Вибір теми порівняльного історико-правового дослідження: питання методики - Статья

Окрім загальних вимог до формулювання теми майбутньої наукової роботи, повязаних з визначенням її актуальності, проблемності та наукової новизни, аналізуються й специфічні, зокрема, вимоги вибору країни (країн) походження історико-правових обєктів; визначення обєктів порівняльного історико-правового аналізу; обрання виду (видів) порівняння. Помимо общих требований к формулировке темы будущей научной работы, связанных с определением ее актуальности, проблемности и научной новизны, анализируются и специфические, в частности, требования по выбору страны (стран) происхождения историко-правовых объектов; определению объектов сравнительного историко-правового анализа; выбору вида (видов) сравнения. Specific requirements, in particular ones for the choice of the country (countries) of origin of historical and legal objects; for the definition of the objects of comparative historical and legal analysis; for the choice of the type (types) of comparison besides the general requirements to the formulation of the subject of future scientific work related to the definition of its relevance, problematical character and a scientific novelty are analysed. У результаті сучасні дослідження в галузі історії держави і права у багатьох випадках проводяться без попередньої методологічної підготовки, а сам дослідник найчастіше залишається на самоті з величезним і надзвичайно складним історико-правовим матеріалом. Відповідно історико-правова наука - це наука, яка осягає свій обєкт у широкому соціокультурному історичному контексті, а найважливішим елементом творчої діяльності історика права є увага не лише до окремих правових текстів або їх комплексів, до окремих історико-правових фактів, а також й до широкого соціокультурного історичного контексту, в межах якого розрізнені свідчення історичного буття права обєднуються й набувають свого смислу.Якщо аспекти актуальності, проблемності і наукової новизни є загальнометодичними, то вибір країни (країн) походження історико-правових обєктів, визначення самих обєктів і виду (видів) порівняння належать до спеціальнометодичних умов коректного та аутентичного (самому змісту) формулювання теми компаративної роботи з історико-правової тематики.

Таким чином, визначення теми порівняльного історико-правового дослідження передбачає дотримання як загальних, так і спеціальних вимог методичного характеру. Якщо аспекти актуальності, проблемності і наукової новизни є загальнометодичними, то вибір країни (країн) походження історико-правових обєктів, визначення самих обєктів і виду (видів) порівняння належать до спеціальнометодичних умов коректного та аутентичного (самому змісту) формулювання теми компаративної роботи з історико-правової тематики. На цьому етапі компаративіст повинен не лише забезпечити актуальність, проблемність і наукову новизну теми свого дослідження, а й визначити лінгвістичні параметри майбутнього порівняльного аналізу; переконатися у тому, що обєкти історико-правового порівняння не є сфальсифікованими; провести початкову історичну реконструкцію та ретроспекцію; якомога детальніше визначити види і тип порівняльних процедур.

1. Бартон В. И. Сравнение как средство познания. Минск: Изд-во БГУ, 1978. 127 с.

2. Быковский С. Н. Методика исторического исследования. Ленинград: ГАИМК, 1931. 204 с.

3. Грушин Б. А. Очерки логики исторического исследования. Москва: Высшая школа, 1961. 214 с.

4. Дамирли М. А. Специфика историко-правового познания и новый облик историко-правовой науки. Актуальні проблеми політики. Одеса. 2003. Вип. 16. С. 416-424.

5. Ковалевский М. М. Историко-сравнительный метод в юриспруденции и приемы изучения истории права. Москва: Тип. О. Б. Миллера, 1880. 76 с.

6. Ковальченко И. Д. Методы исторического исследования. 2-е изд., доп. Москва: Наука, 2003. 486 с.

7. Коршунова Н. Л. Актуальность темы исследования и процедура ее обоснования. Гуманитарный вектор. Чита. 2013. № 1 (33). С. 7-12.

8. Луць Л. А. Теорія порівняльно-правового методу Методи та засоби порівняльно-правового дослідження. Держава і право. Юрид. і політ. науки. Київ. 2006. Вип. 31. С. 489-496.

