Видовий склад, розповсюдження і заходи боротьби з Іксодовими кліщами (Ixodidae) у Харківській області - Автореферат

Дослідження, проведені в Україні (Курчатов В. І., Нечиненний Д. К., Романов В. М., 1950; Ємчук Є. М., 1960; Сивков В. В., 1960; Маркевич О. П., 1964; Литвишко Н. Т., Бирка В. І., 1972; Міроненко Ю. Г., 1992; Іжболдіна М. О., 2003), були спрямовані, в основному, на встановлення ситуації щодо піроплазмідозів у певних регіонах та на заходи боротьби з іксодовими кліщами і трансмісивними хворобами в тваринництві. На даний час проблема успішної боротьби з іксодовими кліщами займає у ветеринарній медицині важливе місце і потребує пошуку нових високоефективних акарицидів, удосконалення методів боротьби з урахуванням особливостей біології та екології іксодових кліщів, які масово нападають на сільськогосподарських та домашніх тварин (Наумов Р. Л., Гутова В. П., 1990; 1991; Овсянникова Ю. П. Мета роботи - визначити видовий склад, розповсюдження, особливості екології іксодових кліщів в умовах Харківської області, дослідити роль іксодид у поширенні заразних хвороб тварин, розробити науково-обґрунтовану схему боротьби з іксодовими кліщами. Уперше за допомогою ПЛР встановлено носійство іксодовими кліщами південно-східної частини України таких збудників, як: Borrelia burgdorferi sensu lato, Babesia microti, Ehrlichia phagocytophila geno group, Bartonella spp., Rickettsia spot fever group, Toxoplasma gondii. Для виявлення піків активності кліщів виду Ixodes ricinus у природних біотопах та на тваринах у Харківській області було використано результати власних зборів, проведених з 1999 по 2005 р., а також враховані показники чисельності кліщів на одну волокушу/км у природних біотопах (імаго та преімагінальних стадій розвитку), індекс живлення преімагінальних стадій розвитку на дрібних ссавцях за 30 років - з 1976 по 2005 рр. включно, індекс рясності кліщів на тваринах з 1985 по 2005 рр. Матеріали люб’язно надані провідним спеціалістом, лікарем ентомологом-акарологом відділу особливо небезпечних інфекцій Харківської обласної санепідемстанції В. О.Вивчено розповсюдження, видовий склад та динаміку чисельності іксодових кліщів у Харківській області; виявлено основних живителів кліщів та тривалість розвитку кліща Ixodes ricinus. У кліщах видів Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus методом ПЛР виявлено ДНК шести збудників інфекційних хвороб, небезпечних для тварин і людей. Основними живителями статевозрілих кліщів в умовах лісостепової і степової зон є велика і дрібна рогата худоба та собаки; для преімагінальних стадій - різні види дрібних ссавців: мідиця мала, мідиця звичайна, миша польова, нориця лугова, нориця руда, хомячок сірий. На основі ретроспективного аналізу статистичних даних тридцятирічного терміну встановлено тривалість циклу розвитку кліща виду Ixodes ricinus на території Харківської області. Методом ПЛР у кліщах видів Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus виявлено ДНК шести збудників: Borrelia burgdorferi s. l., Babesia microti, Erlichia phagocytophila geno group, Bartonella spp., Rickettsia spp., Toxoplasma gondii.

1. Вивчено розповсюдження, видовий склад та динаміку чисельності іксодових кліщів у Харківській області; виявлено основних живителів кліщів та тривалість розвитку кліща Ixodes ricinus. У кліщах видів Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus методом ПЛР виявлено ДНК шести збудників інфекційних хвороб, небезпечних для тварин і людей. Вивчено акарицидну ефективність ряду препаратів та удосконалено схему застосування акарицидів з урахуванням фенології іксодид.

2. У лісостеповій і степовій зонах Харківської області встановлено паразитування 7 видів іксодових кліщів: Ixodes ricinus, I. apronophorus, I. crenulatus, I. trianguliceps, Rhipicephalus rossicus, Dermacentor reticulatus, D. marginatus. У наших зборах найчастіше зустрічались кліщі виду Ixodes ricinus (74,60%) та Dermacentor reticulatus (24,78%).

3. Основними живителями статевозрілих кліщів в умовах лісостепової і степової зон є велика і дрібна рогата худоба та собаки; для преімагінальних стадій - різні види дрібних ссавців: мідиця мала, мідиця звичайна, миша польова, нориця лугова, нориця руда, хомячок сірий.

