Види правової культури - Курсовая работа

.3 Структура правової культури Види правової культуриУ юридичній літературі існує велика кількість підходів до змісту поняття «правова культура», пропонуємо шляхом їх узагальнення навести характеристику правової культури як знання права, його усвідомлення та почуття; як системи цінностей та ідеалів про право; як явища правового життя, правової організації та правового прогресу. По-перше, про правову культуру говорять як про знання особою законодавства, усвідомлення змісту та спрямованості законів та підзаконних актів, формування поваги до них, почуття законності та справедливості. Газенко наголошує на тому, що правова культура суспільства - це обєктивно існуючий феномен, з власним онтологічним буттям, що являє собою систему ідеальних правових форм: правових знаків, ідеалів та цінностей . Цвік зазначає, що правова культура - характеристика якісного стану правового життя суспільства, що характеризується досягнутим рівнем розвитку правової системи - станом та рівнем правової свідомості, юридичної науки, системи законодавства, правозастосовної практики, законності і правопорядку, правової освіти, а також ступенем гарантованості основних прав і свобод людини. Соколовим, який вважає, що правова культура виступає формою гармонійного розвитку суспільства, завдяки якій забезпечується загальнонаціональний прогрес, а тому намагання наповнити поняття правової культури елементами, що повязані з деформацією правосвідомості їх носіїв, слід визнати безпідставними і шкідливими.Як правило, всі вчені, які досліджували правову культуру, виділяли три її основні функції: пізнавальну, регулятивну, ціннісно-нормативну. Вона спрямована на формування правових якостей особистості за допомогою виховання її правової культури, усвідомлення особистістю своїх прав та обовязків, механізму їх правового захисту, поваги прав та свобод інших осіб, готовності особи діяти у будь-яких ситуаціях правомірно . Сальников вважає, що структурними елементами правової культури виступають компоненти юридичної дійсності в їх особливому ракурсі еталонів поводження: право, правосвідомість, правові відносини, законність і правопорядок, правомірна діяльність субєктів. Структура правової культури суспільства така: - право - за своєю сутністю має бути вираженням справедливості, свободи і рівності - обмежувачем свавілля держави і утвердженням гідності особи; його призначення - встановлювати злагоду, толерантність у відносинах між фізичними і юридичними особами всередині держави та між державами світу; 2) повага до права - розуміння необхідності і соціальної корисності правових норм, "віра в право", судження про право як соціальну цінність, звичка орієнтуватися на правові цінності і правомірні настанови, на використання правових засобів для задоволення потреб та інтересів (оцінно-орієнтувальний аспекту, 3) діяльність, відповідна праву, - свідоме виконання вимог правових норм: правомірно поводитися, реалізовувати субєктивні права і юридичні обовязки; вміння користуватися правовим інструментарієм - законами та іншими актами (поведінковий, діяльнісний аспект).Отже, правова культура - це сукупність знань та цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством становища у правовій сфері, правильне розуміння приписів норм права та свідоме виконання їх вимог. Правова культура складається з цілого ряду елементів : 1. Залежно від носія (субєкта) правової культури її поділяють на види: 1) правова культура суспільства, яка характеризується та визначається станом загальної культури населення, рівнем розвитку правосвідомості та правової активності суспільства, якістю системи права і чинного законодавства, існуванням гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, станом правопорядку і законності, юридичної практики і правової науки. 2) правова культура окремих професійних або соціальних груп, яка є своєрідним поєднанням правової культури суспільства та правової культури окремих людей, які утворюють ці професійні або соціальні групи, має свої фактори і специфічний характер; 3) правова культура людини нерозривно повязана з правовою культурою суспільства, є похідною від неї, залежить від досвіду людини, рівня її освіти, знання і розуміння права, здатність людини тлумачити зміст норм права та визначати сферу його дії; поваги людини до права, її переконаності у необхідності і соціальній корисності нормативноправових актів; вміння людини використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати та захищати свої субєктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обовязки; наявності правових навичок і правомірної поведінки.

Зміст

Вступ

1. Загальна характеристика правової культури

1.1 Визначення сутності правової культури

Отже, правова культура - це сукупність знань та цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством становища у правовій сфері, правильне розуміння приписів норм права та свідоме виконання їх вимог.

Правова культура складається з цілого ряду елементів : 1. Досягнення якісного стану юридичної охорони та захисту основних прав і свобод людини і громадянина.

2. Ступінь впровадження в практику суспільного та державного життя принципів верховенства права і правового закону.

3. Рівень правосвідомості громадян та посадових осіб. Суспільна правосвідомість визначається масовістю правомірної поведінки, рівнем правового виховання, масштабами та якістю юридичної освіти.

4. Досконале як за формою, так і за змістом законодавство.

5. Стан законності в суспільстві.

6. Ефективність роботи правозастосовчих, зокрема правоохоронних, органів (суду, прокуратури, органів внутрішніх справ та ін.).

7. Стан розвитку юридичної науки, ступінь залучення вчених-юристів до розробки проектів нормативноправових актів і вдосконалення їх змісту, програм боротьби зі злочинністю тощо.

