Вибір хірургічної тактики при лікуванні посттравматичних трофічних виразок нижніх кінцівок - Автореферат

В літературі зустрічається значна кількість публікацій, присвячених лікуванню трофічних виразок нижніх кінцівок, що розвилися в результаті хронічної венозної та артеріальної недостатності. Однак, результати такого лікування не задовольняють ані хірургів, ані пацієнтів [П.И. У той же час, при описі існуючих методів хірургічного лікування трофічних виразок немає чітких рекомендацій - на яку глибину необхідно висікати трофічну виразку при кожній конкретній ситуації, який пластичний матеріал використовувати для ліквідації ранового дефекту [Г.Д. Вивчення морфологічних, мікробіологічних і мікроциркуляторних змін, що розвиваються в різних шарах посттравматичної трофічної виразки, дозволить оцінити їхній вплив на перебіг репаративних процесів, розробити принципи хірургічного лікування даної патології і поліпшити результати лікування. науково обґрунтована відмінність поверхневого та глибокого шарів посттравматичної трофічної виразки на підставі чого розроблені принципи й алгоритм хірургічного лікування хронічних посттравматичних трофічних виразок нижніх кінцівок, який дозволяє чітко визначити тактику хірургічного лікування посттравматичних трофічних виразок залежно від глибини виразкового процесу, його локалізації і площі ураження тканин;Другу групу (основну групу) склали 147 хворих з посттравматичними трофічними виразками нижніх кінцівок, які перебували на лікуванні з 2005 року по 2009 рік та у яких при лікуванні застосовували розроблені нами хірургічні принципи лікування. На відміну від поверхневого шару, репаративні процеси в глибокому шарі виразки були значно більш вираженими та гармонічними, що створювало умови для сприятливого перебігу ранового процесу й приживлення трансплантованих аутодермотрансплантатів і клаптів. Залежно від того, тканини яких шарів залучалися до патологічного рубцево-виразкового процесу, була запропонована чотирьохступінчаста класифікація трофічних виразок: І ступінь - епідермальна виразка - дефект (ураження), що являє собою гіперкератоз, ерозії, схильні при сприятливих умовах до самостійної епітелізації без утворення рубця; ІІ ступінь - дермальна виразка - патологічний процес поширюється на всю товщину дерми до власної фасції із залученням підшкірно-жирової клітковини, проте сухожилля, мяза та кістки залишаються не порушеними; ІІІ ступінь - субфасціальна виразка - дефект тканин, що проникає глибше власної фасції із залученням до запально-некротичного і рубцевого процесу дерми, підшкірно-жирової клітковини, сухожиль, мязів і судинно-нервових пучків; IV ступінь - тотальне ураження тканин анатомічного утворення ділянки сегмента кінцівки з розвитком запально-некротичних змін у ділянці всіх фаціальних просторів у цій зоні, у тому числі підлягаючих кісткових структур - гангрена або прегангрена. За площею посттравматичні виразки були розподілені на дві категорії - виразки, з площею до 1% (S1), і виразки, площа яких перевищує 1% (S2). Тому посттравматичні трофічні виразки IV ступеня були розподілені на чотири категорії: IVS1 - виразка, що локалізується у функціонально значущій ділянці і має розміри менші за 1%; IVS2 - виразка, що локалізується у функціонально значущій ділянці і має розміри більші за 1%; IVS3 - виразка, що локалізується у функціонально незначущій ділянці і має розміри менші за 1%; IVS4 - виразка, що локалізується у функціонально незначущій ділянці і має розміри більші за 1%.На підставі клінічних досліджень і класифікації розроблено алгоритм хірургічного лікування посттравматичних трофічних виразок нижніх кінцівок, заснований на ранньому тангенціальному висіченні нежиттєздатних тканин поверхневого шару при виразках ІІ і ІІІ ступенів з оголенням глибокого шару, що створює сприятливі умови для приживлення шкірного аутотрансплантата. При виразках IV ступеня із залученням до процесу кісткової тканини, поряд із тангенціальним висіченням нежиттєздатних мяких тканин, здійснюється тангенціальна остеонекректомія й/або реваскуляризуюча остеотрепанація. Пластичне закриття ранового дефекту при виразках ІІ ступеня здійснюється вільними шкірними аутотрансплантатами поза залежністю від площі й локалізації ранового дефекту. При виразках ІІІ і IV ступеня, що локалізуються у функціонально значущій ділянці й площею меншою за 1%, пластичне закриття ранового дефекту здійснюється невільним шкірним клаптем, в інших випадках закриття ранового дефекту здійснюється за допомогою вільної або комбінованої аутодермопластики. Використання в лікуванні хворих із хронічними посттравматичними виразками нижніх кінцівок розробленого алгоритму хірургічного лікування з ранньою хірургічною санацією виразкового дефекту й раннім пластичним закриттям ранового дефекту дозволило скоротити терміни стаціонарного лікування у спеціалізованому відділенні на 4,9±1,7 діб (р<0,05) при виразках ІІ ступеня, на 7,3±2,1 діб при виразках ІІІ ступеня (р<0,05) і на 9,8±1,9 діб при виразках IV ступеня (р<0,05), зменшити загальну тривалість стаціонарного лікування на 25,2±4,5 діб (р<0,001), у 2 рази збільшити частоту повного приж

Основний зміст