4. На основі ретроспективного аналізу статистичних даних тридцятирічного терміну встановлено тривалість циклу розвитку кліща виду Ixodes ricinus на території Харківської області. Цей вид проходить повний цикл розвитку частіше за чотири роки, рідше за три.

5. Встановлено, що активність імаго кліщів залежить від температури довкілля і починається з кінця березня, а німф - з кінця квітня. Максимум активності імаго та німф іксодид припадає на червень. У вересні відмічено незначний повторний підйом чисельності іксодид.

6. Методом ПЛР у кліщах видів Ixodes ricinus та Dermacentor reticulatus виявлено ДНК шести збудників: Borrelia burgdorferi s. l., Babesia microti, Erlichia phagocytophila geno group, Bartonella spp., Rickettsia spp., Toxoplasma gondii. Ступінь ураження дрібних ссавців, за результатами ПЛР склала: Borrelia burgdorferi s. l. 6%, Erlichia phagocytophila geno group 2%, Bartonella spp. 26%, Rickettsia spp. 20%, Toxoplasma gondii 6%.

7. Виявлення Borrelia burgdorferi s. l., Bartonella spp., Rickettsia spp., Erlichia phagocytophila geno group у голодних німфах та імаго Ixodes ricinus свідчить про наявність трансфазної передачі цих інфекційних агентів у іксодид.

8. У лабораторних і виробничих дослідах отримано високу акарицидну ефективність тактику, бутоксу-50, аміциду та ектоциду. Встановлено, що 0,07% водна емульсія бутоксу-50; 5% водно-масляна емульсія аміциду та 5% водно-масляна емульсія ектоциду, застосованих методом обприскування, знищують іксодових кліщів і захищають тварин від нападу членистоногих протягом 17-20 діб.

9. Удосконалено схему боротьби з іксодидами на тваринах з урахуванням їх фенологічних і екологічних особливостей, а також початку випасання худоби. Встановлено, що для захисту тварин від іксодових кліщів достатньо декількох обробок на рік: якщо худобу починають випасати з квітня, то потрібно проводити 4 обробки: перша - перед вигоном худоби на пасовище, друга - через 17-20 діб, третя - у червні, а четверта - у вересні; якщо худобу починають випасати з травня - достатньо трьох обробок: першу проводять перед вигоном тварин на пасовище, другу - у червні і третю - у вересні.

Пропозиції виробництву

1. “Рекомендації про заходи боротьби з іксодовими кліщами”, затверджені методичною комісією факультету ветеринарної медицини Харківської державної зооветеринарної академії (протокол № 1 від 12 жовтня 2005 р.), науково-методичною радою Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства аграрної політики України (протокол № 1 від 27 грудня 2005 р.). 2. Для діагностики хвороби Лайма на різних стадіях розвитку рекомендовано застосовувати спосіб детекції Borrelia burgdorferi s. l. у біологічних зразках за допомогою ПЛР.

1. Симоненко О. В. Іксодові кліщі, як перенощики збудників заразних хвороб тварин та людини / О.В. Симоненко //Вісник Сумського ДАУ. - Суми, 1999. - Вип. 4. - С. 170-175.

2. Симоненко О. В. Фауна и экология иксодовых клещей (Parasitiformes: Ixodidae) Харьковской области / О.В. Симоненко //Ветеринарна медицина: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Х., 2000. - Вип. 77. - С. 293-298.

3. Наглов В. А. Особенности экологии клеща Ixodes ricinus L. (Ixodidae) в лесопарковой зоне Харькова / В. А. Наглов, Г. Е. Ткач, О. В. Симоненко // Известия Харьковского энтомологического общества. - 2000. - Т. VIII, вип. 1. - С. 127-131.

4. Симоненко О. В. Акарицидна дія аміцида, бутокса і тактика на німф і личинок кліщів I. ricinus в лабораторних умовах / О.В. Симоненко //Вісник Сумського ДАУ. - Суми, 2001. - Вип. 6. - С. 106-109.

5. Никифорова О. В. К вопросу прогнозирования численности и пиков активности Ixodes ricinus (Parasitiformes: Ixodidae) в Харьковской области / О. В. Никифорова //Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Збірник наукових праць, присвячений 150-річчю від дня заснування Харківського зооветеринарного інституту. - Х., 2001. - Вип. 9 (33), ч. 1. - С. 204-208.

6. Нікіфорова О. В. Нові дані про іксодових кліщів, як носіїв збудників деяких інфекцій в Харківській області / О. В. Нікіфорова, В. О. Наглов, В. Є. Кульшин //Ветеринарна медицина: Міжвідомчий тематичний науковий збірник. - Х., 2005. - Вип. 85, т. ІІ. - С. 833-837.

