Виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови - Автореферат

З огляду на це особливого значення набуває виховання національної самосвідомості старшокласників, формування у них здатності до толерантних взаємин у полікультурному світі. Актуальність зазначеної проблеми дослідження зумовлена суперечностями між сучасними вимогами до особистості, як національно свідомого громадянина України, потребою розвитку національних якостей у школярів, які дають змогу зберігати етнічну ідентичність у полікультурному середовищі великого міста та недостатньою ефективністю системи виховання в процесі навчання іноземних мов. Враховуючи соціально-педагогічну значущість проблеми та її недостатню науково-практичну розробленість, для дисертаційного дослідження обрано тему - «Виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови». Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні, розробці та експериментальній перевірці моделі виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови. Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови буде ефективним на основі запровадження моделі виховання національної самосвідомості, що враховує: · застосування національного компонента у змісті та технологіях навчально-виховного процесу;У першому розділі - «Виховання національної самосвідомості школярів як соціально-педагогічна проблема» - проаналізовано наукові положення про зміст і сутність національної самосвідомості особистості; розкрито психолого-педагогічні особливості розвитку школярів у період ранньої юності як основи виховання у них національної самосвідомості; висвітлено досвід розвязання проблеми національного виховання школярів у вітчизняній і зарубіжній педагогічній теорії і практиці; виявлено реальний стан досліджуваної проблеми та проаналізовано причини недостатнього педагогічного впливу на розвиток національної самосвідомості старшокласників. У звязку з цим базове поняття «національна самосвідомість» у дисертаційному дослідженні уточнюється шляхом аналізу його сутнісних складових: «нація» та «самосвідомість». Сміт та ін.) ми знайшли переконливі докази того, що нація є усталеною соціально-історичною спільністю людей, яка усвідомлює свої національні інтереси у політиці, культурі, економіці. Аналіз теоретичних джерел дав можливість для узагальнення базового поняття «національна самосвідомість», яке у дисертаційному дослідженні розглядається як процес осмислення особистістю власної етнічної ідентичності, опанування нею морально-світоглядними цінностями, усвідомлення власної ролі у житті національної спільноти та вияву готовності до національно-культурної рефлексії. У другому розділі - «Експериментальне дослідження виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови» - теоретично обґрунтовано та практично апробовано модель виховання національної самосвідомості старшокласників; виявлено критерії, показники та рівні сформованості національної самосвідомості; здійснено добір діагностичних методик для доведення ефективності моделі виховання національної самосвідомості старшокласників; розкрито зміст і впроваджено педагогічні технології виховання національної самосвідомості старшокласників; висвітлено хід і проаналізовано результати експериментального дослідження.Вивчення наукових положень щодо виховання національної самосвідомості старшокласників у сучасних соціально-культурних, політичних та загальноцивілізаційних процесах дає підстави стверджувати про надзвичайну актуальність проблеми. На основі міждисциплінарного аналізу встановлено, що національна самосвідомість є процесом осмислення особистістю власної етнічної ідентичності, опанування нею морально-світоглядних цінностей, усвідомлення власної ролі у житті національної спільноти та вияву готовності до національно-культурної рефлексії. Педагогічною основою виховання національної самосвідомості є комплекс взаємозалежних та взаємодоповнюваних сфер її вияву: інформаційно-когнітивної, емоційно-чуттєвої та рефлексивної, де основним змістом виступають знання та уявлення старшокласників про український та англомовні етноси, позитивне емоційно-оцінне ставлення до них, вияв національного «Я» у практичній діяльності. Зясовано, що сензитивність старшого шкільного віку до розвитку національної самосвідомості обумовлена новоутвореннями психофізіологічного розвитку старшокласників, які тісно взаємоповязані з самосвідомістю: становленням національної ідентичності, формуванням характеру та світогляду, готовністю до професійного та життєвого самовизначення. Аналіз стану національного виховання школярів у процесі вивчення іноземної мови дає підстави стверджувати, що потенціал цієї навчальної дисципліни недостатньо використовується для виховання національної самосвідомості учнів.

Основний зміст дослідженняОсновний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Білас Л.М. Реалізація національного компонента змісту освіти іноземної мови // Рідна школа. - 2003 - №9 - С. 34-36.

