Видавнича діяльність української діаспори в Австралії (1948–2008 pp.) - Автореферат

З перших років незалежності до України почали регулярно надходити видання з Австралії. Створено умови для співпраці та розвитку співробітництва між Україною й українською діаспорою, що реалізується Державними програмами “Українська діаспора” на період до 2000 р., “Закордонне українство” на період до 2010 р., визначені Законом України “Про Національний архівний фонд та архівні установи” (2001), рішенням колегії Державного комітету архівів України ”Про створення баз даних на зарубіжні документи історико-культурної спадщини України та документи іноземного походження з історії України” (2001). У державній бібліотеці НПВ в Сіднеї було започатковано архівний фонд “Українці в Австралії”, а в ОДНБ у квітні 1996 р. відкрився зал “Українці в світі”, в якому представлена значна частина матеріалів з Австралії. ХХ ст. розширилися звязки з Україною, проводилися літературні зустрічі з гостями із України, а деякі члени СУА неодноразово відвідали Україну. Сестри Василіанки друкували допоміжні матеріали для навчання релігії, а з нагоди 25-ліття свого перебування в Австралії видали в Сіднеї альбом “Срібний ювілей праці Сестер Василіянок в Австралії”, двомовний (українсько-англійський) молитовник, українською та церковнословянською мовами, а також українською і англійською мовами підручник “Приготування до Першого Святого Причастя” (1985).До України було передано значну кількість наукової та культурної спадщини її видатних діячів, зокрема, архівні документи та друковані видання. Видавнича інфраструктура української еміграції в Австралії характеризується різними рівнями активності: низьким (1948-1970) - період створення видавничої інфраструктури, яка сприяла розвитку освіти, науки і культури українців; середнім (1971-1990), для якого характерні стабільність функціонування видавництв, усталеність накладів українських видань; високим (1991-2008), що позначається розгортанням діяльності наукових установ, громадських організацій у поверненні в Україну наукової та культурної спадщини видатних діячів зарубіжжя. Специфіка української діаспори в Австралії після Другої світової війни, на відміну від інших країн, які вже мали традиції еміграції, полягає в розвитку організаційних структур, громадських організацій, веденні активного політичного та культурного життя, а також у тому, що в Австралії життя українців у національному контексті починалося без жодної підтримки. Вагомий внесок у культурно-освітню справу зробив СУОА, який зібрав архів книг і рукописів для видання збірника матеріалів І тому “Українці в Австралії: Матеріали до історії поселення українців в Австралії” з нагоди 15-річчя поселення українців в Австралії і до 150-річчя з дня народження Т.Г. За фінансової підтримки ФУСА членами НТША були видані “Будівничі катедри українознавства в Австралії” (1994); “Історія української громади Септон, Бас Гілл, Честер Гілл” (1989); “Альманах українського життя в Австралії” (1994); “Українці в Австралії: Енциклопедичний довідник” (2001), що засвідчує скоординований розвиток українського книговидання в роки незалежності України.

еміграція видавничий культурний

1. Набуття Україною незалежності викликало хвилю взаємної зацікавленості політичним та культурним життям історичної Батьківщини як з боку діаспори, так і з боку самих українців до діаспори. Розпочався інтенсивний науковий та культурний діалог, в якому особливе місце належить українській діаспорі Австралії. До України було передано значну кількість наукової та культурної спадщини її видатних діячів, зокрема, архівні документи та друковані видання. Завдяки активній діяльності громадських діячів ФУСА бібліотеки, архіви, музеї, навчальні заклади України поповнюються літературними творами, науковими виданнями, особистими архівами письменників, митців і науковців діаспори. Цим не лише створюється джерельна база для дослідження діаспори, а й відбувається поповнення джерел української національної культури.

2. Видавнича інфраструктура української еміграції в Австралії характеризується різними рівнями активності: низьким (1948-1970) - період створення видавничої інфраструктури, яка сприяла розвитку освіти, науки і культури українців; середнім (1971-1990), для якого характерні стабільність функціонування видавництв, усталеність накладів українських видань; високим (1991-2008), що позначається розгортанням діяльності наукових установ, громадських організацій у поверненні в Україну наукової та культурної спадщини видатних діячів зарубіжжя.

3. Специфіка української діаспори в Австралії після Другої світової війни, на відміну від інших країн, які вже мали традиції еміграції, полягає в розвитку організаційних структур, громадських організацій, веденні активного політичного та культурного життя, а також у тому, що в Австралії життя українців у національному контексті починалося без жодної підтримки. Однак, наявність серед українських емігрантів свідомої інтелігенції не дозволили українцям Австралії розчинитися у іншомовному та іншокультурному середовищі, спонукала зберегти національну ідентичність та культуру завдяки національному книговиданню. Українська діаспора в Австралії змогла не лише задовольнити власні культурні потреби у виданнях різного ґатунку - від шкільних підручників до літературознавчих праць, але й піднятися на більш високий щабель наукового осмислення проблем, свідченням чому є створення таких організацій, як НТША, Центрів українознавства в університетах за фінансової підтримки ФУСА. Книговидавничий репертуар становлять наукові видання, дослідження, розвідки майже з усіх галузей знань. Вагомий внесок у культурно-освітню справу зробив СУОА, який зібрав архів книг і рукописів для видання збірника матеріалів І тому “Українці в Австралії: Матеріали до історії поселення українців в Австралії” з нагоди 15-річчя поселення українців в Австралії і до 150-річчя з дня народження Т.Г. Шевченка (1966). А в 1998 р. вийшов ІІ том “Українці в Австралії”, в якому зібрано документальний матеріал українського поселення в Австралії від 1966 до 1996 рр. С. Радіон видав “Нарис Історії Наукового Товариства ім. Шевченка в Австралії” (1976), «Словник українських дипломників в Австралії” (1982), “Словник українських прізвищ в Австралії” (1981), “Словник українських громадсько-культурних трудівників Австралії” (1992), “Коротка бібліографію україніки Австраліяни” (1997). За фінансової підтримки ФУСА членами НТША були видані “Будівничі катедри українознавства в Австралії” (1994); “Історія української громади Септон, Бас Гілл, Честер Гілл” (1989); “Альманах українського життя в Австралії” (1994); “Українці в Австралії: Енциклопедичний довідник” (2001), що засвідчує скоординований розвиток українського книговидання в роки незалежності України.

