Видова та типологічна трансформація сучасних святково-обрядових заходів (на матеріалі Придніпровського регіону України) - Автореферат

Важливу роль у цьому процесі відіграють святково-обрядові заходи, які завдяки використанню художньо-образних засобів виразності, дозволяють зробити значимими для суспільства ключові події загальнонаціональної історії та культури. Поєднуючи в собі різні семіотичні системи, акумулюючи міфологічні, релігійні, філософські погляди і пошуки, відображаючи зміни взаємовідносин особистості й суспільства, свята пронизують культурні поля різних епох від минулого до майбутнього. З одного боку, свята й обряди - найархаїчніша форма культури, яка немовби консервує етнічні звичаї, вірування, мораль і ретранслює їх від пращурів до нащадків; а з іншого - свята гнучко видозмінюються під впливом суспільно-політичних трансформацій. Дослідження трансформацій видів і типів святкових заходів допоможе скласти чітке культурологічне уявлення про стан сучасної сфери свят в Україні, сприятиме вирішенню наступних культурологічних проблем: 1) виявленню традиційних цінностей, національних зразків культури, їх джерел; 2) визначенню механізмів культурного наслідування; 3) виявленню взаємозвязку традицій та інновацій; 4) вивченню видової і типологічної варіативності сучасних святкових заходів. Свята й обряди неодноразово були обєктом наукових розвідок зарубіжних і вітчизняних учених.У розділі 1 „Теоретичні основи дослідження видової та типологічної трансформації сучасних святково-обрядових заходів” узагальнюються погляди науковців на заявлену тему, а також уточнюються основні поняття та обґрунтовується методика подальшого дослідження. Третю групу складають публікації, що виокремлюються в значний прошарок літератури соціологічного спрямування, де свято визначається як суспільний інститут, що є виразником певних ідеалів, традицій, устрою життя (Я. Зазначається, що тип розуміється як найвищий підрозділ у систематиці; форма, узагальнена модель, яка поєднує характерні ознаки, притаманні певним групам святково-обрядових заходів, а типологія - як метод наукового пізнання, що ґрунтується на розділенні систем обєктів та їх групуванні за допомогою узагальнень. Він поділяв свята на рухомі (не мають точної дати) і нерухомі, а також виключні (повязані з виключною подією), вітчизняні і запозичені. Мізов пропонував поділяти свята на заходи, по-перше, за основними сферами суспільного життя (політичні, культурні, побутові, релігійні), по-друге - від особистості й суспільних груп.У ,,першосвята” виокремлено такі компоненти: міф, обряди, ритуали, магія, культи, символи. Установлено, що ,,першосвято” являє собою складну синкретичну багаторівневу систему, в якій культи, обряди, ритуали, символіка утворюють поліфонічний ,,текст свята”, котрий сприймається не тільки на свідомому рівні, але й впливає на підсвідомість особистості. Інші структурні елементи святково-обрядових дійств (ритуали, символіка, культи, міфологія) є ,,матричними”, консервативними константами, які трансформуються тільки у своєму візуально-смисловому виразі, залежно від соціальних орієнтирів суспільства. Означені такі типологічні моделі: ,,Язичницьке свято”, яке особливим сакрально-художнім чином урегульовувало трудовий і життєвий цикли людини та Природи; ,,Християнське свято” - збагатило духовний світ українців християнськими цінностями, радикально позначилося на формуванні ментальності та світогляду нашого народу; ,,Революційне свято” - приклад соціально заангажованого дійства, яке було засобом ідеологічного впливу на пролетарські маси; ,,Тоталітарне свято” - продукт певного етапу розвитку суспільства, своєрідний інструмент панівної тоталітарної ідеології. Основними напрямами розвитку святкової обрядовості нашого часу є: 1) продовження секуляризаційних процесів, що виявляється в превалюванні світських цінностей в аксіології свят; 2) комерціалізація святкових заходів, перетворення їх на засіб отримання прибутку; 3) кількісне зростання релігійних свят, що повязано з активізацією й розширенням діяльності церков різних конфесій.

Основний зміст роботи

1. Аналіз морфології феномену в аспекті його ґенези, виявив своєрідну ,,проформу” або первинний тип свята - ,,першосвято”. У ,,першосвята” виокремлено такі компоненти: міф, обряди, ритуали, магія, культи, символи. Установлено, що ,,першосвято” являє собою складну синкретичну багаторівневу систему, в якій культи, обряди, ритуали, символіка утворюють поліфонічний ,,текст свята”, котрий сприймається не тільки на свідомому рівні, але й впливає на підсвідомість особистості. Базовими елементами, що зумовлюють цілісність системи, є міф і ритуал. ,,Першосвято” є морфотипом, порівняно з яким наочніше виявляються трансформації феномену.

