Вибори як легітимний спосіб формування органів державної влади, порядок та нормативно-правове обґрунтування їх проведення. Мажоритарна система за досвідом європейських країн: поняття, види та особливості. Загальна характеристика пропорційної системи.
Участь у виборах є найважливіше засіб, за допомогою якого виборці мають право і можливість здійснювати контроль (прямо чи опосередковано) за формуванням та діяльності як законодавчих, так і виконавчих органів влади (президента, парламенту, уряду), органів місцевого самоврядування, певної категорії посадових осіб, які отримують свій пост в результаті виборів. Обєктом дослідження в курсовій роботі є суспільні відносини, що виникають у звязку з реалізацією права на вибори та які виникають у звязку з виборами до представницьких та інші органи державної влади та місцевого самоврядування. Принцип вільних виборів означає добровільну участь виборців у виборах, самостійність у вирішенні ними питання про використання активного і пасивного виборчого права, свободу волевиявлення виборців, що виключає втручання держави та будь-яких політичних сил у цей процес. Практика абсентеїзму може мати організований характер, коли окремі політичні партії, не впевнені у своїй перемозі на виборах, закликають виборців, у тому числі й своїх прибічників, бойкотувати вибори, сподіваючись взяти реванш під час наступної виборчої кампанії [11, с. Цей принцип передбачає, що ніхто не має права вимагати інформацію про те, як голосував той чи інший виборець, або виймативкинуті у скриньку бюлетені до початку підрахунку голосів.Охарактеризувавши поняття, ознаки та принципи виборчої системи, можемо підсумувати, що поняття «виборча система» вживається у двох значеннях - широкому і вузькому: - виборча система в широкому значенні - це весь організм формування виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування, включаючи організацію та проведення виборів, а також визначення їх результатів і відповідний розподіл депутатських мандатів; поняття «виборча система» у вузькому значенні охоплює лише частину змісту поняття «виборчої системи» у широкому значенні і означає певний спосіб підбиття підсумків голосування та їх оцінки. Дослідивши вибори як легітимний спосіб формування органів державної влади, можемо підсумувати, що виборче право - один з найважливіших інститутів конституційного права, а самі вибори в більшості розвинених демократичних країн представляють собою арену гострої політичної боротьби, хоча й обмеженою рамками чинного законодавства і що склався політичною практикою. Мажоритарні системи можуть бути: а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу); А застосування переважною більшістю країн ЄС пропорційної виборчої системи (зокрема, системи з преференційними та відкритими виборчими списками) свідчить про високий рівень політичної та правової культури громадян, а також відповідальності політиків перед своїми виборцями.
Вывод
1. Охарактеризувавши поняття, ознаки та принципи виборчої системи, можемо підсумувати, що поняття «виборча система» вживається у двох значеннях - широкому і вузькому: - виборча система в широкому значенні - це весь організм формування виборних органів державної влади і органів місцевого самоврядування, включаючи організацію та проведення виборів, а також визначення їх результатів і відповідний розподіл депутатських мандатів;
- поняття «виборча система» у вузькому значенні охоплює лише частину змісту поняття «виборчої системи» у широкому значенні і означає певний спосіб підбиття підсумків голосування та їх оцінки.
Принципами виборчого права є: - принцип загальності виборчого права;
- принцип вільних виборів;
- принцип рівного виборчого права
- принцип прямого і непрямого виборчого права;
- принцип таємного голосування.
2. Дослідивши вибори як легітимний спосіб формування органів державної влади, можемо підсумувати, що виборче право - один з найважливіших інститутів конституційного права, а самі вибори в більшості розвинених демократичних країн представляють собою арену гострої політичної боротьби, хоча й обмеженою рамками чинного законодавства і що склався політичною практикою. Тому під виборчим правом слід розуміти один з інститутів конституційного права, що складається з правових норм, санкціонованих законом правил і сформованих на практиці звичаїв, що регулюють порядок надання громадянам права участі у виборах і спосіб формування представницьких органів влади. Принцип народного суверенітету виявляється і у змісті засобів представницької демократії, до яких насамперед належать вибори. Вибори у представницькі органи проводяться із застосуванням різних юридичних процедур. Ключовою стадією виборчого процесу є висунення кандидатів у депутати.