2. Білас Л.М. Моделювання процесу розвитку національної самосвідомості школярів на уроках іноземної мови // Науковий вісник Чернівецького пед. ун-ту.: Зб. наук. праць: Вип. 208. - Чернівці, 2004. - С. 12-21.

3. Білас Л.М. Вивчення національної самосвідомості старшокласників у контексті предмету «англійська мова» // Науковий вісник Чернівецького пед. ун-ту.: Зб. наук. праць: Вип. 222. - Чернівці, 2004. - С. 82-88.

4. Білас Л.М. Розвиток національної самосвідомості старшокласників // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: Наук.-метод. щорічник. - К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2001. - С. 209-220.

5. Білас Л.М. Технологічні підходи до організації навчально-виховного середовища на уроках англійської мови // Педагогічні новації столичної освіти: теорія і практика: наук.-метод. щорічник. - К.: КМПУ імені Б.Д. Грінченка, 2002. - С. 205-212.

6. Білас Л.М. Українознавчий аспект у викладанні англійської мови // Українознавство в системі освіти: (Матер. міжнар. наук. - практ. конф.). - К., 1996. - С. 87-89.

7. Білас Л.М., Олексієнко Л.П. Крос-культурне спілкування як засіб порозуміння: Тези доповіді // Лінгвістика та вербальна комунікація у 21-у столітті: тенденції і перспективи. - К., 2000. - С. 16-17.

8. Білас Л.М. Національний календар як засіб розвитку національної ідентичності // Інноваційні ідеї та вирішальні завдання у викладанні англійської мови як іноземної: Наук. вид.: Тези доп. 8-ї нац. наук.-метод. конф., 23-25 січня 2003 р. - С. 4.

Размещено на .ru

1. Вивчення наукових положень щодо виховання національної самосвідомості старшокласників у сучасних соціально-культурних, політичних та загальноцивілізаційних процесах дає підстави стверджувати про надзвичайну актуальність проблеми. На основі міждисциплінарного аналізу встановлено, що національна самосвідомість є процесом осмислення особистістю власної етнічної ідентичності, опанування нею морально-світоглядних цінностей, усвідомлення власної ролі у житті національної спільноти та вияву готовності до національно-культурної рефлексії. Педагогічною основою виховання національної самосвідомості є комплекс взаємозалежних та взаємодоповнюваних сфер її вияву: інформаційно-когнітивної, емоційно-чуттєвої та рефлексивної, де основним змістом виступають знання та уявлення старшокласників про український та англомовні етноси, позитивне емоційно-оцінне ставлення до них, вияв національного «Я» у практичній діяльності.

2. Доведено, що ранній юнацький вік є найсприятливіший для розвитку національної самосвідомості як цілісної духовної якості. Передумовою цього процесу виступають особливості вияву самосвідомості: самопізнання, емоційно-ціннісне ставлення до себе, саморегулювання власної діяльності, що стимулюють прагнення учнів до самопізнання та самовиховання. Зясовано, що сензитивність старшого шкільного віку до розвитку національної самосвідомості обумовлена новоутвореннями психофізіологічного розвитку старшокласників, які тісно взаємоповязані з самосвідомістю: становленням національної ідентичності, формуванням характеру та світогляду, готовністю до професійного та життєвого самовизначення. Теоретичним дослідженням проблеми встановлено, що інтенсивний інтелектуальний та моральний розвиток старшокласників сприяє формуванню у них системи знань про український та англомовний етноси, розвитку інтересів, прагнень, потреб та ідеалів, які відображають національні цінності, формують діяльного громадянина.

3. Аналіз стану національного виховання школярів у процесі вивчення іноземної мови дає підстави стверджувати, що потенціал цієї навчальної дисципліни недостатньо використовується для виховання національної самосвідомості учнів. Підтвердженням цього є результати констатуючого етапу педагогічного експерименту, які засвідчили низький рівень цієї духовної якості у більшості залучених до експерименту старшокласників (62,7%). Причини полягають у: негативному впливі соціально-культурного середовища великого міста, недостатньому використанні виховного потенціалу предмету «іноземна мова» та недостатнє науково-методичне забезпечення навчально-виховного процесу. У процесі експериментального дослідження доведено, що виховний потенціал навчальної дисципліни «іноземна мова» дає можливість створити належні психолого-педагогічні умови для вирішення окресленої проблеми.