7. Иксодовые клещи - носители возбудителей некоторых инфекций в Харьковской и Черниговской областях /О. В. Никифорова и [др.] // Проблемы сельскохозяйственного производства на современном этапе и пути их решения Тезисы докладов Х международной научно-производственной конференции, 15-19 мая 2006г. - Белгород, 2006. - Т. II. - С. 33.

8. Нікіфорова О. В. Деякі особливості динаміки чисельності Ixodes ricinus у Харківській області / О. В. Нікіфорова, В. О. Наглов, В. Я. Пономаренко //Вісник Сумського ДАУ. - Суми, 2005. - Вип. 1-2. - С. 68-173 .

9. Нікіфорова О. В. Ixodes ricinus, Dermacentor reticulatus - носії збудників деяких хвороб у Лісостепу та Поліссі України / О.В. Нікіфорова, В. Я. Пономаренко // Проблеми зооінженерії та ветеринарної медицини: Збірник наукових праць. - Х., 2006. - Вип. 13 (38), ч. 3: Актуальні проблеми заразної патології, паразитоценології. - С. 225-231.

10. Приходько Ю. О. Рекомендації про заходи боротьби з іксодовими кліщами / Ю. О. Приходько, В. Я. Пономаренко, О. В. Нікіфорова. - Х., 2005. - 34 с.

11. Патент на корисну модель № 12659, Україна МПК9, F16H 7/02, C12Q 1/68. Спосіб детекції Borrelia burgdorferi sensu lato у біологічних зразках за допомогою полімеразної ланцюгової реакції / О. В. Нікіфорова, В. Є. Кульшин, В. І. Симоненко, В. Я. Пономаренко (Україна). - u 200508363; Заявл. 29.08.2005; Опубл. 15.02.2006, Бюл. № 2. - 4 с.

Нікіфорова О. В. Видовий склад, розповсюдження і заходи боротьби з іксодовими кліщами (Ixodidae) у Харківській області - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата ветеринарних наук за спеціальністю 16.00.11 - паразитологія, гельмінтологія.

Дисертацію присвячено вивченню видового складу і розповсюдження іксодових кліщів (Parasitiformes:Ixodidae), виявленню їх хазяїв-живителів та розробці заходів боротьби з іксодовими кліщами.

Під час проведення еколого-фауністичного обстеження встановлено, що на території Харківської області мешкають 7 видів іксодових кліщів, з яких найбільш масовими є Ixodes ricinus (74,60%) і Dermacentor reticulatus (24,78%). Ці види кліщів є носіями шести збудників заразних хвороб, таких як Borrelia burgdorferi s. l., Babesia microti, Erlichia phagocytophila geno group, Bartonella spp., Rickettsia spp., Toxoplasma gondii. Уточнені строки активності Ixodes ricinus в природі. Встановлено, що залежно від метеорологічних умов тривалість циклу розвитку кліща Ixodes ricinus становить 4 роки, рідше 3.

Вивчено дію сучасних акарицидів на іксодових кліщів у лабораторних та виробничих умовах і встановлено їх економічну ефективність. На підставі одержаних результатів удосконалено схему боротьби з кліщами, яка включає 3-4 обробки на рік та розроблено рекомендації щодо заходів боротьби з іксодовими кліщами.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата ветеринарных наук по специальности 16.00.11 - паразитология, гельминтология.

Диссертация посвящена изучению видового состава и распространению иксодовых клещей (Parasitiformes:Ixodidae), выявлению круга их хозяев и разработке мер борьбы с ними.

Видовой состав иксодовых клещей Харьковской области представлен 7 видами: Ixodes ricinus Linnaeus, 1758, I. triangiceps, Birrula, 1895, I. crenulatus, Koch, 1844, I. apronophorus, Schulze., 1924, Rhipicephalus rossicus, Jakimov & Kohl-Jakimova, 1911, Dermacentor reticulatus, Olenev, 1931, D. marginatus, Sulzer, 1776, из которых наиболее массовыми являются Ixodes ricinus (74,60%), Dermacentor reticulatus (24,78%).

Установлено, что при сборах клещей на сельскохозяйственных и домашних животных паразитировало два вида: I. ricinus и D. reticulatus. Преобладал I. ricinus - это видно как из показателя индекса обилия 0,64 - I. ricinus, 0,54 - D. reticulatus, так и из доли вида в зборах - 54,57% та 45,43% соответственно. Экстенсивность инвазии животных в лесостепи и в степи была практически одинаковой и составила 29,93% и 30,75% соответственно.