Основним і головним джерелом виборчого права, що закріплює його основні принципи, є конституція держави. Вона визначає коло субєктів виборчого права, основні засади, на яких воно має будуватися, умови надання та позбавлення громадян цього права. Вибори у всіх країнах світу легітимують владу. Через їх посередництво народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення його суверенних прав. Тим самим реалізує одне з найважливіших прав людини і громадянина. За допомогою виборів формуються різні органи публічної влади - парламенти, глави держав, іноді уряди, судові органи, органи місцевого самоврядування.
3. Охарактеризувавши мажоритарну систему за досвідом європейських країн, варто підсумувати, що вона є результативною і проста у застосуванні. Водночас слід відзначити, що вона не відображає плюралізму суперечливих інтересів у суспільстві та політичних сил, які ці інтереси представляють. Мажоритарній виборчій системі надають перевагу великі за чисельністю партії та блоки партій, які домовляються про висування єдиних виборчих списків. Позитивною рисою мажоритарної системи є також і те, що виборець безпосередньо знає, за якого чи яких саме кандидатів він голосує. Практика застосування мажоритарної системи свідчить, що вона здатна забезпечити успішніше формування парламентів із стійкою (однопартійною) більшістю і меншою кількістю різнорідних партійних фракцій, що має велике значення для стабільності урядів. Водночас, очевидно, що мажоритарна виборча система серйозно звужує можливості на парламентському рівні відображати широкий спектр інтересів меншості, особливо дрібних і навіть середніх партій, деякі з яких часто залишаються без парламентського представництва.
Мажоритарна виборча система - порядок визначення результатів голосування, коли обраним вважається кандидат, який одержав на виборах більшість (абсолютну чи відносну) голосів виборців. Мажоритарні системи можуть бути: а) відносної більшості (обраним вважається депутат, який отримав найбільшу кількість голосів виборців, що взяли участь у голосуванні, а у випадку рівності голосів питання вирішується шляхом жеребкування або проведенням повторних виборів (Україна та більшість інших країн світу);
б) абсолютної більшості (обраним вважається депутат, за якого проголосувало більше половини виборців, що прийшли на вибори, тобто 50% 1 голос. У разі, якщо жоден кандидат не набрав необхідної кількості голосів, організовуються повторні вибори, в яких беруть участь 2 кандидати, що набрали найбільшу кількість голосів (Франція, вибори Палати представників Австралії);
в) мажоритарна система кваліфікованої більшості (обраним вважається кандидат або список, який отримав певну кваліфіковану більшість голосів виборців, яка є більшою за абсолютну (2/3, ?). Така система зустрічається дуже рідко через її низьку результативність. Застосовується у Чилі, до 1993 року в Італії при виборах Сенату.
4. Надавши загальна характеристику пропорційної системи на прикладі європейських країн, можемо підсумувати, що у 18 із 27 країн - членів Євросоюзу нині діє пропорційна виборча система, особливості якої визначено у виборчому законодавстві, зокрема в конституціях цих країн. Пропорційна виборча система (від лат. proportionalis - той, що має правильне співвідношення частин з цілим) - виборча система, при якій голосування за кандидатів проводиться за партійними списками. Розподіл кандидатів між партіями здійснюється відповідно (пропорційно) до кількості голосів виборців, поданих за кожний партійний список. За впливом виборців на розташування кандидатів у списку для голосування розрізняють пропорційні системи: а) з жорсткими списками;
б) з преференціями;
в) з напівжорсткими списками;
г) система панаширування.
Але пропорційні виборчі системи країн ЄС не є одноманітними й різняться здебільшого типами виборчих списків. Головна відмінність їх від мажоритарних виявляється в тому, що вони грунтуються не на принципі більшості, а на відповідності завойованих партією депутатських мандатів кількості одержаних нею на виборах голосів.
