Виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності - Автореферат

Існуючі наукові дані свідчать про те, що до кінця старшого дошкільного віку в умовах оптимального виховання й навчання діти можуть досягти самостійності у різних видах діяльності: у грі (Л.Артемова, Н.Михайленко), у праці (Р.Буре, М.Крулехт, Д.Сергєєва), у пізнанні (О.Матюшкін, З.Михайлова, М.Поддьяков), у спілкуванні (О.Кравцова, В.Кузьменко), у продуктивних видах діяльності (Н.Ветлугіна, Г.Григорєва, О.Дронова, Д.Воробйова, Н.Дягілєва, Т.Казакова, Т.Комарова, Н.Кириченко, І.Ликова, Г.Підкурганна, Н.Сакуліна, О.Трусова й ін.). Актуальність дослідження самостійності у ранньому онтогенезі обумовлена протиріччями між усе зростаючими вимогами до активізації життєдіяльності дошкільників і відсутністю належних організаційно-педагогічних засобів їх здійснення; на часі розкриття шляхів організаціі; змісту, форм і методів, умов, створення розвивального середовища, що сприяє вихованню самостійності в образотворчій діяльності. Теоретико-методологічну основу дослідження становлять ідеї гуманізації дошкільної освіти, особистісно орієнтованого виховання; положення про формування самостійності в контексті цілісного розвитку дошкільника як субєкта діяльності; про соціальну сутність виховання (Л.Виготський, Д.Ельконін, О.Запорожець); про розвиток особистості у процесі діяльності (К.Абульханова-Славська, Б.Ананьєв, О.Асмолов, Г.Балл, А.Бодальов, Л.Божович, Л.Виготський, В.Давидов, О.Леонтьєв, А.Петровський, С.Рубінштейн); особистісно орієнтовану педагогіку (І.Бех, І..Зязюн, О.Кононко, В.Кремень, І.Якиманська та ін.); своєрідність образотворчої діяльності дошкільників (В.Єзикєєва, Т.Казакова, Т.Комарова, В.Котляр, Н.Сакуліна, О.Трусова, Є.Фльорина, Н.Халезова та ін.); педагогічну діяльність як умову ампліфікації розвитку дитини в образотворчій діяльності (О.Запорожець, Е.Бєлкіна, Г.Григорєва, О.Дронова та ін.). Для вирішення поставлених завдань було використано комплекс методів: теоретичні: аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення даних на основі вивчення філософської, психологічної, педагогічної літератури дозволи аргументовано обґрунтувати сутність феномену „самостійність”, виділити теоретичні підходи до досліджуваної проблеми, сформулювати поняттєво-категоріальний апарат; емпіричні: спостереження за діяльністю дітей і педагогів у ході експериментальної роботи, анкетування педагогів, бесіди з дітьми, вивчення продуктів дитячої аплікаційної діяльності, аналіз навчально-виховних планів, предметно-розвивального середовища; педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний, контрольний) для встановлення організаційно-педагогічних засад виховання самостійності та перевірки розробленої моделі виховання самостійності дошкільників; математично-статистичні: аналіз даних забезпечив достовірність інтерпретації отриманих результатів. Наукова новизна і теоретична значущість дослідження: - уперше виокремлено, теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено організаційно-педагогічні засади виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності у контексті особистісно орієнтованого виховання; визначено тактику педагогічного керівництва образотворчою діяльністю дітей з урахуванням вихідного рівня самостійності; розроблено модель виховання самостійності, що дозволяє вибудовувати освітню взаємодію педагога з дошкільниками на основі ігрових вправ;У дисертації уточнено, що у дослідженнях Т.Бабаєвої, Т.Волчанської, Г.Годіної, Ф.Ізотової, М.Крулехт, Н.Кухарева, І.Лернера, М.Махмутова, Л.Порембської, О.Сафонової, Н.Шибанової самостійність кваліфікується як спосіб діяльності, структура її ідентична компонентам діяльності (мотив, мета, способи діяльности), а методика спрямована на формування вміння діяти без допомоги ззовні, на поступову передачу дорослим виконання окремих елементів діяльності самій дитині для самостійного здійснення без його втручання. Аналіз досліджень Г.Григорєвої, Т.Доронової, О.Дронової, Т.Комарової, Н.Сакуліної, О.Трусової, Н.Шибанової показав, що образотворча діяльность має свою специфіку, структуру і характеризується такими етапами: репродуктивним (оволодіння знаннями, уміннями діяти за зразком); виконавським (уміння діяти без зразка, застосовуючи засвоєні навички та вміння); продуктивним (уміння вносити власні елементи, діяти без допомоги дорослого при виборі змісту, засобів здійснення поставленої мети); творчим (уміння вносити зміни, знаходити оригінальні рішення, перетворювати дійсність). У другому розділі „Організаційно-педагогічні засади виховання самостійності дошкільників в образотворчій діяльності (на матеріалі аплікації)” виділено компоненти, критерії, показники, визначено рівневі характеристики самостійності, виявлено рівень самостійності у дітей 5-6 років, обґрунтовано модель і методику виховання самостійності в образотворчій діяльності, охарактеризовано організаційно-педагогічні засади процесу виховання, здійснено порівняльний аналіз результатів констатувального й контрольного етапів експерименту. У результаті констатувального експерименту було визначено, що більшість дітей ЕГ (47

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