Статистичні дані про захворювання свиней гастритами на м’ясопереробних підприємствах. Бактеріологічні дослідження м’яса, лімфовузлів, а також деяких внутрішніх органів. Патоморфологічні зміни в стінці шлунка. Хімічний склад, біологічна цінність жиру.
При низкой оригинальности работы "Ветеринарно-санітарна експертиза свинини при хронічному катаральному гастриті", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Тварини піддаються впливові різних стресових факторів, таких як надмірна скупченість, відсутність сонячного опромінення, вплив шумів, наявність великої кількості тварин та ін. Дослідженнями (Berqmaun V., Wesemeir, 1973), показано, що при промисловій відгодівлі свиней нерідко отримують бліду водянисту свинину (PSE - мясо). Санітарна оцінка цієї продукції повинна базуватись на чіткому дотриманні вимог “Правил ветеринарно-санітарного огляду забійних тварин і ветеринарно-санітарної експертизи мяса і мясних продуктів”. Зустрічаються такі зміни в органах і тканинах, при яких без нових лабораторних методів дослідження, оцінити мясо неможливо. Дисертаційна робота є частиною наукової теми: “Вивчення ультрамікроскопічних змін в клітинних елементах слизової оболонки шлунка свиней при хронічному гастриті та виразковій хворобі шлунка”, яку розробляє колектив вчених кафедри патологічної анатомії та ветеринарно-санітарної експертизи Національного аграрного університету (НАУ), реєстраційний номер ДР 0197 і 007143.Це пояснюється тим, що хронічний катаральний гастрит свиней треба розглядати як систему захворювань, при якій порушуються обмінні функції організму, у першу чергу білків, жирів, води, що призводить до зниження забійних якостей тварин. Варене мясо свиней, хворих на хронічний катаральний гастрит, за всіма показниками було гірше порівняно з мясом здорових тварин. Якщо у здорових тварин концентрація водневих іонів дорівнює 5,62 - 6,02, то у свиней з хронічним гастритом вона помітно вища і складає 6,19-6,51. За загальним вмістом, макро-та мікроелементів у мясі, здорові тварини помітно переважають хворих на гастрит. Так, якщо загальна сума досліджених мікроелементів у мясі здорових свиней дорівнює 3453,3 мкг/100 г, то у хворих вона є меншою і складає 2969,56 мкг/100 у свиней з гіпертрофічним гастритом та 2345,60 мкг/100 г у свиней з атрофічним гастритом.Для визначення мікроорганізмів у мясі та субпродуктах підготовлено 260 мазків-відбитків. При наявності мікроорганізмів у мазках-відбитках з мязової тканини, вони, як правило, виділялись також з лімфатичних вузлів, печінки, а нерідко і селезінки. При бактеріоскопії мазків-відбитків у них виявлено всього 5,8% проб, які були обсіменінні мікроорганізмами, виключно паличковидними. У переважній більшості випадків у мазках-відбитках хворих тварин знаходилась паличковидна мікрофлора, що складала 35,36%, значно рідше спостерігалась кокова мікрофлора - 3,13%. При аналізі бактеріального обсіменіння відібраних проб від здорових та хворих на хронічний гастрит свиней, в культурах було виявлено тільки Ешеріхію колі та кокову мікрофлору.Хронічний катаральний гастрит частіше реєструється у свиней, вирощених в промислових комплексах. При ветеринарно-санітарній експертизі туш та органів дослідженнях відгодівельних свиней у більшості з них виявлено хронічний катаральний гастрит. Тобто при хронічному гіпертрофічному гастриті характерною ознакою була неоднорідність матеріального субстрату, мала місце гіперсекреція мукосубстанцій поверхнево-ямочкових епітеліоцитів, гіперплазія парієтальних екзокриноцитів. При хронічному катаральному атрофічному гастриті найбільш характерною ознакою була атрофія пілоричних залоз і повязане з цим припинення секреторної функції ураженої ділянки шлунка. Якщо у здорових тварин в 100г білка міститься 34,56 г незамінних амінокислот, то в мясі свиней при гіпертрофічному та атрофічному гастриті відповідно 31,05 г та 31,71 г.
