Виховні цінності у просвітницькій спадщині членів Попівської академії (кінець XVIII-початок XIX століття) - Автореферат

Невідємною складовою вітчизняної педагогічної думки є творчий спадок учасників Попівської академії - просвітницького гуртка Слобожанської інтелігенції кінця XVIII - початку XIX ст., метою діяльності якого було пропагування прогресивної просвітницької думки, обґрунтування національного компонента у системі виховання, вивчення та популяризація ідей французьких просвітителів, поширення освіти серед народу, розвиток літератури та мистецтв, служіння на користь Батьківщині. Попівська академія у свій час сприяла розвитку національної освіти і культури: її учасники брали безпосередню участь у заснуванні Харківського університету, поповненні фондів бібліотеки та музею образотворчого мистецтва університету, вчителювали. З огляду на відсутність цілісного історико-педагогічного дослідження творчої спадщини членів Попівської академії та актуальність аксіологічного аспекту в сучасній педагогічній думці України темою дисертаційного дослідження обрано таку: “Виховні цінності у просвітницькій спадщині членів Попівської академії (кінець XVIII - початок XIX століття)”. Мета дослідження - на основі аналізу сутності категорії “виховні цінності”, їх класифікацій зясувати детермінанти та контекстуальні умови формування вітчизняної просвітницької думки наприкінці XVIII - початку XIX ст., дати науково обґрунтовану характеристику виховних цінностей у просвітницькій спадщині членів Попівської академії Ів.Ф. Зясувати сутність категорії “виховні цінності”, особливості їх формування, детермінанти та існуючі класифікації виховних цінностей у контексті філософсько-педагогічних досліджень, розробити авторську класифікацію виховних цінностей.У першому розділі - “Теоретичні основи розгляду проблеми виховних цінностей” - представлено результати теоретичного аналізу проблеми розвитку ціннісних аспектів виховання у філософсько-виховному контексті, систематизовано сутнісні характеристики, детермінанти та класифікації поняття “виховні цінності”, здійснено ретроспективний аналіз розвитку аксіологічних пріоритетів виховання у вітчизняному історико-педагогічному контексті. До появи наукової інтерпретації виховні цінності визначалися через такі поняття як благо, кінцева мета, божественні вічні ідеї, ідеали та ін. До неї входять: виховні цінності духовного життя, які визначають духовні устремління людини, її духовний пошук істини та смислу буття; виховні цінності морального життя; виховні цінності культурного життя, до яких ми відносимо цінності духовної культури; виховні цінності суспільного життя; виховні цінності приватного життя, до яких ми включаємо цінності внутрішнього буття, виховні цінності біологічного життя. аксіосфера Слобідської України, яка зазнала серйозного впливу політики російського кріпосницько-абсолютистського ладу, була обумовлена такими чинниками: політичні - скасування політичної автономії, надання статусу провінції у рамках запровадження загальноросійського внутрішнього устрою, криза феодального ладу; економічні - розвиток капіталістичних ринкових відносин, промисловості, торгівлі; соціальні - наявність кріпацтва, мілітаризація системи державного управління, визначення чіткої адміністративної ієрархії, перетворення соціальної структури українського суспільства (надання виключних прав дворянству, особливого статусу міщанству, розвиток купецтва, покріпачення селянства); культурні - вплив західноєвропейської філософії просвітництва, ідей романтизму, секуляризація культури, русифікація; освітні - реформи Катерини II та Олександра I в Україні, що входила до складу Російської імперії, період утворення державної системи освіти, розвиток університетської та педагогічної освіти. Досліджені першоджерела дозволяють визначити такі характерні риси Попівської академії як просвітницького осередку: культурно-освітній характер діяльності; розмаїтість світоглядно-філософських та соціально-політичних поглядів; різнобічність наукових, літературних та мистецьких інтересів; активна державна діяльність учасників гуртка у галузі культури та освіти; постійна підтримка стосунків через листування один з одним, а також з вітчизняними та російськими просвітниками того часу; написання авторських та переклади прогресивних іншомовних творів; взаємозбагачення членів гуртка у самоосвіті та життєвій реалізації; неофіційний характер обєднання.Проведене дослідження виховних цінностей у просвітницькій спадщині Попівської академії наприкінці XVIII - початку XIX ст. дозволило зробити такі висновки: 1. Перший дозволяє визначити суттєві ознаки виховних цінностей та зясувати всю систему, в межах якої функціонують ціннісні відносини особистості (“людина - істина”, “людина - людина”, “людина - духовна культура”, “людина - суспільство”, “людина - внутрішнє Я”, “людина - життя”). Ретроспективний аналіз періодів розвитку аксіологічних пріоритетів виховання у вітчизняному історико-педагогічному контексті за авторською періодизацією дозволяє дійти висновку, що динаміка розвитку кожного з періодів обумовлена конкретно-історичними реаліями та змінами уявлень про головні цінності

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