Виборчі технології в сучасному електоральному процесі України - Автореферат

Звернення до вивчення новітнього електорального досвіду США та його впливу на виборчий процес в Україні обумовлюється кількома обставинами. По-третє, США посідають передові позиції у світі у розвитку соціально-політичних комунікацій та виступають у певному сенсі праобразом майбутнього у цій галузі для України, тому вивчення їхнього досвіду дозволяє визначити перспективні напрями розвитку нашої країни. По-четверте, США належать до країн, які є стратегічними партнерами України, тому вивчення їх політичних практик дозволяє краще пізнати та зрозуміти одного з провідних гравців світової політики та у перспективі вибудувати ефективні стратегії взаємодії між Україною та США. Комплексне дослідження методів та виборчих технологій на прикладі електоральних кампаній в Україні допомогло розкрити сутність цього складного феномену, що в свою чергу дало змогу визначити шляхи оптимізації впливу на масову аудиторію в процесі політичної комунікації. · проаналізувати виборчі технології основних кандидатів в президенти в кампанії - 2010 в Україні;У першому розділі «Теоретико-методологічні основи дослідження виборчих технологій», який складається із трьох підрозділів, розкриваються теоретико-методологічні, понятійно-категоріальні аспекти наукового аналізу виборчих технологій в електоральному процесі. Дж.Медісон уважав, що демократія - це така форма здійснення влади, за якої: а) владу дістають від великої кількості людей безпосередньо або опосередковано; б) владу для того, щоб запобігти її концентрації в одних руках, поділяють на законодавчу, виконавчу та судову; в) виборні посади обмежені конкретним часом і «системою стримувань» для недопущення тиранії; г) існує свобода індивідуального вибору; д) влада більшості здатна досягти компромісу з владою меншості; е) визнають і законодавчо забезпечують політичну рівноправність усіх дорослих громадян. У той час, як політтехнології та PR-технології можуть і не стосуватися виборів (референдум, путч, революція тощо). Протягом останніх 3-х десятиліть у президентських виборах беруть участь в середньому 55,3% виборців, у проміжних виборах (коли обирають частину конгресменів, сенаторів, губернаторів) - 39,4%. Політичні (виборчі) технології відтепер відіграють провідну роль у системі управління суспільством і процесами, що відбуваються в ньому, вони мають системну природу, визначають суспільну організацію, характеризуються структурно-функціональним змістом.У межах соціокультурної концепції сформувалося уявлення, що виборчі технології детермінуються певною національною, соціальною та іншою ментальностями (В.М.Бебик, М.Є.Кошелюк). Концепція менеджменту PR (М.Ф.Головатий, М.І.Обушний, А.А.Коваленко, О.І.Ткач Г.Г.Почепцов), оцінює виборчі технології як компонент управлінської діяльності у різноманітних сферах діяльності та функціонуванням паблік рілейшнз у системі організації. Політичні (виборчі) технології з позицій комунікативного підходу (Т.Е.Грінберг, Д.В.Ольшанський та В.П.Пеньков, О.М.Чуміков) тлумачать як комунікативну діяльність субєктів електорального процесу. Ресурсна парадигма у поєднанні з маркетинговою концепцією є найбільш ефективним методологічним прийомом для аналізу проблеми виборчих технологій у контексті розкриття їх реального впливу на електоральний процес у різних політичних режимах, адже передбачає комплексний розгляд їх інституційних принципів, обовязкових умов здійснення, результативної якості та ресурсної бази. Виборчі технології - це сукупність ресурсів: методів, програм та практик впливу на свідомість громадян з боку субєктів електорального процесу і задіяних ними медіа корпорацій та інших комунікаторів з метою отримати необхідну підтримку виборців через голосування на їх користь на політичних виборах.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

Аналіз концептуальних уявлень про сутність та роль виборчих технологій як чинника демократії дозволив зробити наступні узагальнення. У межах соціокультурної концепції сформувалося уявлення, що виборчі технології детермінуються певною національною, соціальною та іншою ментальностями (В.М.Бебик, М.Є.Кошелюк). Концепція менеджменту PR (М.Ф.Головатий, М.І.Обушний, А.А.Коваленко, О.І.Ткач Г.Г.Почепцов), оцінює виборчі технології як компонент управлінської діяльності у різноманітних сферах діяльності та функціонуванням паблік рілейшнз у системі організації. У політичній науці США помітний вплив здобули т.зв. візуалісти, які надають вирішальне значення зовнішній рекламі як центральній виборчій технології (П.Ленг, М.Бредлі, Б.Катберт).

