Організація навчання і виховання дітей із затримкою психічного розвитку в діагностико-корекційних групах дошкільного навчального закладу, особливості даного процесу. Спеціальні школи для дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці.
Кількість дітей зі складними розладами розвитку за цей час майже не змінилася (4-5%), однак значно більше дітей з «межовим». їх розвиток може бути наближений до нормального лише за умови правильного виховання і спеціального навчання. До дітей із проблемами розвитку належать діти з порушеннями інтелекту (розумово відсталі); з відхиленнями у пізнавальному розвитку (із затриманням психічного розвитку); з порушеннями слуху; з порушеннями зору; з порушенням опорно-рухового апарату; з порушенням мовлення; з емоційними розладами, у тому числі з раннім дитячим аутизмом (хворобливим станом психіки); з порушеннями поведінки і діяльності; з важкими комплексними порушеннями. До основних категорій порушень розвитку дітей належать: - порушення інтелекту (розумово відсталі діти): діти з відносно легкою, неглибокою розумовою відсталістю (ступінь дебільності); діти з глибокою розумовою відсталістю (ступінь імбецільності); діти з найважчою, глибокою розумовою відсталістю (ступінь ідіотії); Основними принципами корекційної дошкільної педагогіки є: принцип розвивального навчання, що грунтується на положенні про провідну роль навчання в розвитку дитини й сформована панії «зони найближчого розвитку»; принцип єдності діагностики і корекції відхилень у розвитку; принцип урахування співвідношення первинного порушення та вторинних відхилень у розвитку дитини; принцип генетичний, що враховує загальні закономірності розвитку стосовно до виховання і навчання дітей з відхиленнями; принцип корекції і компенсації, що вимагає гнучкого соотповідності корекційно-педагогічних технологій та індивідуально-диференційованого підходу до характеру порушень у дитини, їх структурі та вираженості; діяльнісний принцип, що визначає підходи до змісту і побудови навчання з урахуванням провідною для кожного вікового періоду діяльності, в якій «визрівають» психологічні але новоутворень, що визначають особистісний розвиток дитини; принцип раннього початку корекційно-педагогічного впливу. Так, наприклад, навчання грі на першому році перебування дитини в діагностичній групі (вік від 3 до 4 років) проводиться з метою формування у нього предметно-ігрових дій; для дитини віком від 4 до 5 років ці заняття спрямовані на формування сюжетної гри; від 5 до 6 років йде формування сюжетно-рольової гри, а в підготовчій групі (з дітьми від 6 до 7 років) у процесі занять з навчання грі у дітей формуються уява і основи творчого мислення.Діти з порушеннями розвитку мають спільні та специфічні труднощі, повязані з характером і вираженістю первинних порушень, особливостями вторинних. Специфічні труднощі, з якими стикаються хворі діти, обумовлені характером і мірою вираженості відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення на ранніх етапах розвитку. Корекційна педагогіка вивчає особливості фізичного і психічного розвитку, закономірності організації корекційного навчально-виховного процесу, розробляє спеціальні засоби навчання і виховання дітей з особливими потребами. Багато дітей із серйозними і стійкими патологіями розвитку перебувають під постійним наглядом і опікою лікарів, психологів, дефектологів у спеціальних дошкільних закладах компенсуючого або корекційного типу. Головні мета і завдання спеціальних навчальних закладів для дітей із відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці це - навчання і виховання дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці вимагає спеціальних психолого-педагогічних заходів впливу, спрямованих на коригування наслідків порушень у розвитку дитини та її соціальну і трудову адаптацію.
Вывод
1. Діти з порушеннями розвитку мають спільні та специфічні труднощі, повязані з характером і вираженістю первинних порушень, особливостями вторинних. Первинні порушення обумовлені безпосередньо хворобою, вторинні виникають унаслідок первинних порушень, піддаються впливу ранньої корекційної допомоги. Специфічні труднощі, з якими стикаються хворі діти, обумовлені характером і мірою вираженості відхилень, умовами соціально-педагогічного оточення на ранніх етапах розвитку. Спільними проблемами цих дітей є соціальна дезадаптованість: низький рівень психічних процесів (уваги, сприймання, мислення, памяті); несформованість мотиваційної та емоційно-вольової сфер; знижена довільність психічних процесів, діяльності та поведінки; труднощі оволодіння мовою; відхилення у сприйманні, осмисленні та використанні інформації з навколишнього середовища.
Корекційна педагогіка вивчає особливості фізичного і психічного розвитку, закономірності організації корекційного навчально-виховного процесу, розробляє спеціальні засоби навчання і виховання дітей з особливими потребами. Актуальною проблемою виховання є їхня інтеграція в суспільство відповідно до визначених міжнародними законодавчими документами прав кожної дитини на життя, захист, освіту тощо.