У країнах ЄС із пропорційною виборчою системою використовують три основні типи партійних списків: закриті, преференційні та відкриті. У закритих виборчих списках не допускається зміна розташування кандидатів, адже виборець голосує лише за список. У преференційних - виборець має право надавати преференції конкретному депутату із запропонованих партією. У свою чергу, відкриті списки надають виборцеві право виявляти власні політичні уподобання не в одному, а в усіх партійних списках, які конкурують між собою в межах виборчого округу. Застосування відкритих списків закріплено в законодавствах Ірландії та Мальти. Головною особливістю виборчого законодавства країн Євросоюзу є його конституціоналізація, тобто закріплення базових положень про вибори в текстах конституцій цих країн. Це сприяє стабільності виборчого права. А застосування переважною більшістю країн ЄС пропорційної виборчої системи (зокрема, системи з преференційними та відкритими виборчими списками) свідчить про високий рівень політичної та правової культури громадян, а також відповідальності політиків перед своїми виборцями.
Перелік використаної літератури
1. Батура С. Порівняльно-правовий аналіз пропорційних виборчих систем країн - членів Європейського Союзу [Електронний ресурс]: С. Батура. - Режим доступу: http://www.viche.info/journal/3294/
2. Білоус А. Виборча система України: проблеми й перспективи вибору / А. Білоус // Політологічні читання. - 1992. - №2. - С. 46-52.
3. Білоус А. Виборчі системи: світовий досвід на українському ґрунті / А. Білоус // Трибуна. - 2000 р. - №8-9. - С. 22-28.
4. Вибори і виборчі системи [Електронний ресурс]. / - Режим доступу: http://referat-ok.com.ua/politika-politologiya/vibori-i-viborchi-sistemi
5. Виборче право і види виборчих систем у зарубіжних країна [Електронний ресурс]. / - Режим доступу: http://ua-referat.com
6. Виборчі системи для місцевих виборів: європейський досвід та українське законодавство [Електронний ресурс]. / - Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/index.php? action=publication&id=8&ar_id=1374&iar_id=721&as=2
7. Иванченко А. Современные избирательные системы: Испания, США, Финляндия, Япония / А.Г. Орлов, В.И. Лафитский, И.А. Ракитская, Т.О. Кузнецова; науч. ред. А.В. Иванченко, В.И. Лафитский. - М.: РЦОИТ: Типография «Новости», 2009. - 448 с.
8. Кіс Т. Виборчі системи та їхні політичні наслідки / Т. Кіс // Нова політика. - 1996 р. - №2. - С. 22-33.
9. Ковриженко Д.С. Парламентські вибори в Європейському Союзі / Д.С. Ковриженко, Д.М. Котляр, А.М. Євгеньєва, Г.П. Асланян, В.М. Замніус. - К.: Міленіум, 2002. - 116 с.
10. Мельниченко В. Виборчі системи у світовій політичній практиці / В. Мельниченко // Віче. - 1997 р. - №3. - С. 74-88.
11. Мяловицька Н. Виборчі системи: досвід європейських держав [Електронний ресурс]: Н. Мяловицька - Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/visnyk/pdf/2008_1/visnik_st_14.pdf
12. Наход М. Взаємозвязок виборчих систем із моделями управління виборчим процесом у європейських країнах / М. Наход // Ефективність державного управління. - 2011. - Вип. 26. - С. 86.
13. Поняття, характеристика та риси мажоритарної виборчої системи [Електронний ресурс]. / - Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/reports/law/9529/
14. Романюк А. Оцінка переваг і проблем пропорційної виборчої системи на прикладі країн Західної Європи та у світлі парламентських виборів в Україні у 2006 р. / А. Романюк // Вибори та демократія. - 2006. - №3 (9). - С. 4-10.
15. Сищук О. Чи приживуться британські пріоритети на українському ґрунті / О. Сищук // Віче. - 2011. - №5. - С. 6-7.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