4. В Австралії існували потужні періодичні та церковні видання, зокрема, тижневики „Вільна Думка” та „Церква і Життя”. Однак, видавнича справа мала й слабкі сторони: певна інформаційна ізольованість українських еміграційних громад, їх нечисленність, що зумовило обмеженість наукової та творчої діяльності; розпорошеність діаспори та складний матеріальний стан емігрантів, що ускладнювало процес видання, викликало закриття різних видів видань через відсутність передплатників, надійної поліграфічної бази. Незважаючи на спроби окремих діячів налагодити систематичну видавничу діяльність, вона залишилася справою ентузіастів. Самофінансування книговидання гальмувало книгорозповсюдження. Водночас, з огляду на такі умови розвитку, не можна не відзначити значний вплив видавничої діяльності на розвиток наукової та літературної творчості, збереження української національної ідентичності, мови, культури, патріотичних форм історико-політичного самоусвідомлення українців Австралії.

5. Загальний аналіз видавничої мережі української еміграції в Австралії дозволив встановити специфіку видавництв - це громадські, приватні та видавництва установ і товариств, які сприяли поширенню українського друкованого слова. Книговидавничий репертуар у період 1951-2008 рр. було представлено науковими публікаціями майже з усіх галузей знань, навчальними, історичними, публіцистичними виданнями, а також альманахами, памятними книгами, спогадами, нарисами та репортажами. Загальна кількість виявлених видань нараховує 406 назв.

6. Представники української спільноти мусили інтегруватися в австралійське суспільство, стати його повноправною та органічною часткою, однак вони не забували про історичну Батьківщину, зуміли не лише зберегти її культурні надбання, але й примножити їх за рахунок власної творчості. “Повернення” діаспори до Батьківщини у науковому, культурному плані, зокрема у вигляді такого феномену української еміграції, як національна видавнича продукція, дозволяє зарахувати ці досягнення до загальної культурної спадщини українства, осягнути українську культуру як цілісне явище у всій її багатобарвності та специфічності.

Особливу роль у літературно-видавничому процесі відіграв талановитий письменник та літературознавець Д. Нитченко, який заснував і постійно очолював Літературно-мистецький клуб ім. В. Симоненка. Видання альманаху „Новий обрій”, антології української поезії „З-під евкаліптів” та антології української прози в Австралії ”On the Fence: An Antology of Ukrainian prose in Australia” сприяли створенню літературного-видавничого середовища. Активну роль в організації видавничої справи відіграли видавці Володимир та Марко Шумські; письменник, бібліограф та критик С. Радіон; літературознавець і громадський діяч І. Прашко; письменник та літературознавець П. Богацький; літературознавець, бібліограф, дослідник історії української книги, педагог Є.Ю. Пеленський; літературознавці Г. Кошарська та М. Павлишин. На особливу увагу заслуговують З. Когут, В. Онуфрієнко, Б. Коваленко, П. Вакуленко, К. Фольц, Я. Голуб, М. Дейко, Л. Гаєвська-Денес, Є. Островська, які дбайливо збирали, зберігали та пропагували культурні цінності, докладали зусиль до стримання асиміляції українців в Австралії та робили свій внесок у розвиток українського літературно-видавничого процесу.

1. Саєнко Л.І. Видавнича діяльність української діаспори Австралії / Л.І. Саєнко // Вісн. Книжк. палати. - 2002. - № 5. - С. 10-12.

2. Саєнко Л. Марія Дейко - для нащадків / Л. Саєнко // Українознавчі діалоги в наукових дослідженнях та практичній діяльності: до 5-річчя відкриття канадсько-українського бібліотечного центру: [матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 8-9 жовт. 2003 р.]; відп ред. В.Г. Волох. - К., 2003. - С. 65-67.

3. Саєнко Л. Про традиції збереження спадщини українців в Австралії / Л. Саєнко // Українська ментальність: діалог світів: [матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. 2-3 жовт. 2003 р.]; відп ред. О.І. Бондар. - Одеса, 2003. - С. 258-262.

4. Саєнко Л. Степан Радіон - літописець австралійської україніки / Л. Саєнко // Наук. пр. Нац. б-ки України ім. В.І. Вернадського. - К., 2003. - Вип. 11. - С. 383-390.

5. Саєнко Л. Українська періодика в Австралії / Л. Саєнко // Українська періодика : історія і сучасність: [доп. та повідом. 8 Міжнар. наук. конф., Львів, 24-26 жовт. 2003 р.]; за ред. М.М. Романюка. - Л., 2003. - С. 189-194.

6. Саєнко Л. Українська австраліана: архів Степана Радіона / Л. Саєнко // Особисті книжкові колекції та особові фонди діячів української діаспори в бібліотеках та архівах України: [зб. матеріалів конф.]. - К., 2004. - С. 51-58.

Размещено на .ru