Багато дітей із серйозними і стійкими патологіями розвитку перебувають під постійним наглядом і опікою лікарів, психологів, дефектологів у спеціальних дошкільних закладах компенсуючого або корекційного типу. Діти з нерізко вираженими відхиленнями у розвитку за бажанням батьків можуть виховуватися у дитячих садках загально-розвивального типу.
2. Головні мета і завдання спеціальних навчальних закладів для дітей із відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці це - навчання і виховання дітей з відхиленнями у психофізичному розвитку та поведінці вимагає спеціальних психолого-педагогічних заходів впливу, спрямованих на коригування наслідків порушень у розвитку дитини та її соціальну і трудову адаптацію.
Для успішної інтеграції дитини в суспільство необхідно налагодити механізм раннього виявлення у дітей відхилень. Тільки виявляючи проблеми дитини і наявний у нього потенціал розвитку, можна визначити шляхи його психолого-педагогічної та медико-соціальної підтримки.
Нявність можливості вирішувати проблеми дитини варіативними способами. Обидві системи - і диференційованого, та інтегрованого навчання - мають право на рівноправне існування, як і ряд перехідних і проміжних форм.
Перевага того чи іншого виду навчання має базуватися на свідомому виборі конкретної установи, котра враховує освітню концепцію установи, квалифікацію персоналу, матеріальні умови і якість роботи закладу.
Більше половини сімей негативно впливають на розвиток розумово відсталої дитини, і лише близько 40% сімей мають позитивний вплив. При цьому слід зазначити, що навіть у тих сімях, де відношення до дитини правильне, батьки в більшості випадків діють, керуючись лише власним розумінням ролі виховання, не розбираючись в його специфіці.
Виходячи з вище зазначеного, ми дійшли висновку, що ставлення суспільства до аномальної дитини є певним мірилом його цивілізованості. Донедавна питання дитячої аномалії, інвалідності у нас замовчувалося. Інвалідів намагалися ізолювати від суспільства в спеціальних закладах. Дитина-інвалід та її близьке оточення опинялися сам на сам зі своєю бідою.
Перебуваючи в умовах інтернатного закладу або на вихованні у сімї, діти-інваліди та їх сімї деякою мірою ізольовані від суспільства і позбавлені можливості вести повноцінний образ життя у відкритому середовищі, яке аж ніяк не відповідає їхнім особливим потребам.
З роками повільна і невпинна гуманізація суспільної свідомості, а також досягнення в різних галузях науки і техніки поставили питання про необхідність інтеграції людей з психофізичними вадами, як соціальної групи, з рештою суспільства, тобто про їхню соціальну реабілітацію.
Провідним компонентом соціальної роботи з даною категорією дітей є формування індивідуальності, її соціалізація з урахуванням потенційних можливостей і потреб кожної дитини. Побудова взаємозвязків дитини з мікро- і макросередовищем, розвиток її збережених психофізичних можливостей здійснюється шляхом розширення сфери спілкування, організації дозвілля, творчої та ігрової діяльності, допомоги у самообслуговуванні і пересуванні, забезпечення ліками і продуктами харчування, організації оздоровлення.
Список литературы
1. Акатов Л.І. Соціальна реабілітація дітей з обмеженими можливостями здоровя/ Л.І. Акатов // Психологічні основи: Учб. посібник для студ. вищ. навч. закладів. - М.: Гуманіт. вид. центр ВЛАДОС, 2003. - 368 с.
2. Богініч О.Л. Особливості організації рухової діяльності дітей з проблемами фізичного розвитку/ О.Л. Богініч // Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник. - К.: Контекст, 2000.
3. Велика медична енциклопедія. М.: Просвещение, - 1986, - 1067 с.
4. Вільчковський Е.С. Розвиток загальної витривалості у дошкільників/ Е.С. Вільчковський, Н.Ф. Денисенко, О.І. Курок // Освіта у сучасному суспільстві: проблеми, теорія, практика. - Одеса: 1996. - с. 117-118.
5. Выготский Л.С. Основи дефектології /Л.С. Выготский // Собр. соч. Т. 5. - М.: Педагогіка, 1983.
6. Выготський Л.С. Проблема умственной отсталости./ Л.С. Выготский, - М.: Просвещение, 1983. - Т.5.-180 с.
7. Дефектология. Словарь - справочник./ Авт.-составитель С.С. Степнов; Под ред..Б.П. Пузанова. - М.: ТЦ Сфера, 2007. - 208 с.
