.Дістервега містили думки про необхідність розвитку пізнавальної активності в процесі навчання.
Видатний словянський просвітитель і педагог XVII століття
Я.А. Коменський засуджував школу свого часу за те, що вона вчить дітей дивитись на світ чужими очима, мислити чужим розумом, і вимагав розвивати здібності розуміти речі.
А.Дістверг відзначав, що пізнання неповинно обмежуватися сприйняттям образів, воно повинно проникати в їх суть. Для навчального пізнання вкрай важливо, у який спосіб учні намагаються осягнути суть явищ. А.Дістверг досить точно це сформулював: „Поганий учитель підносить істину, хороший вчить її знаходити”.
Основи теорії активізації навчання були закладені на межі 70-х років минулого століття у дослідженнях психологів та педагогів І.Я.Лернера, А.М.Матюшкіна, М.І.Махмутова, М.Н.Скаткіна.
Значну увагу розвитку активності приділяли В.Г.Бєлінський, М.О.Добролюбов, М.Г.Чернишевський, К.Д.Ушинський, В.П.Вахтерєв, П.Ф.Каптєрєв, В.О.Сухомлинський, П.М.Груздєв, Н.О.Половнікова та інші мислителі, педагоги.
У другій половині ХІХ століття відомий російський педагог К.Д.Ушинський висловлює таку думку: „ …Ми вчимося розмовляти майже виключно з книг і пробавляємося чужими фразами…Не вміти добре висловлювати свої думки - недолік, але не мати самостійних думок - значно більший недолік, самостійні ж думки витікають тільки з самостійних здобутих знань”. Він розробив методику навчання, засновану на принципах активної і самостійної діяльності учнів.
Великого значення проблемі активності приділяють і сучасні методисти: О.Я.Савченко, Г.Ф.Денисовець, М.М.Шкільник, Л.В.Скуратівський, Г.В.Сирота, В.І.Лозова, В.В.Пилипчук, В.О.Онищук, І.І.Родак.
Список литературы
1. Б а х а н о в К.О. Традиції та інновації в навчанні історії в школі. -Запоріжжя: Просвіта, 2002.
2 .Інноваційні технології навчання української мови і літератури/ Укладач О.І.Когут. - Тернопіль: Астон, 2005.
3. Пометун О. Інтерактивні методики та система навчання. - К.: Шкільний світ, 2007.
17. Омельчук С. Дослідницькі завдання з морфології на основі логічних розумових операцій. // Українська мова і література в школі. - 2010.-№5.-
С. 2-6.
18. Сергієнко Ю. Букви, як люди… //Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- 2008.-№3.- с.42-47.
19. Макаренко В. Уроки української мови та літератури: традиції і новаторство//Українська мова й література в середній школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах.- 2008.-№11-12.- с. 12-21.
20. Ушинський. К.Д.. Рідне слово // Вибрані педагогічні твори: В 2т.- К., 1983 - т.1.
