Види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України - Курсовая работа

Види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України ЗМІСТ Вступ ЧАСТИНА 1. Зміст поняття «службова особа» РОЗДІЛ 2.Види та функції службових осіб за чинним кримінальним кодексом України РОЗДІЛ 3. Порівняльний аналіз поняття «службова особа» кримінальному законодавстві РОЗДІЛ 4. Практичні завдання Задача 1 Задача 2 Висновки Список використаних джерел ВСТУП службова особа кримінальний Поняття, зміст і сутність службового злочину кримінальне право України нерозривно повязує з поняттям службова особа, без наявності якого незалежно від змісту обєктивної сторони, інших елементів складу злочину та їх ознак вести мову про злочин у сфері службової діяльності не має сенсу. Це характеризує службові злочини як спеціальні, а властивості особи, маючи які вона визнається службовою - як спеціальні ознаки субєкта злочину. У своїх працях дані проблеми розглядали такі видатні вчені, як Б.В. Здравомислов, А.Б. Сахаров, О.Я. Светлов, О.Ф. Бантишев, І.Г. Філа-новський, М.І. Мельник, І. Зейкан, М.Д. Лисов, А.В. Дулов, Б.С. Волков та ін. Об’єкт дослідження - суспільні відносини, які регулюють зміст поняття «службова особа». Метою дослідження є аналіз усталених у правозастосовчій практиці й теорії кримінального права підходів до тлумачення змісту понять «службова особа» та «посадова особа», розгляд даного питання в історично-правовому та порівняльно-правовому аспектах, вироблення рекомендацій щодо вдосконалення чинного кримінального закону. Зміст поняття «службова особа» Радянським кримінальним законодавством і Кримінальним кодексом (КК) України 1960 р. посадова (службова) особа визначалась як особа, яка здійснювала постійно чи тимчасово функції представника влади, а також обіймала постійно чи тимчасово в державних або громадських установах, організаціях чи на підприємствах посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обовязків, чито виконувала такі обовязки в зазначених установах, організаціях і на підприємствах за спеціальним повноваженням. У цілому аналогічне визначення службової особи відображене і в чинному КК України (пункт 1 примітки до ст. 364 КК). Водночас у пункті 2 примітки до ст. 364 КК України зазначено, що службовими особами також визнаються іноземці або особи без громадянства, які виконують обовязки, зазначені в пункті 1 цієї примітки. Однак іноземці та особи без громадянства не можуть здійснювати функції представників влади та перебувати на державній службі, вони можуть обіймати посади, повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обовязків [12, 26]. Цим поняттям нині охоплюються, окрім хабарництва (давання хабара - ст. 369 КК України, одержання хабара - ст. 368 КК України), і ряд інших службових злочинів, що повязані з хабарництвом, наприклад перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК України), службове підроблення (ст. 366 КК України), а також деякі злочини проти власності (розділ VI Особливої частини КК України). Уперше в національному законодавстві термін посадова особа зявився в грудні 1993 р. з прийняттям Закону України Про державну службу і набув подальшого використання в Конституції України та поточному законодавстві. Тобто кримінально-правове поняття службова особа суперечить положенням Конституції України, адже в ст. 19 визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У нормах Особливої частини КК України службова особа представлена в різноманітних ракурсах: службова особа лікувального закладу (ст. 132), член виборчої комісії (ч. 1 ст. 157), керівник підприємства або організації незалежно від форми власності (ч. 1 ст. 175), службова особа субєкта господарської діяльності (ст. 218, ч. 1 ст. 221), капітан судна (ст. ст. 284, 285), службова особа правоохоронного органу (ч. 2 ст. 370), слідчий, прокурор (ч. 2 ст. 372), суддя (ст. 375) тощо. Існує думка, що власника приватного підприємства, який не має найманих працівників, не можна визнавати службовою особою, оскільки функціями службової особи не може охоплюватися керівництво самим собою чи своїм власним майном. Реєстрація в державних органах, обовязкове ведення обліку та звітності господарської діяльності вказують на створення юридичної особи. Для визнання осіб службовими, як правило, необхідною умовою є зайняття ними певних посад на підприємствах, в установах, організаціях, у звязку з чим ці особи наділяються повноваженнями, виконання яких повязане зі здійсненням організаційно-розпорядчих чи адміністративно- господарських обовязків, або спеціально уповноважуються на виконання таких обовязків. При цьому згідно з розясненнями Пленуму Верховного Суду України (далі - Пленум), що містяться в абзаці пятому п. 1 постанови від 26 квітня 2002 р. № 5 «Про судову практику у справах про хабарництво» (далі - постанова Пленуму від 26 квітня 2002 р. №5), зазначені обовязки мають бути покладені правомочним органом аб