Види злочину і покарань за "Руською правдою" - Курсовая работа

Актуальність теми полягає в тому, що «Руська Правда» справедливо вважається найважливішою памяткою давньоруського права, в якій вміщено давні норми звичаєвого права та «княжі устави». Однак останні за змістом, за формою і за способом висловлення наближені до звичаєвого права, тому були створені в певних випадках для доповнення, розвитку або зміни певних норм, що раніше Існували лише в усній формі. Слово «правда» означає «закон». Вона складається з «Правди Ярослава» (або «Найдавнішої Правди», ст.ст. Коротка «Правда» вміщувала лише норми, якими передбачалось покарання за посягання на майно князя та на життя княжих слуг.Однак не існувало різниці між кримінальним правопорушенням та цивільно-правовим, а таке поняття як злочин взагалі було відсутнє. Разом з тим розрізняли обєктивну і субєктивну сторони злочину: злочин (наприклад, вбивство) був скоєний навмисно чи випадково, у стані афекту чи під час бійки тощо (ст.ст. Субєктом злочину міг бути будь-хто, крім холопа і челядина, які перебували в повній власності господарів. Однак треба зауважити, що Русь аж до монгольської навали (чи не єдина середньовічна держава) не знала юридичне санкціонованого вбивства як методу запобігання злочинам або покарання за них. Як свідчить аналіз статей «Руської Правди», посягання на життя феодала було обєктом особливої уваги законодавства: передбачалась відповідальність за нанесення побоїв, поранення, каліцтво (ст.ст.У Правді Ярослава про вбивство говорить стаття 1: «Убьеть мужь мужа, то мьстити брату брата, или сынови отца, любо отцю сына, или брату чаду, любо сестрину сынови; аще не будетъ кто мьстя, то 40 гривен за голову; аще будеть русин, любо гридин, любо купчина, любо ябетник, любо мечник, аще изъгои будеть, любо словенин, то 40 гривен положити за нь». По-перше, статтею 19 Акад. передбачалося вбивство огнищанина «в образу», за що стягувалося безпосередньо з вбивці 80 гривень (підкреслювалося, що люди не приймають участі в платежі цих 80 гривень). З іншого боку, вбивство, «в образу» на відміну від вбивства в розбої відрізняється тим, що встановлена особа, яка вчинила злочин та наявністю вбивці. Стаття 1 Великої Правди відтворює зміст статті 1 Короткої Правди з тим лише розходженням, що спеціально вказується, що за вбивство княжачи чоловіка або тіуна княжачи стягується тепер 80 гривень, тобто подвійна вира. 10 (15) Тр.) говориться про вбивство ремісника і ремісниці (12 гривень) і повторюється норма (статті 11, 12, 16 і 17 Тр.) Правди Ярославичей про вбивство смерда (5 гривень), холопа (5 гривень), раби (6 гривень), годувальниці (12 гривень) і сина годувальниці (12 гривень), причому було зазначено, що це стягнення сплачується в зазначеному розмірі незалежно від того, чи є годувальниця рабою, а її син холопом.Так, у Короткій Правді говориться про убивство огнищанина в розбої (стаття 19 Акад.), причому винні сплачували подвійну виру - 80 гривень. У Правді Ярослава малася лише одна стаття про крадіжку, що встановлювала 3 гривні за крадіжку коня, зброї або одяга («Аже поиметь кто чюжь конь, любо оружие, любо порт, а познаеть в своемь миру, то взяти ему свое, а 3 гривне за обиду» (ст. По статті 30 (31) за крадіжку коня, вола або клети встановлюється продаж по 3 гривні і 30 різаний, а за крадіжку вівці, кози або свині - по 60 різан. Спеціально вказувалося, що князівські, боярські, чернечьские холопи, викриті в крадіжці, не обкладаються продажем, але зате вони сплачують урок потерпілому в подвійному розмірі, («двоиче платить ко истьцю за обиду» - ст. У Великій Правді мається ряд нових статей, що відносяться до цього виду майнових злочинів, а саме, ушкодження знарядь лову бобрів (продаж, очевидно, у розмірі 12 гривень), рознаменовання борті (12 гривень), ушкодження межових знаків (12 гривень), знищення дуба «знаменного» або «межного» (12 гривень), посечение борті (3 гривні продажу і полгривны уроку за посечение дерева), знищення бджіл (3 гривні продажу), посічення мотузки в перевазі (3 гривні продажу й урок гривня кун).Як у Статуті Володимира, так, особливо, у Статуті Ярослава утримується перелік злочинів проти родини і моральності, причому іноді винні в цих злочинах підлягали судові єпископа і судові князя і несли подвійне покарання. Дуже характерно, що церковна влада, бажаючи домогтися швидкого ефекту в боротьбі зі злочинами цього виду, ряд провин проти полової моралі, що у Візантії або в Римі спричиняли чисто церковні покарання (эпітіміі, посилені молитви, покаяння й ін.), стала обкладати покараннями, що характерні для світського карного права, а саме, грошовими стягненнями.У розглянутий період ще не виникло в правлячої верхівки й у широких народних мас абстрактного представлення про державу і про державну владу. Не могло також виникнути і представлення про злочини проти держави. У цей час усякі злочини проти держави розумілися як зазіхання проти князівської влади. Такими повстаннями було повстання 1024 р., повстання в Києві проти князя Изяслава в 1067 р., повстання в Білоозері в 1071 р., повстання в Києві в 1113 р. і ін. У Великому

Зміст

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика злочинів та покарань у Руській правді

Розділ 2. Види злочинів

2.1 Злочини проти особи

2.2 Майнові злочини

2.3 Злочини проти родини і моральності

2.4 Злочини проти князівської влади та церкви

Розділ 3. Види покарань

3.1 Помста та грошові стягнення

3.2 Потік і розграбування. Страта і каліцтво

Висновок

Список використаної літератури