Політичні (виборчі) технології з позицій комунікативного підходу (Т.Е.Грінберг, Д.В.Ольшанський та В.П.Пеньков, О.М.Чуміков) тлумачать як комунікативну діяльність субєктів електорального процесу. Маркетинговий підхід (Ю.В.Щербатих) інтерпретує виборчий PR як діяльність з виробництва та збуту певних «товарів» на електоральному ринку з грою на підвищення якостей власного продукту та на пониження привабливих якостей продукту політичних конкурентів. Виборчі технології розглядаються з позицій біовлади (В.Ф.Чешко, В.І.Глазко). Останнім часом в американській прикладній політології сформувався негативістський політтехнологічний дискурс (К.Джонсон-Карті, Дж.Копленд та ін.). Серед останніх напрямів, які досить динамічно розвиваються в американській політичній науці, слід виділити т.зв. компаративістський (Д.Німмо, Дж.Кобмс, Б.Гронбек). Для розкриття суті виборчих технологій застосовується ресурсна парадигма (М.В.Гришин, І.О.Поліщук). Ресурсна парадигма у поєднанні з маркетинговою концепцією є найбільш ефективним методологічним прийомом для аналізу проблеми виборчих технологій у контексті розкриття їх реального впливу на електоральний процес у різних політичних режимах, адже передбачає комплексний розгляд їх інституційних принципів, обовязкових умов здійснення, результативної якості та ресурсної бази.

У широкому розумінні виборчі технології є складовою частиною політичних технологій. Здійснити чіткий, однозначний розподіл між категоріями «політичні технології» та «виборчі технології» можна тільки формальним чином. Застосування виборчих технологій починається з офіційним початком електоральної кампанії, який визначається національним виборчим законодавством, і завершується одночасно з формальним оголошенням результатів виборів. Проте хронологічні рамки використання виборчих технологій є значно ширшими, ніж термін офіційної електоральної кампанії. Виборчі технології - це сукупність ресурсів: методів, програм та практик впливу на свідомість громадян з боку субєктів електорального процесу і задіяних ними медіа корпорацій та інших комунікаторів з метою отримати необхідну підтримку виборців через голосування на їх користь на політичних виборах.

Основними етапами еволюції виборчих технологій є: газетна епоха масових партій (партій прихильників ідеології); телевізійна епоха універсальних всеохопних партій (партій тактичних популістів); цифрова епоха кастомізованих партій (партій створювачів стосунків).

Виборчі технології можна класифікувати за: ступенем інноваційності (традиційні та інноваційні); витратами (низько-, середньо- і високозатратні); прогнозованістю результатів (легко- або складно прогнозовані); легальністю засобів, які використовуються (легальні і нелегальні); морально-етичним критерієм (конвенціональні і девіантні); характером дії (стратегічні, тактичні, оперативні); рівнем ефективності (високоефективні, середньоефективні, низькоефективні).

Вплив виборчих технологій на електоральну культуру можна описати через показники її розвитку у певному національному контексті. Індикаторами розвинутості національної електоральної культури є виборче законодавство, рекламно-агітаційні кампанії на підтримку політичних сил та їх кандидатів на виборні посади, а також остаточні підсумки виборів. З іншого боку, названі чинники є процесуальними періодами, характерні особливості яких детермінуються національним політико-культурним фактором. Політичні системи та інституції функціонують належним чином лише тоді, коли впроваджені в адекватний їм культурний контекст, а субєкти, що діють в даних системах, мають відповідні характеристики.

Політичні (виборчі) технології в США виступають як продукт розвитку американської поліархії та відтепер відіграють провідну роль у системі управління суспільством і процесами, що відбуваються в ньому, вони мають системну природу, визначають суспільну організацію та характеризуються структурно-функціональним змістом. Виборчі технології в демократичному американському суспільстві набули нових, не властивих їм до цього якостей: гнучкості, різноманіття форм, а також нового - інформаційно-комунікативного характеру. Кожному типу суспільства властива своя система соціальних і політичних технологій, яка еволюціонує разом із суспільством і політичним режимом.