Простежена еволюція святкової обрядовості у вітчизняній культурі, як на хронологічному, так і на структурному рівнях. При цьому визначено, що в історичному процесі трансформацій свято втрачає спочатку магію, потім релігію як свої структурні складові. Інші структурні елементи святково-обрядових дійств (ритуали, символіка, культи, міфологія) є ,,матричними”, консервативними константами, які трансформуються тільки у своєму візуально-смисловому виразі, залежно від соціальних орієнтирів суспільства.

2. Означені такі типологічні моделі: ,,Язичницьке свято”, яке особливим сакрально-художнім чином урегульовувало трудовий і життєвий цикли людини та Природи; ,,Християнське свято” - збагатило духовний світ українців християнськими цінностями, радикально позначилося на формуванні ментальності та світогляду нашого народу; ,,Революційне свято” - приклад соціально заангажованого дійства, яке було засобом ідеологічного впливу на пролетарські маси; ,,Тоталітарне свято” - продукт певного етапу розвитку суспільства, своєрідний інструмент панівної тоталітарної ідеології. Встановлено, що еволюція свят у ХХ ст. мала два різноспрямовані вектори розвитку, а саме: 1) секуляризацію; 2) використання сакральних елементів, таких як міф і культи, але вже на якісно іншому рівні ,,політичного міфу” й ,,культу особи”.

3. Трансформаційні процеси в сучасній святково-обрядовій сфері детерміновані тенденціями загальносвітового масштабу, внутрішніми змінами соціуму, зрушеннями на рівні особистості та її найближчого оточення. Основними напрямами розвитку святкової обрядовості нашого часу є: 1) продовження секуляризаційних процесів, що виявляється в превалюванні світських цінностей в аксіології свят; 2) комерціалізація святкових заходів, перетворення їх на засіб отримання прибутку; 3) кількісне зростання релігійних свят, що повязано з активізацією й розширенням діяльності церков різних конфесій.

4. Надано аргументацію, що трансформація форм святкової культури повязана зі зміною обєкта, наділеного сакральним змістом: від сакралізації божественного (первісна культура) суспільство переходить до сакралізації світського. Обєктом сакралізації сучасного офіційного свята залишається держава в усіх її проявах (Конституція, Незалежність, Соборність), але символіка свята зазнала змін, порівняно з ,,радянською добою”. На перший план вийшли нові символи: тризуб, жовто-блакитний прапор, сорочки-вишиванки тощо. Ціннісною основою державних свят є ідеали незалежності та національного відродження.

5. Модифікація свята в сучасному суспільстві виражається в різноспрямованих тенденціях: з одного боку, зменшується ступінь формалізації процедури свята, а з іншого - стає утилітарнішим характер святкувань. Сучасне свято є предметом економічної зацікавленості й інформаційного обміну, сприяє поширенню культурних практик і стандартизованих моделей поведінки.

6. Обґрунтовано, що одним із проявів трансформацій є утвердження в нашому соціокультурному просторі групи ,,запозичених свят” (Хелоуїн, День Європи, День Святого Валентина та ін.), а також новоутворення „бізнес-свят” (презентації, святкові заходи в ТРК і ТРЦ). Подібні видовища характерні для Заходу. Виникнення цих свят в Україні є вираженням світових глобалізаційних процесів. Вплив глобалізації проявляється в уніфікації проведення подібних свят у світовій постановочній практиці та в Україні. „Бізнес-свята” - приклад типу технологічно створеного заходу (використовуються PR-технології, елементи психо-тренінгів, найсучасніша звукоакустична та світлова апаратура). Організатори таких свят мають на меті досягнення економічного прибутку за допомогою засобів художньої виразності. „Бізнес-свята” значно поступаються народним святковим заходам у своїх ціннісно-смислових засадах. Народне свято адаптує людину до гармонійного співіснування з природою, акумулює і ретранслює мораль, традиції. „Бізнес-свято” побудовано на меркантильних інтересах, які „маскуються” яскравою видовищною формою, компенсуються „розважанням” глядача. „Бізнес-свято” за своєю формою тяжіє до видовища, тому що як технологічно створений організаторами захід, воно не може реалізовувати глибинну активність мас, які традиційно були співтворцями всезагального свята.

7. Виявлено, що типологічні моделі таких ,,перфектних свят” як 8 березня та 1 травня також трансформуються. Вони набувають нових культурних смислів та сучасної художньої форми. Міжнародний жіночий день 8 березня, започаткований як свято солідарності жінок-пролетарок у боротьбі за свої права, в наш час перетворився на свято жіночості, ціннісною основою якого є суспільний ідеал фемінності; День міжнародної солідарності трудящих трансформується у Свято весни та праці.

