Виховання дітей-безпритульників на Полтавщині в 20 – 30-і роки ХХ століття - Автореферат

Макаренка (обґрунтовано поняття безпритульності, розроблено новаторську систему роботи з безпритульними дітьми та методику виховання в колективі); Н. (трудове, моральне, фізичне виховання та оздоровлення дітей); досвід педагогічної роботи установ соціального виховання, державних структур і громадських організацій відбито в дослідженнях В. Чеха та ін.; історію подолання безпритульності в Україні, роль надзвичайних органів боротьби з дитячою безпритульністю, значення в цій роботі комуністичної партії, уряду та комсомолу висвітлено в працях О. Отже, актуальність проблеми, недостатній рівень її розробленості, гостра соціальна потреба в дослідженні теорії й досвіду виховання дітей-безпритульників на Полтавщині в контексті завдань подальшого соціально-економічного розвитку суспільства зумовили вибір теми дослідження: “Виховання дітей-безпритульників на Полтавщині в 20 - 30-і рр. Теоретичне підґрунтя дослідження становлять: державні законодавчі та освітні документи - Закони України: “Про сприяння соціальному становленню і розвитку молоді в Україні”, “Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх”, “Про охорону дитинства”, Національна програма “Діти України”, Проект Закону України “Про виховання дітей та молоді” та ін.; теоретичні положення про сутність і зміст виховання, його особистісно-соціальну зумовленість (І.У першому розділі - “Наукові підходи і становлення досвіду виховання дітей-безпритульників на Полтавщині” - проаналізовано головні підходи, систематизовано теоретичні ідеї, визначено сутність і причини безпритульності, категорії й типи дітей-безпритульників, виявлено основні напрями, методи й форми виховної роботи з цим контингентом дітей, обґрунтовано процес виховання безпритульних у 20 - 30-і рр. Дія цього нормативного документа поширювалася на дітей і підлітків віком до 18 років, приналежність яких до категорії безпритульних визначалася так: а) залишення їх батьками або особами, які їх заміняють, без будь-якого нагляду та опіки; У цьому документі, у порівнянні з раніше прийнятим, визначалися категорії безпритульних, що дозволяло певним чином диференціювати роботу з соціального захисту й виховання. До першої категорії безпритульних відносили дітей, які потребували повного забезпечення і виховання, до другої - дітей, що потребували соціально-правової охорони й тимчасової або часткової матеріальної допомоги та виховання. Систематизовано провідні ідеї виховання дітей-безпритульників, які розвивалися відповідно до етапів процесу виховання цього контингенту дітей: гартування комплексними засобами нового “радянського” характеру; організації колективу як обєкта й субєкта виховання; превалювання виховання у формуванні особистості; поєднання виробничої праці із загальноосвітнім навчанням та професійною орієнтацією молоді; виховання причетності до долі свого народу; приведення змісту і методів виховної роботи у відповідність до причин і характеру безпритульності та ін.Полтава: Полтавський державний педагогічний університет ім. Полтава: Полтавський державний педагогічний університет ім. Полтава: Полтавський державний педагогічний університет ім. Полтава: Полтавський державний педагогічний університет ім. Полтава: Полтавський державний педагогічний університет ім.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