Методи ефективного, особистісно орієнтованого процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи, гармонізації виховного впливу природного і соціального середовища, з врахуванням специфіки та відмінностей міської і сільської місцевості.
Актуальним у цьому звязку є виховання ціннісного ставлення до природи в учнів старших класів, оскільки цей вік характеризується самовизначенням особистості, формуванням відносно усталеної системи цінностей, яка визначатиме сенс подальшого життя та майбутньої професійної діяльності. В результаті аналізу наукових джерел зясовано, що ціннісне ставлення старшокласників до природи - це внутрішня готовність учнів до екологічно доцільної взаємодії з природою, яка базується на усвідомленні самоцінності обєктів природи, їх цінності для суспільства і кожної людини зокрема. Баранова та ін.) вважають, що виховати ціннісне ставлення до природи можна за умови залучення особистості до такої перетворювальної діяльності, яка, окрім всього, оптимізує взаємовідносини людини і природи. Тому ціннісне ставлення до природи ми розглядаємо як невідємну складову екологічної культури особистості. Гіпотеза дослідження: виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи здійснюється ефективніше у разі дотримання таких педагогічних умов: підпорядкування процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи меті особистісного розвитку; гармонізація виховного впливу природного та соціального середовища; врахування специфіки сільського та міського виховуючого середовища; також, якщо виховні технології забезпечують особистісну орієнтацію виховного процесу, справляючи послідовний вплив на емоції, мотиви, систему особистісних цінностей старшокласників.У першому розділі - "Теоретико-практичні основи виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи" - розкрито теоретичні та методологічні засади виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи, уточнено понятійний апарат. Високий рівень ціннісного ставлення до природи передбачає достатню обізнаність старшокласників з екологічних проблем, мотиви екологічної діяльності, що базуються на відповідальності перед своїм "Я" у ставленні до природи, поведінку учнів, що не порушує рівноваги у природі, екологічно доцільні вчинки, адекватну самооцінку особистого ставлення до обєктів природи, здатність до вирішення протиріч у взаємодії з природою. Низький рівень: майже відсутні знання з екологічних проблем, мотиви екологічної діяльності прагматичні або повязані з необхідністю виконання доручення дорослих, поведінка та вчинки шкодять природі, самооцінка особистого ставлення до природи неадекватна, виявляється нездатність вирішувати протиріччя у взаємодії з природою. У другому розділі "Педагогічні умови виховання ціннісного ставлення старшокласників до природи" теоретично обґрунтовано та експериментально доведено, що для підвищення рівня ціннісного ставлення старшокласників до природи ефективні такі педагогічні умови: 1) підпорядкування процесу виховання у старшокласників ціннісного ставлення до природи меті особистісного розвитку; Особистісна зрілість характеризується прийняттям себе як складової світу природи; розумінням свого ставлення до обєктів природи; усвідомленням своєї свободи у ставленні до природи та відповідальністю перед собою за її реалізацію; наявністю системи цінностей особистості, що сприяють збереженню світу природи; конструктивною зміною характеру своєї взаємодії з природою; розумінням та прийняттям світогляду інших людей щодо ставлення до природи; вмінням вирішувати проблеми взаємодії зі світом природи та попереджувати умови виникнення нових екологічних проблем.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
