Дослідження еволюції етапів лексичного визнання вигуків, як окремої частини мови. Обґрунтування семантичної своєрідності інтер’єктивів та їх традиційний поділ у сучасному мовознавстві. Огляд функцій емоційних вигуків на прикладі українських мовців.
Вигуки як окремий специфічний лексико-граматичний клас слів уперше були виділені в латинській граматиці Варрона (1 ст. до н. е.). Ще на початку XIX століття вигукам відмовляли не лише в статусі частини мови, але й просто слів (К.С. Як реченнєві одиниці, що є узагальнено-усвідомленими мовними знаками, вигуки передають надзвичайно широкий спектр емоцій і почуттів, які створюються не самими вигуками, а контекстуальним оточенням і відповідною інтонацією. Шведової класифікує вигуки за семантичними функціями, розподіляючи їх на кілька груп: 1) вигуки, що обслуговують сфери емоцій та емоційних оцінок; Оскільки вигуки, як відомо, більше спрямовані у сферу мовлення, а не мови, то з цієї позиції запропоновані інтерєктиви належать до емоційних вигуків на позначення афективних реакцій (тобто емоцій, що виникають завжди несподівано і є настільки сильними, що впливають на фізіо-психічний стан людини і можуть виводити її з-під усвідомленого контролю).
