Вихідці із інших політичних партій у КП(б)У В 20-30-ті роки ХХ століття - Автореферат

Певне місце в цій еліті займали вихідці із інших політичних партій. Вивчення цієї групи людей відкриває можливість не лише виявити напрямки її еволюції після переходу до КП(б)У, а й простежити еволюцію радянської політичної системи в 20-30-ті роки. Наукова актуальність проблеми обумовлюється і тим фактом, що в історичній літературі відсутні узагальнюючі та спеціальні дослідження щодо прошарку вихідців із інших політичних партій у КП(б)У в 20-30-ті роки. Предметом дисертаційного дослідження стали вихідці із інших політичних партій у КП(б)У, які у великій кількості були в її лавах у 20-30-ті роки, еволюція їх поглядів, діяльність і життєва доля після переходу до більшовицької партії. Теоретико-методологічну базу дисертації становлять принципи обєктивності, історизму, гуманізму і світоглядного плюралізму, які в комплексі допомагають найповніше і всебічно розкрити процеси формування та функціонування масового прошарку вихідців із інших політичних партій у КП(б)У.Тому в дисертаційному дослідженні проаналізовані історичні праці радянських істориків 20-80-тих років, істориків незалежної України 90-тих років та істориків української діаспори, в яких зверталась увага на існування в 20-30-ті роки ХХ століття у правлячій більшовицькій партії масового прошарку вихідців із інших політичних партій, або надавалась будь-яка інформація за темою дисертаційного дослідження. Факт існування прошарку вихідців із інших політичних партій у КП(б)У визнавався у перших роботах істориків Радянської України М.Ю.Равич-Черкаського, І.Ю.Кулика, М.І.Яворського, М.М.Попова, В.М.Михайлова ще у першій половині 20-х років, коли закладались основи історії КПРС, яка повинна була, опираючись на марксистсько-ленінську методологію, довести закономірність перемоги більшовиків у боротьбі за владу як у Росії, так і в Україні, сприяти процесам зміцнення її ідеології та опанування нею масової свідомості. Однак ці праці не розглядали вихідців із інших політичних партій у КП(б)У як масовий прошарок, який вплинув у 20-30-ті роки ХХ століття на всі аспекти діяльності партії. Вивчення різноманітних джерел дозволяє виділити вісім основних причин переходу, беручи до уваги, що вони поділяються на чотири основні групи: 1) внутріпартійні причини тієї партії, з якої переходили вихідці до КП(б)У; 2) особисті причини, як наслідок еволюції поглядів членів відповідних політичних партій; 3) причини, повязані з політикою РКП(б) - КП(б)У по відношенню до певних партій в Україні; 4) причини, повязані з розвитком політичних і соціально-економічних подій в Україні (денікінська навала, вторгнення Червоної армії Росії, введення непу, українізація, лівоесерівський заколот у Росії і його поразка та деякі інші). Політика ЦК РКП(б) - ВКП(б) щодо вихідців із інших політичних партій визначалась такими принциповими положенням: з одного боку, керівництво більшовиків намагалось у 20-30-ті роки залучити до своєї партії багатьох популярних і відомих членів інших партій, використати їх політичний, фаховий і особистий досвід, здібності й таланти.