8. Гребенюк Т.М. Медико - педагогічка корекція зорового сприймання у дошкільників з вадами зору/ Т.М. Гребенюк, І.О. Сасіна, Ю.В. Тімакова // Навчальний посібник. - К.: НПУ ім. Драгоманова 2008. - 147 с.
9. Дегтяренко Т.М. Корекційно - реабілітаційна робота в спеціальних дошкільних закладах для дітей з особливими потребами / Т.М Дегтяренко, Л.С. Вавіна // :Навчальний посібник. - Суми: Університетська книга, 2008
10. Денисенко Н.Ф. Через рух - до здоровя дітей: Навчально - методичний посібник/ Н.Ф. Денисенко, О.П. Аксьонова - Тернопіль: Мандрівець, 2010
11. Законодавство щодо соціального захисту ветеранів та інвалідів у Російської Федерації (зі змінами та доповненнями на 1 лютого 1998 року) / під ред. Щуко Л.П. / Москва - Санкт-Петербург / Вид. Дім «Герда», 1998
12. Запорожець А.В. Основні проблеми онтогенезу психіки/ А.В. Запорожець // Избр. психол. Праці у 2 т. - Т. 1. - М.: Просвещение, 1986.
13. Ертанова О.М. Ми й особливі діти / О.М. Ертанова // Розвиток і освіта особливих дітей: проблеми, пошуки. - М.: 1999.
14. Євсєєв С.П. Адаптивна фізична культура (мета, зміст, місце в системі знань про людину)/С.П. Євсєєв / / Теор. і практ. физич. культ., 1998, №1.
15. Євсєєв С.П. Адаптивна фізична культура, її філософія, зміст та завдання / С.П. Євсєєв // Адаптивна фіз. культ, і функц. стан інвалідів. - СПБ., 1996.
16.Євсеев С.П., Шапкова Л.В. Адаптивна фізична культура: Навч. посібник/ С.П. Євсєєв - М.: Радянський спорт, 2000. - 240 с.: 17. Іванова І.Б. Соціальні проблеми дітей і батьків у контексті їхнього ставлення до ситуації // І.Б. Іванова Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів. - К.: Логос, 2000
18. Іванова Г.П. Методика саморозвитку та реабілітації дітей 4-7 років, що мають проблеми здоровя, за допомогою біотехнічних систем/ Г.П.Іванова, О.В. Смирнов / / Матер. Міжн. конгресу «Людина та її здоровя
19. Кащенко В.П. Педагогическая коррекция: Исправление недостатков характера у детей и подростков В.П. Кащенко / Кн. для учителя. - 2-е изд. - М.: Просвещение, 1994.-225 с.
20.Лікувальна фізична культура в системі медичної реабілітації: Довідник для лікарів / За ред. А.Ф. Каптеліна, І.П. Лебедєвої. - М.: Медицина, 1995.
21. Мартынова Г.Ю. Психологическая коррекция в работе с детьми, имеющими различные отклонения в развитии/ Г.Ю. Мартынова // Воспитание и обучение детей с нарушениями развития. - 2003. - №2
22. Мастюкова Е.М. Ребенок с отклонениями в развитии: Ранняя диагностика и коррекция Е.М. Мастюкова - М.: Просвещение, 1992. - 95 с.
23. Мастюкова Е.М., Московкина А.Г. Основы генетики: Клинико-генетические основы коррекционной педагогики и специальной психологии: Учеб. пособие для студ. пед. высш. учеб. заведений / Под ред. В.И. Селиверстова, Б.П. Пузанова. - М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003
24. Подвижные игры для детей с нарушениями в развитии/ Под ред. Л.В. Шапковой. - СПБ, «Детство - пресс», 2005, 160 с.
25. Психологія спорту в термінах, поняттях, міждисциплінарних звязках. Словник-довідник М.: Физкультура и образование, 1996. - 452 с.
26. Лапшин В.А., Пузанов В.П. Основи дефектології: Навчальний посібник для студентів педагогічних інститутів. - М.: Просвещеніе, 1991.
27. Реабілітаційний супровід навчання неповносправних осіб. Упорядник Луговський А., Сварник М., Падалка О., Львів: Колесо, 2008 р. 81-83 с.
28. Частные методтки адаптивной физической культуры Москва/ Учебное пособие/ под ред. Л.В. Шапковой «Советский спорт» 2003.-464 с.
29. Шевченко С.Г. Корекційно-розвиваюче навчання: організаційно-педагогічні аспекти: Метод. Посібник для вчителів класів корекційно-розвивального навчання. - М, 1999.
30. Шитікова Г.Ф. Теоретико-методичні основи фізичної рекреації школярів / /Зб. наук. тр.: Актуальні проблеми теор. физич. культ, як навч. дисципліни.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
