Види цивільного судочинства - Курсовая работа

План Вступ 1. Загальнотеоретичні аспекти видів цивільного судочинства 2. Позовне провадження як основний вид цивільного судочинства 3. Особливості окремого провадження як виду цивільного судочинства Висновки Використана література Вступ Процесуальна наука динамічно розвивається. Прийняття Верховною Радою України основного акту цивільного процесуального законодавства - Цивільного процесуального кодексу у березні 2004 р., стало подією, що окреслела перспективу розвитку цивільного судочинства на території України. Визнання людини найвищою соціальною цінністю, а її прав і свобод - визначальним змістом і напрямом діяльності держави (ст. У статті 129 Конституції визначено засади здійснення правосуддя в Україні, головними з яких є: законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, гласність судового процесу, обовязковість рішень суду та ін. Тому суд має стати дійсним гарантом прав і охоронюваних законом інтересів громадян, інших субєктів права. Для цього необхідно закріплення таких правових механізмів, які могли б забезпечити належну реалізацію прав, у тому числі права на судовий захист. В третьому та четвертому розділах розглядаються особливості наказного та окремого видів провадження як виду цивільного судочинства. цивільне судочинство позов 1. Загальнотеоретичні аспекти видів цивільного судочинства Цивільне судочинство - це врегульований нормами цивільного процесуального права порядок провадження в цивільних справах, який визначається системою взаємоповязаних цивільних процесуальних прав та обовязків і цивільних процесуальних дій, якими вони реалізуються їх субєктами - судом і учасниками процесу. Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави [12, 29]. Формування цивільного процесуального права, як правило повязують з серединою XIX століття, а саме з прийняттям Статуту цивільного судочинства (1864 р.), появою цілої плеяди відомих представників науки цивільного процесуального права, таких як Є.В. Васьковський, Ю.С. Гамбаров, А.Х. Гольмстен, В.М. Гордон, К.І. Малишев, Є.Ф. Нефедьєв, В.О. Рязановський, І.Є. Енгельман, Т.М. Яблочков та інші, праці яких стали основою для розвитку цивільного процесуального права, формування наукових напрямків. Основу цивільного процесуального права складає судовий захист, який включає два аспекти: судовий захист здійснюється органом державної влади - судом; діяльність по застосуванню в особливій процесуальній формі норм матеріального і процесуального права до спірних матеріальних правовідносин; судовий захист - це також діяльність безпосередньо заінтересованих у захисті осіб, здійснювана в суді за допомогою процесуальних засобів, наданих законом (цивільним процесуальним кодексом), що реалізується у процесуальних правовідношеннях із судом [9, 17]. Порядок та послідовність процесуальної поведінки суду, учасників процесу в цивільному судочинстві чітко регламентується цивільними процесуальними нормами, які розміщенні в різних нормативно-правових актах, але основна група таких норм знаходиться в кодифікованому акті, який регулює суспільні відносини в сфері судочинства в цивільних справах - це Цивільний процесуальний кодекс України (ЦПК), прийнятий Верховною Радою України 18 березня 2004 р. тому, цивільне процесуальне право - це сукупність правових норм (цивільних процесуальних), розташованих у певній системі, які регулюють суспільні відносини між судом і учасниками процесу в сфері здійснення судочинства в цивільних справах шляхом розгляду і вирішення цивільних справ у суді першої інстанції, а також в порядку перегляду судових рішень у вищестоящих судових інстанціях.