4. Теоретично обґрунтовано та розроблено модель виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови (на прикладі предмету «англійська мова») на основі компаративного, комунікативно-діяльнісного, особистісно-орієнтованого та системно-діяльнісного підходів. Охарактеризовано структурні компоненти моделі: когнітивний (змістово-інформаційний), технолочіний, соціально-педагогічний (виховний), аксіологічний (емоційно-ціннісний). Взаємодіючи, усі компоненти моделі дають змогу реалізувати психолого-педагогічні умови (зміст, педагогічні технології, емоційно-ціннісні установки, навчально-виховне етнокультурне середовище) у процесі вивчення іноземної мови.

5. Доведено, що національний компонент навчальної дисципліни «іноземна мова» реалізується через українознавчий зміст, функції якого відображають такі складові: ідеологічну, що дає можливість поставити навчально-виховний процес на світоглядний грунт національної культури; духовну, що забезпечує сприйняття учнями морально-етичних та естетичних українських цінностей, формуючи духовні основи особистості школярів; інтелектуально-пізнавальну, що полягає у збагаченні та розширенні знань учнів про український етнос, його історію, культуру та ментальність. Визначено вимоги щодо добору українознавчого матеріалу, систематизовано його напрями.

6. Встановлено, що ефективність виховання національної самосвідомості старшокласників залежить від добору доцільних до змісту педагогічних технологій: діалогових, кооперативних, проблемно-пошукових та ігрових, які сприяють активізації пізнавальної діяльності старшокласників в осмисленні власної позиції щодо проблем українського державотворення та міжетнічного спілкування.

7. Визначено критерії, показники та рівні сформованості національної самосвідомості старшокласників на основі вияву трьох її сфер: інформаційно-когнітивної (системного і глибокого знання школярів про український та англомовні етнокультури), емоційно-чуттєвої (цілісної взаємодії емоцій і вищих соціальних почуттів) та рефлексивної (прагнення та здатність учнів до самовираження та самоствердження на основі національних цінностей). Запропоновані критерії забезпечили доцільність та ефективність впроваджених методів діагностики та дозволили коригувати процеси реалізації моделі виховання національної самосвідомості старшокласників, виявити рівні національної самосвідомості старшокласників.

8. Експериментально доведено ефективність апробованої моделі виховання національної самосвідомості старшокласників, що підтверджується позитивними змінами кількісних та якісних показників, результати яких узагальнені у 5 таблицях та 11 діаграмах. Впровадження моделі забезпечує динаміку зростання національної самосвідомості учнів: у 11,2% старшокласників відбувся перехід на середній рівень національного самоусвідомлення та значно знизилася кількість учнів з низьким рівнем самосвідомості (15,8%). У цих учнів суттєво зріс інтерес та поглибилися знання про українську та англомовні етнокультури, зросла національна самоповага, почуття патріотизму та усвідомлення цінності української ідеї. Натомість, кількість старших школярів з високим рівнем національної самосвідомості збільшилась лише на 5,1%, що виявляється незадовільним рівнем рефлексії: нездатністю відстоювати українську ідентичність, виявляти національно-патріотичні переконання, спілкуватися українською мовою.

9. Запропоновано методичні рекомендації на основі даних експериментального дослідження, що дають змогу підвищити ефективність виховання національної самосвідомості старшокласників у процесі вивчення іноземної мови.

Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що гіпотеза і методологія дослідження є правильними, визначені завдання реалізовано, мету досягнуто. Сукупність здобутих наукових результатів мають важливе значення для підвищення ефективності організації навчання та виховання у процесі викладання іноземної мови, що забезпечує розвиток національної самосвідомості школярів, формує у них здатність до толерантного міжетнічного спілкування.

Водночас слід зазначити, що проведене дослідження не вичерпує вивчення та осмислення окресленої проблеми засобами навчальної дисципліни «іноземна мова», а його практичні результати свідчать про необхідність подальших пошуків на основі: а) розширення сфери застосування моделі виховання національної самосвідомості старшокласників за рахунок організації позакласної та позашкільної діяльності учнів у процесі вивчення іноземних мов; б) поглиблення між предметних звязків гуманітарних дисциплін з іноземними мовами для формування етнокультурного середовища у загальноосвітньому навчальному закладі; в) підвищення професійної компетентності вчителів іноземних мов до виховання національної самосвідомості школярів.