8. Значно поширилися релігійні святкові заходи, причому не тільки православних конфесій. Підвищується роль народних свят і обрядів. Вагоміше місце в духовному житті суспільства починають займати нові заходи і свята доби Незалежності (День Соборності, День українського козацтва, День памяті жертв голодоморів і політичних репресій та ін.).

9. Збагачення сучасних святково-обрядових заходів вбачається в пропагуванні духовного вдосконалення, зокрема, християнських цінностей, а також широкому використанні народних традицій (моральних норм, зразків художнього й ужиткового мистецтва) як засобу національної самоідентифікації, скарбниці української ментальності. Фольклорне свято розглядається як фактор відродження й розвитку національної культури.

В Україні склалася принципово нова ситуація, коли всі види сучасних святково-обрядових заходів повинні вирішувати складні соціокультурні завдання: сприяти формуванню нової картини світу, притаманної добі Незалежності, а також діалогу різних релігійних конфесій; розвивати національну ментальність; долати стереотипи радянської доби; допомагати переорієнтовуватися на європейські й світові цінності.

До перспективи роботи можна віднести подальші дослідження масштабної проблеми національного менталітету, як складової основи свят і своєрідності виявлення основних духовних констант етносу протягом історичного розвитку святкової обрядовості в Україні.

1. Чуйко С. І. Історична ретроспектива розвитку масових видовищних заходів в Україні кінця ХХ - початку ХХІ ст. / С. І. Чуйко // Грані : наук.-теор. і громад.-політ. альманах / гол. ред. С. В. Шевцов. ? Дніпропетровськ : ДНУ, 2008. ? № 2. ? С. 13-18.

2. Чуйко С. І. Особливості сучасних святкових заходів для молоді / С. І. Чуйко // Культура України : зб. наук. пр. / Харк. держ. акад. культури ; відп. ред. В. М. Шейко. ? Х. : ХДАК, 2008. ? Вип. 23 : Серія : Культурологія. Мистецтвознавство. ? С. 165-177.

3. Чуйко С. І. Соціологія сучасного свята / С. І. Чуйко // Грані : наук.-теор. і громад.-політ. альманах / гол. ред. С. В. Шевцов. ? Дніпропетровськ : ДНУ, 2007. ? № 4. ? С. 116-122.

4. Чуйко С. І. Методика проведення „Бізнес-свят” / С. І. Чуйко // Вісн. КНУКІМ. Серія : Мистецтвознавство : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. ? К., 2007. ? Вип. 16. ? С. 146-153.

5. Чуйко С. І. Святково-обрядова сфера Трипілля / С. І. Чуйко // Вісн. КНУКІМ. Серія : Мистецтвознавство : зб. наук. пр. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. ? К., 2006. ? Вип. 15. ? С. 88-95.

6. Чуйко С. І. Особливості сучасної святкової діяльності / С. І. Чуйко // Питання культурології : зб. наук. ст. / Київ. нац. ун-т культури і мистецтв. ? К., 2006. ? Вип. 22. ? С. 231-239.

7. Чуйко С. І. Про коріння святково-обрядової діяльності на території сучасної України / С. І. Чуйко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молод. учених, 25-26 квіт. 2006 р. ? Х. : ХДАК, 2006. ? С. 69.

8. Чуйко С. І. Особливості сучасної святкової діяльності в Україні / С. І. Чуйко // Культура та інформаційне суспільство ХХІ століття : матеріали наук. конф. молод. учених, 24-25 квіт. 2007 р. ? Х. : ХДАК, 2006. ? С. 29-30.

9. Чуйко С. І. Особливості сценарно-режисерських розробок сучасних святкових заходів для молоді / С. І. Чуйко // Освіта, культура та мистецтво в добу цивілізаційної глобалізації : матеріали міжнар. наук. конф., 22-23 листоп. 2007 р. ? Х. : ХДАК, 2007. ? С.186-187.

10. Чуйко С. І. Типологія сучасних святкових заходів / С. І. Чуйко // Українська культура в контексті сучасних наукових досліджень та практичних реалій : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 20-22 груд. 2006 р. ? К. : ДАКККІМ, 2007. ? Ч. 2. ? С. 118-120.

11. Чуйко С. І. Особливості сценарно-режисерських розробок корпоративних свят / С. І. Чуйко // Інформаційно-культурний простір: європейський вибір України : зб. матеріалів міжнар. наук.-практ. конф., Київ, 7-8 грудня 2007 р. ? К. : ДАКККІМ, 2008. ? С. 108-110