Аналіз правових інститутів, використовуваних у міжнародній практиці співпраці держав у сфері кримінального процесу. З"ясування поняття видачі та екстрадиції, дослідження характерних рис, процедури екстрадиції особи щодо злочинів міжнародного характеру.
При низкой оригинальности работы "Видача особи (екстрадиція) у кримінальному провадженні щодо злочинів міжнародного характеру", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Видача особи - передача особи, компетентними органами, яка вчинила злочин у державі, на території якій вона перебуває, запитуваній державі, якщо такий злочин завдав значну шкоду. Однак екстрадицію не можна зводити до видачі і пояснювати її видачею, перш за все тому, що в сучасних умовах видачі злочинців екстрадицією не обмежується. Так, поняття видачі і екстрадиції відрізняються, оскільки екстрадиція є родовим поняттям, а видача - видовим поняттям. 542 КПК України), її порядок регламентується главою 44 КПК України «видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)» й застосовується за умови перебування особи, що вчинила кримінальне правопорушення (злочин) в одній державі, на території іншої. Екстрадиція включає офіційний запит для встановлення місцезнаходження особи, яка підлягає видачі, арешт і видача такої особи на території запитуваної сторони.
Вывод
Видача особи - передача особи, компетентними органами, яка вчинила злочин у державі, на території якій вона перебуває, запитуваній державі, якщо такий злочин завдав значну шкоду. Однак екстрадицію не можна зводити до видачі і пояснювати її видачею, перш за все тому, що в сучасних умовах видачі злочинців екстрадицією не обмежується. Процедура екстрадиції може завершуватися і відмовою у видачі. Так, поняття видачі і екстрадиції відрізняються, оскільки екстрадиція є родовим поняттям, а видача - видовим поняттям. Видача особи (екстрадиція) є формою міжнародного співробітництва у кримінальному провадженні (ст. 542 КПК України), її порядок регламентується главою 44 КПК України «видача осіб, які вчинили кримінальне правопорушення (екстрадиція)» й застосовується за умови перебування особи, що вчинила кримінальне правопорушення (злочин) в одній державі, на території іншої. Процедура екстрадиції дозволяє запитуючій стороні подати запитуваній стороні необхідні докази, що підтверджують наявність підстав для екстрадиції та підстави видачі, а та не має права ухилитися від їх розгляду.
Екстрадиція включає офіційний запит для встановлення місцезнаходження особи, яка підлягає видачі, арешт і видача такої особи на території запитуваної сторони. Контролюючі обставини, які можуть перешкодити видачі, це прийнятті рішення за запитом, фактична здача такої особи під юрисдикцією запитуючої держави. Кримінально-процесуальний кодекс України передбачає наступні види процедур видачі: звичайні (нормальні) і спрощені, а також тимчасові видачі.
Отже, «екстрадиційність» злочинів міжнародного характеру вимагає перегляду положень ряду міжнародних договорів, зокрема, положень, що можуть бути використані з метою перешкоджання реалізації завдань кримінального провадження щодо злочинів міжнародного характеру, та навіть більше, інтересам світового співтовариства у боротьбі з міжнародною злочинністю. Позитивно, що останніми роками дослідженню інституту екстрадиції, а також забезпеченню прав та свобод особи, щодо якої приймається таке рішення, приділяється значна увага, що знайшло відображення у новому кримінальному процесуальному законодавстві. Так, мова йде про закріплення переліку прав особи, видача якої запитується (ст. 581 КПК України), прийняття рішення про екстрадиційний арешт судом (ст. 584 КПК України), можливості оскарження рішення про видачу особи (екстрадицію) (ст. 591 КПК України). Такі кроки є прогресивними, адже забезпечення судового контролю над законністю та обґрунтованістю екстрадиції особи спрямовано на дотримання її прав та свобод. Також реалізації завдань з видачі особи (екстрадиції) сприяє регламентація порядку діяльності компетентних органів при здійсненні екстрадиційної перевірки, екстрадиційного арешту, тимчасового арешту та тимчасової видачі особи (п.п. 8-11 ст. 541, ст. ст. 579-587 КПК України)
Список литературы
1. Кримінальний процесуальний кодекс України: Кодекс від 13.04.2012 № 4651-VI [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/4651-17.
2. Очкасова І. В. Становлення і розвиток інституту екстрадиції / І. В. Очкасова // Юридичний журнал. № 1-2 (13-14). 2005. С. 16-21.
3. Налбандян П. С. Проблеми регламентації і здійснення екстрадиції по кримінально- процесуальному законодавству / П. С. Налбандян. № 11. 2012. С. 253-256.
4. Ізмайлов П. Р. Проблеми екстрадиції в міжнародному публічному праві / П. Р. Ізмайлов. № 5. 2010. С. 46-55.
5. Офіційний сайт Генеральної прокуратури України. Матеріали про результати роботи Головного управління міжнародно-правових звязків та європейської інтеграції Генеральної прокуратури України у 2013 році [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.gp.gov.ua/ua.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