Залежно від носія (субєкта) правової культури її поділяють на види: 1) правова культура суспільства, яка характеризується та визначається станом загальної культури населення, рівнем розвитку правосвідомості та правової активності суспільства, якістю системи права і чинного законодавства, існуванням гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина, станом правопорядку і законності, юридичної практики і правової науки. Вона охоплює сукупність усіх правових цінностей, створених людьми у правовій сфері. Високий рівень правової культури суспільства є однією з важливих ознак правової держави;

2) правова культура окремих професійних або соціальних груп, яка є своєрідним поєднанням правової культури суспільства та правової культури окремих людей, які утворюють ці професійні або соціальні групи, має свої фактори і специфічний характер;

3) правова культура людини нерозривно повязана з правовою культурою суспільства, є похідною від неї, залежить від досвіду людини, рівня її освіти, знання і розуміння права, здатність людини тлумачити зміст норм права та визначати сферу його дії; поваги людини до права, її переконаності у необхідності і соціальній корисності нормативноправових актів; вміння людини використовувати у практичній діяльності правові знання, реалізовувати та захищати свої субєктивні права і законні інтереси, виконувати юридичні обовязки; наявності правових навичок і правомірної поведінки.

Проблема правової культури ще тривалий час буде актуальною, а необхідність її дослідження безпосередньо випливає з конституційного проголошення України правовою державою. Це обумовлює потребу в неухильному зростанні й досягненні високого рівня правової культури кожного громадянина, кожної посадової особи, кожного державного службовця, і особливо професійних юристів, на яких припадає головна робота у законотворчості та застосуванні права. Лише тоді рівень правової культури населення досягне найвищого щабля розвитку, лише тоді кожен громадянин держави відчує власну приналежність до правового життя країни, буде активним учасником правового процесу й матиме змогу самостійно аналізувати чинне законодавство, відзначаючи його здобутки та недоліки.

Підвищення рівня правової культури є наразі дуже важливим питанням, оскільки правова культура гарантує успішне функціонування правової, демократичної, соціальної держави та розвиненого культурного суспільства.

Вступ

Актуальність теми курсової роботи. У сучасних умовах розвитку та становлення молодої держави на геополітичній карті світу, та на фоні подолання наслідків Світової фінансової кризи, коли відбувається глибока трансформація суспільного буття, зміна соціальних цінностей, норм діяльності та поведінки людей, особливого значення набуває ефективне нормативно-правове упорядкування процесів суспільного розвитку. Успішне вирішення цього завдання зумовлює підвищення ролі та значення правової культури людини і суспільства, посилення впливу її цінностей на процес трансформації суспільних відносин.

Сучасний світовий суспільно-правовий розвиток, динамізм функціонування правової культури обумовлює необхідність утвердження в українському суспільстві його нової парадигми. Нова парадигма правової культури має бути культурою глибокої духовності, в основі якої лежать засади людино центричності, людино творчості, гуманістичного права, свободи особистості, яка передбачає багатогранні способи і форми плюралістичного самоствердження людини в процесі освоєння і творення суспільно-правового буття.

Правова культура повинна стати насамперед культурою правового мислення, сучасного юридичного світогляду, системою правових ціннісних орієнтацій, культурою умов і змісту суспільно-правового буття, чинником забезпечення свободи та правової захищеності людини. Така культура має перш за все спрямовуватись на визнання і утвердження пріоритетної ролі природних прав людини у розвитку особистості, суспільства і держави, "права на індивідуальність". Така культура має концентрувати всю правову політику навколо людини, людських цінностей і інтересів, коли на практиці втілюються ідеали людино центристського типу правової культури, в основі якої лежить індивідуальна, творча свобода.

Отже, актуальність теми обумовлена саме тим, що сучасні процеси суспільно-правового реформування, трансформації духовного життя суспільства засвідчили неефективність багатьох складових національної системи правової культури, а саме: низки діючих правових норм, ряду законодавчих актів, законотворчої і правозастосовчої діяльності, виявили невисоку зрілість правової свідомості значної частини громадян. В суспільстві набули широкого розповсюдження явища правового нігілізму. Складно, суперечливо відбувається в українському суспільстві формування обєктивних і субєктивних умов для розвитку правової культури.

Метою дослідження є науково-теоретичний аналіз сутності правової культури, особливостей та етапів її формування в українському суспільстві й визначення напрямів розвитку в процесі реформування суспільних відносин в Україні.

Відповідно до мети дослідження поставлено такі завдання: - визначити сутність правової культури, - охарактеризувати функції правової культури, - охарактеризувати правову культуру суспільства, - охарактеризувати правову культуру особи, - охарактеризувати професійну правову культуру, - зясувати особливості формування правової культури, - визначити шляхи підвищення рівня правової культури громадян України.

Обєкт дослідження - правова культура українського суспільства в контексті суспільно-правового розвитку.

Предметом дослідження є особливості формування правової культури в Україні, процес її розвитку в сучасних умовах реформування українського суспільства. правовий суспільство законослухняність юридичний

1. Загальна характеристика правової культури1. Алексеев С.С. Теория государства и права : учеб. для юрид. вузов и фак. / С.С. Алексеев. - М. : Изд. группа НОРМА-ИНФРА - М., 1999. - 570 с.