Перемога Б.Обами у президентській виборчій кампанії 2008 р. у США стала унікальним прикладом розвитку новітніх виборчих технологій. Іміджі Хіларі Клінтон та Джона Маккейна стали брендами, що є маркет лідерами на відміну від Барака Обами, який «з‘явився на ринку» лише в 2007 році, та не мав впізнаваного бренду, але здійснив на електоральному ринку інтенсивну інтервенцію згідно чітко виписаній виборчій стратегії, що спиралася на технології «нового покоління». Виборча кампанія Барака Обами у 2008 р. була бездоганною в двох вимірах - використання інноваційних технологій та робота з активістами. Для волонтерів були задані правильні мотиваційні рамки, які сприяли зростанню їх числа. Зустрічі з виборцями відбувались щодня і мали великий успіх. Кожна така зустріч - плід попередньої роботи волонтерів, незалежних груп підтримки, інтернет комунікацій.

Простеження появи і становлення виборчих технологій в Україні дозволяє констатувати, що в нашій країні виборчі технології знаходяться на шляху свого становлення, за рівнем розвитку, розробки теоретичної бази вони ще далекі від демократичних технологій, які використовуються у країнах сталої демократії. Натомість американізація виборчих технологій в Україні, яка спостерігається останнім часом, має сприяти демократизації вітчизняного електорального процесу.

Аналіз виборчих технологій основних кандидатів в президенти в кампанії- 2010 в Україні засвідчив наступне. Порівняно з попередніми роками президентська виборча кампанія 2010 р. В Україні вирізнялася кращою якістю прямої реклами. На цих виборах була відчутна різниця у візуальних характеристиках політичної реклами. Все більше кандидатів залучали професійних рекламістів і, як результат, зявилося більше якісних рекламних роликів. Втім, більше зявляється не лише якісного передвиборного відео, але й чорного PR. Незадовго після появи перших меседжів потенційних кандидатів у президенти зявились і карикатури на них. Основна різниця президентських виборів 2010 р. від попередніх кампаній полягає у дуже великій кількості провокацій, епатажу і чорного PR.

В ході електоральної кампанії 2010 р. основні кандидати в Президенти України робили ставку на маніпулятивні технології, а не на просвіту та обєктивне інформування громадян. У ситуації соціально-економічної напруги, перманентної політичної кризи, прискорення політичного часу та поширення непублічності процесів у владі і політиці, маніпуляція стала головною зброєю кандидатів та їх партій.

Зясування використання американських виборчих технологій в електоральному процесі України показало, що у вітчизняних виборчих кампаніях знайшли розповсюдження такі американські виборчі технології: агітаційний обхід «від двері до двері», агітаційні пікети біля місць масового скопичення людей, зустрічі кандидатів з виборцями, «праймеріз», мітинги-концерти поп-зірок на підтримку політиків, використання соціологічних опитувань: відкритих і на замовлення; телефонна агітація; пряма поштова розсилка рекламної продукції; активне залучення політконсультантів для непрямого агітаційного впливу; іміджмейкінг, ринкові дослідження; теледебати та телевізійні шоу з елементами маніпуляцій свідомістю електорату тощо.

1. Моторнюк Т.М. Маніпулятивні технології у виборчих кампаніях/ Т.М. Моторнюк // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». - 2007. - № 760. - С. 64-69.

2. Моторнюк Т.М Електоральний процес та політтехнології: специфіка транзитивної України/ Т.М. Моторнюк // Вісник ХНУ ім. В.Н.Каразіна «Питання політології». -2008. - № 796. - С. 99-105.

3. Моторнюк Т.М. Виборчі технології маніпуляцій свідомістю українських виборців у президентській кампанії-2010/ Тетяна Моторнюк // Історико-політичні проблеми сучасного світу: збірник наукових праць.- Чернівці: Чернівецький нац. ун-т., 2010. - Т.21-22. - С. 264-269.

4. Моторнюк Т.М. Виборчі технології: концептуальні інтерпретації/ Тетяна Моторнюк // Гілея: науковий вісник. Збірник наукових праць / Гол. ред. В.М. Вашкевич. - К.: ВІР УАН, 2010. - Випуск 32. - 342 с. - С. 292-299.

5. Моторнюк Т.М. Американізація політтехнологій в електоральних кампаніях України/ Т.М.Моторнюк // Вісник Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія. - 2010. - № 5. - С.123-129.

6. Моторнюк Т.М. Виборча кампанія Б.Обами-08: тріумф технологій «нового покоління»/ Т.М.Моторнюк //Вісник Національної юридичної академії імені Ярослава Мудрого. Серія: філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2010. - № 6. - С.182-190.

7. Моторнюк Т.М. Виборчі технології США: специфіка та універсальність/ Моторнюк Т.М. // Вісник СЕВНТУ: Зб.наук.праць. Серія «Політологія».- Вип. 112.- Севастополь.- 2010. - С. 162-166.

Размещено на .ru