9. Пронштейн А. П. Методика исторического исследования. Ростов-на-Дону: Изд-во Рост. ун-та, 1971. 467 с.

10. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): учебник / под ред. В. А. Туманова. Москва: Юристъ, 2000. 448 с.

11. Ситар І. М., Чорнобай О. Л. Методологічні основи порівняльного правознавства: навч.-метод. посіб. Львів: ЛЬВДУВС, 2009. 72 с.

12. Сырых В. М. Метод правовой науки: (Основные элементы, структура). Москва: Юрид. лит., 1980. 176 с.

13. Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. Москва: Норма, 1996. 432 с.

14. Ткаченко В. Д., Погребняк С. П., Лукянов Д. В. Порівняльне правознавство: підруч. [для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.] / за ред. В. Д. Ткаченка. Харків: Право, 2003. 274 с.

15. Улащик В. С. Выбор темы научных исследований. Здравоохранение. 2014. № 7. С. 43-49.

16. Цвайгерт К., Кетц Х. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: в 2-х т. Москва: Междунар. отношения, 2000. Т 1: Основы. 480 с.

1. Barton, V.I. (1978). Sravnenie kak sredstvo poznanija. Minsk: Izd-vo BGU [in Russian].

2. Bykovskij, S.N. (1931). Metodika istoricheskogo issledovanija. Leningrad: GAIMK [in Russian].

3. Grushin, B.A. (1961). Ocherki logiki istoricheskogo issledovanija. Moscow: Vysshaja shkola [in Russian].

4. Damirli, M.A. (2003). Specifika istoriko-pravovogo poznanija i novyj oblik istoriko-pravovoj nauki. Aktualniproblemypolityky, issue 16, 416-424 [in Russian].

5. Kovalevskij, M.M. (1880). Istoriko-sravnitelnyj metod v jurisprudencii i prijomy izuchenija istorii prava. Moscow: Tip. O. B. Millera [in Russian].

6. Kovalchenko, I.D. (2003). Metody istoricheskogo issledovanija. Moscow: Nauka [in Russian].

7. Korshunova, N.L. (2013). Aktualnost’ temy issledovanija i procedura ee obosnovanija. Gumanitarnyj vektor - Humanitarian Vector, 1 (33), 7-12 [in Russian].

8. Luc’, L.A. (2006). Teorija porivnjalno-pravovogo metodu. Metody ta zasoby porivnjalno- pravovogo doslidzhennja. Derzhava ipravo. Juryd. ipolit. nauky, issue 31, 489-496 [in Ukrainian].

9. Pronshtejn, A.P. (1971). Metodika istoricheskogo issledovanija. Rostov-na-Donu: Izd-vo Rost. un-ta [in Russian].

10. Saidov, A.H. (2000). Sravnitelnoe pravovedenie (osnovnye pravovye sistemy sovremennosti). V.A. Tumanov (Ed). Moscow: Jurist [in Russian].

11. Sytar, I.M., Chornobay, O.L. (2009). Metodolohichni osnovy porivnyalnoho pravoznavstva. Lviv: LVDUVS [in Ukrainian].

12. Syryh, V.M. (1980). Metod pravovoj nauki: (Osnovnye jelementy, struktura). Moscow: Jurid. lit. [in Russian].

13. Tihomirov, Ju.A. (1996). Kurs sravnitelnogo pravovedenija. Moscow: Norma [in Russian].

14. Tkachenko, V.D., Pogrebnjak, S.P., Lukjanov, D.V. (2003). Porivnjalne pravoznavstvo. V.D. Tkachenko (Ed). Kharkiv: Pravo [in Ukrainian].

15. Ulashhik, VS. (2014). Vybor temy nauchnyh issledovanij. Zdravoohranenie - Healthcare, 7, 43-49 [in Russian].

16. Cvajgert, K., Ketc, H. (2000). Vvedenie v sravnitelnoe pravovedenie v sfere chastnogo prava. (Vols. 1-2); Vol. 1: Osnovy Moscow: Mezhdunar. otnoshenija [in Russian].

Размещено на .ru