Вывод
Забійні якості, органолептичні та фізико-хімічні показники мяса свиней при хронічному гастриті.
При сильно вираженому хронічному катаральному гастриті, а особливо коли він ускладнюється виразковою хворобою, туші обезкровлюються гірше, вони мають колір від рожевого до світло-червоного, підшкірний жир теж має більш інтенсивне рожеве забарвлення. Ступінь знекровлення туш та внутрішніх органів цих тварин була задовільною та незадовільною, на розрізі мяса помітні крапельки крові та лімфи.
Незадовільне знекровлення деякої частини туш знижує їх стійкість при зберіганні. Таке мясо обсіменяється мікрофлорою ще при житті тварин, і при зберіганні швидко наступає його псування. Також спостерігається менший забійний вихід туш. Це пояснюється тим, що хронічний катаральний гастрит свиней треба розглядати як систему захворювань, при якій порушуються обмінні функції організму, у першу чергу білків, жирів, води, що призводить до зниження забійних якостей тварин.
Органолептичні показники вареного мяса та бульйону погіршуються залежно від тяжкості патологічного процесу. Варене мясо свиней, хворих на хронічний катаральний гастрит, за всіма показниками було гірше порівняно з мясом здорових тварин. Аналогічна картина мала місце і при органолептичній оцінці бульйону, якість якого на 1-2 бали нижча ніж у здорових.
Мясо хворих на хронічний гастрит свиней, має більш високе значення РН. Якщо у здорових тварин концентрація водневих іонів дорівнює 5,62 - 6,02, то у свиней з хронічним гастритом вона помітно вища і складає 6,19-6,51.
Реакція на пероксидазу у хворих свиней була лише у 3 із 6 проб, у одному випадку вона була сумнівною і 2 - негативною. До того ж негативною вона була у тих тварин, що мали підвищене РН - 6,48-6,51. Реакція з мідним купоросом також показала, що у 3 випадках він був прозорий, у 2 - виявлені пластівці, а у одному випадку бульйон був каламутний.
Мікрофлора у мазках-відбитках з мяса хворих тварин виявлена тільки у одному випадку. У мясі від здорових тварин мікрофлора була відсутня.
3. Хімічний склад та калорійність мяса
Проведеними дослідженнями встановлено, що захворюваність свиней на хронічний катаральний гастрит як гіпертрофічний, так і атрофічний викликає певні зміни у хімічному складі мяса (табл.2). У мясі хворих свиней збільшується вміст вологи на 0,96-1,02%, вміст білку зменшується на 0,95-1,07%, кількість внутрішньо-мязового жиру - на 0,43-0,44%, кількість золи - на 0,04-0,11%. Відповідно знижується калорійність мяса.
Таблиця 2 - Хімічний склад та калорійність мяса свиней при хронічному катаральному гастриті. М ± m, n-9.
ПоказникиКлінічно здорові, n - 3Хронічний гастрит, n - 6 Гіпертрофічний Атрофічний
Волога74,19 ± 0,1275,15 ± 0,22 72,21 ± 0,23
Білок22,06 ± 0,0221,01 ± 0,30 21,11 ± 0,19
Жир2,61 ± 0,362,18 ± 0,11 2,17 ± 0,12
Зола1,14 ± 0,031,03 ± 0,02 1,10 ± 0,02
Калорійність114,7 ККАЛ108,0 ККАЛ 95,3 ККАЛ
480,6 КДЖ452,8 КДЖ 399,4 КДЖ
Амінокислотний спектр білків мязової тканини.