В лесостепной зоне на мелких млекопитающих отмечено паразитирование семи видов иксодовых клещей: Ixodes ricinus, I. apronophorus, I. crenulatus, I. trianguliceps, Rhipicephalus rossicus, Dermacentor reticulatus, D. marginatus, а в степной зоне пяти - Ixodes ricinus, I. apronophorus, I. crenulatus, Rhipicephalus rossicus, Dermacentor reticulatus. Экстенсивность инвазии микромаммалий составила 46,98% и 45,30% соответственно.

Анализ тридцатилетних наблюдений численности и пиков активности клеща вида Ixodes ricinus позволил установить 4-х годичный цикл развития, реже 3-х годичный.

Установлено, что в зависимости от метеорологических условий. паразитирование имаго Ixodes ricinus начинается чаще в начале, а нимф с конца апреля с максимальным подъемом в июне. Осенью отмечен незначительный подъем численности клещей.

При выявлении приуроченности видов клещей к видам прокормителей установлено, что Ixodes ricinus - типичный полигостальний вид, он не отдает предпочтение ни одному из видов микромаммалий. I. trianguliceps - приурочен к полевке рыжей и куторе водяной, I. apronophorus - к бурозубке малой, Rh. rossicus - к мыше полевой и бурозубке малой, Dermacentor reticulatus - к полевке луговой, а D. marginatus - к хомячку серому.

Исследованиями клещей на носительство ими различных возбудителей методом ПЦР в клещах вида Ixodes ricinus обнаружены ДНК возбудителей: Borrelia burgdorferi s. l. - 11,3%, Babesia microti - 3,8%, Ehrlichia phagocytophila geno group - 5,0%, Bartonella spp. - 25,2%, Rickettsia spp. - 21,4%, Toxoplasma gondii - 1,3%, а в клещах Dermacentor reticulatus - 9,1, 7,6, 3,0, 24,2, 30,3, 3,0% соответственно. Степень поражения мелких млекопитающих по результатам исследований проб печени методом ПЦР составила: Borrelia burgdorferi s. l. - 6%, Bartonella spp. - 26%, Rickettsia spp. - 20%, Ehrlichia phagocytophila geno group - 2%, Toxoplasma gondii - 6%.

Изучено акарицидную эффективность амицида, эктоцида и бутокса-50 на иксодовых клещах в лабораторных и производственных опытах. Все препараты обладают акарицидной эффективностью.

Установлено, что 0,07% рабочий раствор бутокса-50 обладает наибольшей акарицидной эффективностью: экстенсэффективность на 17 сутки при обработке коров составила 96,8-97%. Впервые изучено действие эктоцида на иксдовых клещей при обработке животных. Экстенсэффективность 5% водно-масляной эмульсии эктоцида на 17 сутки при обработке коз составила 93,3%, при обработке коров 92,2-93,3%.

На основании полученных результатов опытов усовершенствована схема борьбы с клещами с учетом фенологических особенностей, сроков действия препаратов и составляет, в зависимости от этих условий, 3 - 4 обработки в год. Установлено экономическую эффективность акарицидов и разработаны рекомендации мер борьбы с иксодовыми клещами.

Nikiforova O. V. Species composition, distribution and control of Ixodidae ticks in Kharkov region. - Manuscript.

The dissertation to compete degree “Candidate of Veterinary Sciences”, Speciality 16.00.11 - parasitology, helminthology. National Scientific Centre “Institute of Experimental and Clinical Veterinary Medicine”, Ukrainian Academy of Agricultural Science, Kharkov, 2007.

The dissertation is dedicated to the studies of the species composition and distribution of the Ixodidae ticks (Parasitiformes:Ixodidae), delineation of ticks’ hosts and development methods to control ticks.

During the ecological and faunistic inspection of Kharkov region it has been stated that that seven species of Ixodidae ticks inhabited on this territory. The most common species are Ixodes ricinus (74,60%) and Dermacentor reticulatus (24,78%). These species are carriers and vectors of six infectious agents that are dangerous for animals and people.There are Borrelia burgdorferi s. l., Babesia microti, Erlichia phagocytophila geno group, Bartonella spp., Rickettsia spp., Toxoplasma gondii. The life cycle duration of Ixodes ricinus in nature biotopes has been defined. The 4 year period of Ixodes ricinus activity depending on climatic conditions have been defined.

Acaricides’ effect on Ixodidae ticks in the laboratory and agricultural farm conditions, the economic efficiency of the preparations have been studied. The scheme to control ticks and protect animals from Ixodidae ticks has been improved. Its included 3 or 4 treatments a year. It has been done on the basis of the getting results of the tests. Recommendations on methods to control Ixodidae ticks have been worked out.

Размещено на .ru