Виховання організованості молодших школярів на уроках фізичної культури - Дипломная работа

ДИПЛОМНА РОБОТА ВИХОВАННЯ ОРГАНІЗОВАНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ Зміст Вступ Розділ 1. Теоретико-методичні основи виховання організованості молодших школярів 1.1 Психолого-педагогічна суть організованості як особистої якості дитини 1.2 Особливості розвитку організму дітей молодшого шкільного віку 1.3 Самостійність як елемент організованості школярів 1.4 Наполегливість школярів молодших класів як елемент їхньої організованості 1.5 Уважність як елемент організованості дітей 1.6 Роль фізичних вправ у процесі виховання організованості дітей молодшого шкільного віку Розділ 2. Методи та організація дослідження 2.1 Методи дослідження 2.1.1 Теоретичний аналіз і узагальнення літературних джерел 2.1.2 Методи визначення та оцінки рівня розвитку організованості молодших школярів 2.1.3 Методи математичної статистики 2.2 Організація дослідження Розділ 3. Розвиток організованості молодших школярів 3.1 Особливості розвитку організованості учнів початкових класів на уроках фізкультури 3.2 Оцінка рівня розвитку організованості молодших школярів 3.2.1 Рівень розвитку об’єму уваги учнів другого класу 3.2.2 Рівень розвитку концентрації і стійкості уваги учнів другого класу Загальні висновки Список використаниж джерел Вступ Переорієнтація системи цінностей у суспільстві в сучасних соціальних умовах вимагає осмислення з нових позицій цілей і завдань виховання, оновлення його змісту. Саме організованість дозволяє людині успішно справлятися з тими вимогами, які ставить перед особистістю навколишня дійсність, погоджувати їх з власними потребами й інтересами, звільняючи себе від зовнішнього контролю, примусових перевірок. Сенситивним періодом у вихованні організованості виступає молодший шкільний вік, оскільки саме протягом нього закладаються основи моральності, відбувається свідоме освоєння соціального середовища та способів діяльності, формується спрямованість особистості (М.М. Безруких, М.Н. Волокитіна, Л.А. Висотіна, Т.Я. Проблеми виховання організованості учнів знаходять віддзеркалення в класичних роботах А.С. Макаренка, К.Д. Ушинського і в загальних положеннях теорії виховання (Е.В. Ряд учених повязує організованість учнів з їхньою навчальною діяльністю.А.Д. Алферов розглядає організованість як необхідну передумову виховання відповідального відношення школярів до навчання. Довга); педагогічних умов формування організованості у молодших школярів (Н.Ф. Прокіна, Ц.Р. Якобсон) і старших дошкільників на матеріалі занять по ручній праці (К.С. Сейдекулова); виховання організованості молодших школярів у різновікових групах продовженого дня (В.П. Ручкіна). Проте виховання організованості молодших школярів у навчально-виховному процесі, з урахуванням соціальних відносин, що змінилися, досліджено, на наш погляд, недостатньо. Сьогодні життя людини, багато в чому залежить від її власної активності, уміння організувати і надати подіям бажаного напряму. Постають завдання перед вихованням сучасного покоління. За визначенням В.А. Аверина, особистість „... суспільний індивід, обєкт і субєкт історичного процесу. На думку Л.І. Божович „особистість - це людина, яка досягла визначеного, достатньо високого рівня свого психічного розвитку. Російський філософ і педагог П.М. Юркевич говорив про необхідність привчання вихованця „складати собі план занять на певний період часу, наприклад один день, і який рівномірно вміщає у собі всі види дій і станів, якими повинен бути наповненим цей час”. Формування позиції суб’єкта навчання залежить від типу керівництва процесом навчання - жорсткого, при якому в тій чи іншій мірі ігноруються індивідуальні відмінності в діяльності учнів, чи гнучкого, коли створюються умови, за яких учень у діалозі з учителем чи однокласниками вдосконалює свої способи навчальної роботи. На думку Є.Д. Божович, критеріями визначення позиції суб’єкта є такі. Покращання інервації мязових волокон, яке спостерігається у молодшому шкільному віці, створює передумови для зростання мязової сили [19].