Особливості розвитку молодших школярів, принципи ігрової діяльності у вихованні. Формування навичок суспільної поведінки та аналіз розумової діяльності, визначення психологічної зрілості особистості, виховання почуттів, переконань, моральних ідеалів.
Аннотация к работе
З 6 або 7 років (в залежності від психологічної готовності) дитина починає ходити до школи. Соціальне оточення дитини молодшого шкільного віку розширюється: в ньому зявляються однокласники та вчитель. В умовах нової провідної діяльності (навчання) потрібно дотримуватись нових форм поведінки, тому взаємини з дорослими перебудовуються. Вчитель для молодшого школяра є авторитетом, а взаємодія у навчанні відбувається через оцінку. Становлення особистості юного школяра здійснюється під впливом нових взаємин з дорослими (вчителями) і ровесниками (однокласниками), нових видів діяльності (навчання) й спілкування, залучення в систему колективів (класного, загальношкільного).Основні закономірності процесу розвитку такі: По-перше, поступальний характер, коли пройдені вже щаблі ніби повторюють відомі риси, властивості нижчих, але повторюють їх на більш високій базі. По-друге, розвиток характеризується неповоротністю, тобто не копіюванням, а рухом на новому рівні, на новому витку спіралі, коли реалізуються результати попереднього розвитку. По-третє, розвиток являє собою єдність протилежностей, що борються та є внутрішньою рушійною силою процесу розвитку. Власне, розвязання внутрішніх протиріч і приводить через стрибок до нового етапу розвитку, переводячи його на новий виток і спіралі, за взаємозалежності та нерозривного звязку всіх боків розвитку». Соціальні зміни в людині передбачають її активне опанування соціальним досвідом і перехід його у внутрішній світ, усвідомлену активну участь людини в суспільно корисній діяльності та виконання певних соціальних ролей.З 6 років у дітей наступає період рівномірного росту, який триває пересічно до 9 років у дівчаток і до 11 - у хлопчиків. Кістково-сполучний апарат молодших школярів відзначається гнучкістю, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. До 12 років триває окостеніння фаланг пальців руки, а окостеніння запястя завершується в 10-13 років. Важливо враховувати те, що у молодших школярів посилюється розвиток рухового апарату, що обумовлює надмірну рухливість дітей цього віку і зважати на їх прагнення бігати, лазити, плавати тощо, памятаючи, що розвиток моторики дітей звязаний не тільки з фізичним, а й розумовим розвитком підростаючої особистості. Якщо не врахувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправити їх пози, то це може призвести до підвищення очного тиску, до нечіткості зображень на сітківці й до виникнення короткозорості виборі методів навчання, і навпаки, від якості виховання залежить інтенсивність розвитку дитини.У сучасних умовах розвитку нашого суспільства, його значних соціально-економічних трансформацій здатність людини до творчості набуває особливого звучання. Особливості творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку полягають у необхідності поєднання закономірностей і специфіки процесу творчості з віковими особливостями дітей певного віку, зі специфікою організації навчально-виховного процесу в початковій школі та дидактичними вимогами до означеного процесу, з необхідністю забезпечення наступності у загальному розвитку дитини на рівні молодшого школяра. Особливу увагу потрібно звернути на такі моменти: організувати спостереження (акцентувати увагу молодших школярів на суттєвому, новому, оригінальному); стимулювати творчу уяву (яскраве сприйняття світу, емоційність); розвинути потребу творчості (атмосфера престижності творчого процесу - придумати казку, загадку, риму, знайти цікаве в природі); підтримати позитивні емоції (дозволити дитині отримати почуття задоволення від власної творчої праці, особистих досягнень); виховувати вольові риси характеру (самостійність, сміливість, наполегливість, рішучість, цілеспрямованість, здатність до ризику); спрямувати будь-який вид діяльності, який має елементи творчості.Термін «виховання» вживається в педагогічній науці в чотирьох значеннях: - у широкому соціальному, йдеться про виховний вплив на людину всього суспільства і всієї дійсності, яка містить в собі не лише позитивну спрямованість, а й конфлікти та протиріччя; тут особистість може не тільки формуватися під впливом соціального середовища, а й деформуватися, або, навпаки, загартуватись у боротьбі з труднощами, «робити саму себе»; у вузькому педагогічному, коли виховання є цілеспрямованою виховною діяльністю педагога (наприклад, класного керівника в школі, куратора в вищому навчальному закладі), щоб досягти певної мети в студентському колективі; у гранично вузькому, коли педагог або батько вирішують конкретну індивідуальну проблему виховання або перевиховання (наприклад, у юнака прагнуть виховати чесність, ввічливість). Процес виховання є двостороннім (обовязкова взаємодія (вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу вихованця, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Дитина приходить до школи з величезним прагн
План
План
Вступ
1. Особливості розвитку дітей молодшого шкільного віку
2. Анатомофізіологічні особливості
3. Особливості творчого розвитку дітей молодшого шкільного віку
4. Особливості психологічного виховання молодших школярів