Видавнича та бібліотечна діяльність київського товариства "Просвіта" (1906 - 1920 рр.) - Автореферат

Першорядну роль у продукуванні національної культури, примноженні її здобутків і традицій, активізації культурного процесу та національної самоідентифікації відіграли кращі представники українського народу, насамперед інтелігенція, що свідомо гуртувалася з цією метою в товариствах, обєднаннях, громадах, спілках, зокрема "Просвітах" - громадсько-культурницьких інституціях, що діяли в окремих регіонах України в різний час протягом 1868-1939 рр., і які, завдяки своїй багатогранній подвижницькій праці залишили по собі помітний слід. Проте належного наукового висвітлення ця праця не дістала, оскільки впродовж багатьох десятиліть з відомих причин проблема просвітянського руху в Україні була фактично закритою для вивчення, залишалася "білою плямою" в історії української національної культури. Лише з утвердженням незалежності України в останні роки стали зявлятися наукові розвідки, присвячені висвітленню різних аспектів діяльності регіональних "Просвіт". Однак має місце певна невідповідність між значенням київської "Просвіти" у тогочасному культурному й суспільному житті українського народу на теренах Наддніпрянщини та історіографією цього питання: різнобічна праця київської "Просвіти" не дістала в ній належної наукової розробки, відображується фрагментарно, відсутній всебічний, виважений і водночас критичний аналіз навіть окремих напрямів діяльності товариства. Хронологічні рамки досліджуваної теми визначені часом практичної діяльності київської "Просвіти" і поділяються на два періоди: доби царизму - з весни 1906 р., коли було вироблено та затверджено статут інституції, до середини 1910 р., тобто завершення ліквідаційною комісією "Просвіти" справ по упорядкуванню майна (бібліотеки та друків) забороненого владою товариства; доби національно-визвольних змагань українського народу - з весни 1917 по травень 1920 рр., коли "Просвіта" de facto і de jure припинила своє існування як організована структура.У другому розділі "Видавнича діяльність та бібліотечна справа в київській "Просвіті" за часів царизму (1906-1910 рр.)", що складається з пяти підрозділів: “Історичні передумови виникнення "Просвіти" в Києві та перші організаційні кроки товариства у видавничій сфері та по створенню книгозбірні”, "Видавнича діяльність товариства: здобутки і нереалізовані проекти", “Діяльність бібліотечної комісії "Просвіти"”, “Проблеми вивчення українського читача в теоретичних і практичних розробках діячів "Просвіти"”, “Скасування "Просвіти" і заходи по збереженню бібліотеки товариства” розглядається широке коло питань, повязаних з намаганнями київських "просвітян" зробити друковане слово основним інструментом виведення найширших народних мас, передусім селянства з темряви неуцтва на шлях активного суспільного розвитку, пробудження національної самосвідомості української громадськості. Найбільш дієвим інструментом реалізації своїх далекоглядних намірів діячі "Просвіти" вбачали друковане слово, акумульоване в книжках для найширших народних мас і в бібліотеках, оскільки саме з їх допомогою було можливим швидке й широке залучення до світла знань всіх верств українського народу, передусім його основної маси - селянства. Про це свідчать її виключно україномовні (єдиний виняток - російськомовний варіант статуту "Просвіти" для адміністративних кіл) друки і пріоритет українознавчої тематики при формуванні фонду книгозбірні, адже провідні діячі товариства прагнули з часом зробити “просвітянську” бібліотеку не лише першою суто українською публічною, тобто загальнодоступною книгозбірнею Києва, а й ефективним інструментом виховання й формування переконаних прибічників українського національно-культурного руху. За кількістю і добором фондів, масштабами своєї діяльності книгозбірня київської “Просвіти” набагато перевищувала обсяги праці, здійснюваної бібліотеками товариств “Просвіта” в Одесі, Камянці-Подільському, Чернігові, Ніжині, Катеринославі, Мануйлівці та інших містах і селах Наддніпрянської України. У третьому розділі “Видавнича і бібліотечна справа в київській "Просвіті" доби української революції 1917-1920 рр.”, який складається з трьох підрозділів: “Особливості діяльності відновленої "Просвіти" у книжковій сфері”, "Видавнича справа в товаристві", “Бібліотека "Просвіти" в умовах перманентної зміни влад у Києві” аналізуються складні й суперечливі процеси в царині видавничої діяльності та бібліотечної справи, що відбувалися в товаристві в умовах революційних перетворень у суспільстві, супроводжуваних глибокими кризовими явищами на тлі воєнних дій.