2. Бондаревський В.Г. Правова свідомість та правова культура в Україні: проблеми їх формування/ Бондаревський В.Г. //Філософія. Культура. Життя . - 2009. - Вип . 32. - С. 5-11.

3. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави та права : навч. посіб. / Ю.А. Ведєрніков, В. Грекул. - К. : Центр навч. л-ри, 2005. - 224 с.

4. Газенко О.О. Формування правової культури особи в умовах розбудови правової держави України : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / О.О. Газенко; Запоріз. юрид. ін-т МВС України. - Запоріжжя, 2002. - 198 с.

5. Голосніченко І. Правосвідомість і правова культура у розбудові Української держави //Право України. - 2005. -№ 4. - С. 5-10.

6. Грищенко А.В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні. автореферат дисертації на здобуття канд. юрид. наук. - К., 2003. -с. 6.

7. Загальна теорія держави і права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / за ред. М.В. Цвіка. - X. : Право, 2009. - 584 с.

8. Кельман М.С. Загальна теорія держави та права : підручник / М.С. Кельман, О Г. Мурашин, Н.М. Хома. - Л. : Новий Світ, 2000, 2003. - 584 с.

9. Козюбра М., Колодій А., Копєйчиков В. Основи теорії держави і права. -К.: Ґенеза, 2003. - 410 с.

10. Крестовська Н.М., Матвєєва Л.Г. Теорія держави і права: Елементарний курс. - Х.: ТОВ«Одіссей», 2007. - 432 с.

11. Лазарев В.В. Общая теория права и государства : учебник / под ред. В. В. Лазарева. - М., 1996. - 472 с.

12. Матузов Н.И. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - М. : Юристъ, 1997. - 747 с.

13. Морозова Л.А. Теория государства и права : учебник / Л.А. Морозова. - М. : Юристь, 2002. - 414 с.

14. Назаренко Г.В. Общая теория права и государства : учебник : курс для вузов / Г.В. Назаренко. - М. : Ось-89, 2003. - 176 с.

15. Нерсесянц В.С. Проблемы общей теории права и государства : учеб. для вузов / под общ. ред. В.С. Нерсесянца. - М. : Норма, 2006. - 832 с.

16. Оборотов Ю.М. Теорія держави і права (прагматичний курс) : екзамен. довід. / Ю.М. Оборотов. - О. : Юрид. л-ра, 2006. - 184 с.

17. Пінська О.С. Поняття, види та функції правової культури// Вісник Харківського нац. ун-ту внутр. справ. - Харків, 2011. - N1 (52). - С. 29-36.

18. Подберезький М.К. Проблема формування національної правової культури : монографія / Подберезький М.К., Васильєва М.П., Яковенко Я.К. - Харків : Енеда, 2003. - 168 с.

19. Правове виховання в сучасній Україні: монографія / А.П. Гетьман, Л.М. Герасіна, О.Г. Данильян та ін.; за ред. В.Я. Тація, А.П. Гетьмана, О.Г. Данильяна. - Х.: Право, 2010. - 368 с.

20. Теория государства и права / Под ред. В.М. Корельского и В. Д. Перевалова. - М.: Инфра. М-Норма, 1997. - 570 с.

21. Семитко А.П. Правовая культура социалистического общества: сущность, противоречие, прогресс / А.П. Семитко. - Свердловск, 1990. - 172 с.

22. Скакун О.Ф. Теория государства и права (энциклопедический курс) : учебник / О.Ф. Скакун. - X. : Эспада, 2005. - 839 с.

23. Скакун О.Ф. Теорія держави і права : підручник / Скакун О. Ф. ; пер. з рос. - Х. : Консум, 2001. - 656 с.

24. Скуратівський А.В. Формування та розвиток правової культури в українському суспільстві : автореф. дис. ... канд. юрид. наук / Скуратівський Андрій Віталійович ; Нац. акад. внутрішніх справ України. - К., 2004. - 16с.

25. Соколов Н.Я. О понятии правовой культури // Lex Russica. - 2004. - N 2. - С. 388-394.

26. Теліпко В.Е. Загальна теорія держави і права. Навч. посіб. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 576 с.

27. Теория государства и права : курс лекций / под ред. Матузова Н И., Малько А.В. - М. : Юристъ, 2003. - 776 с.

28. Теория государства и права : учебник / под ред. В.К. Батаева. - М. : Юристъ, 2003. - 592 с.

29. Теорія держави і права : академічний курс : підручник / за ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко. - 2-ге вид., переробл. і доп. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - 688 с.

30. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права / за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. - X. : Право, 2002. - 432 с.

31. Цвік М.В. Правова система України: історія, стан та перспективи. Т. 1. Методологічні та історико- теоретичні проблеми формування і розвитку правової системи України / за заг. ред. М.В. Цвік, О.В. Петришин. - X. : Право, 2008. - 728 с.

32. Яковюк I. Правова культура і ЇЇ вплив на розвиток правової системи // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 1 (52). - С. 47.

Размещено на .ru