Серед амінокислот, які складають і формують високомолекулярні сполуки білків, виділяють незамінні (есенціальні) і замінні (неесенціальні) амінокислоти. Дослідження по визначенню сумарного вмісту незамінних амінокислот в мязовій тканині свиней показали (табл.3), що рівень їх вмісту залежить в першу чергу від фізіологічного стану організму. Так, в 100 грамах білка здорових свиней міститься 34,56 г незамінних амінокислот; а в мясі ж свиней хворих на гіпертрофічний чи атрофічний гастрит відповідно 31,05 і 31,71 г. Тобто, спостерігається зниження синтезу незамінних амінокислот у хворих тварин. У них спостерігається також зменшення кількості замінних амінокислот у порівнянні із здоровими: 47,55 і 47,59 г проти 51,36 г. Правда, по відношенню до таких амінокислот як гліцин, цистин, валін, тирозин, то спостерігається збільшення їх кількості в мясі тварин з патологічними процесами у порівнянні з нормою у здорових тварин.
Таблиця 3 - Амінокислотний спектр білків мяса клінічно здорових свиней та при хронічному катаральному гастриті, г/100г білка М ± m, n - 6
АмінокислотиКлінічно здорові Тварини Хронічний катаральний гастрит. Гіпертрофічний Атрофічний
Таким чином, можна вважати, що порушення метаболізму білка не відбувається тільки на змінах вмісту вільних амінокислот в крові, але й відбивається на сумі і співвідношенні амінокислот в білках мязової тканини. Отже, патологічний процес, визнаний хронічним катаральним гастритом, впливає на весь амінокислотний обмін в організмі свиней. При цьому порушується нормальне співвідношення амінокислот в мязовій тканині, знижується забійний вихід та біологічна цінність білкового продукту.
4. Біологічна цінність та токсичність мяса свиней при хронічному катаральному гастриті
З метою одержання більш повної ветеринарно-санітарної оцінки мяса здорових та хворих на хронічний катар шлунка свиней нами проведена біологічна оцінка та проба на токсичність мяса усіх трьох груп свиней з використанням тест - обєкта інфузорії Тетрахімена піріформіс.
Встановлено, що відносна біологічна цінність (ВБЦ) мяса свиней при зазначеному патологічному процесі, у порівнянні з клінічно здоровими тваринами, знижується на 22,0 - 30,7%.
При визначенні токсичності досліджуваного мяса встановлено, що мясо свиней клінічно здорових та при гіпертрофічному гастриті відноситься до нетоксичного, а до 20% мяса свиней при атрофічному гастриті відноситься до слабо токсичного.
Вміст у мясі свиней, хворих на хронічний катаральний гастрит, макро- і мікроелементів.
За загальним вмістом, макро- та мікроелементів у мясі, здорові тварини помітно переважають хворих на гастрит. Так, якщо загальна сума досліджених мікроелементів у мясі здорових свиней дорівнює 3453,3 мкг/100 г, то у хворих вона є меншою і складає 2969,56 мкг/100 у свиней з гіпертрофічним гастритом та 2345,60 мкг/100 г у свиней з атрофічним гастритом. Аналогічна картина має місце і по загальному вмісту макроелементів - кальція, магнія, натрія, калія. Якщо їх загальна сума у здорових свиней дорівнює 315,60 мг/100г, то у мясі хворих свиней вона складає відповідно 277,92 мг/100г при гіпертрофічному гастриті, та 289,53 мг/100г при атрофічному. Слід, правда сказати, що вміст окремих як макро- (натрій), так і мікро- (кобальт) елементів дещо підвищений у хворих тварин (табл. 4).
Таблиця 4 - Вміст мінеральних речовин у мясі свиней при хронічному катаральному гастриті
Макроелементи Мг/100 г Кальцій3,35 ± 0,082,70 ± 0,023,83 ± 0,09
Магній19,75 ± 0,0223,26 ± 0,1517,60 ± 0,08
Натрій42,50 ± 0,2058,36 ± 0,2058,80 ± 0,16
Калій250,00 ± 0,28193,60 ± 0,48209,30 ± 0,24
Сума315,60277,92289,53
Жирно-кислотний склад та харчова цінність ліпідів внутрішньо мязового і підшкірного жиру свиней.
У наших дослідженнях виділено 19 жирних кислот з числом атомів вуглецю від С10 до С22 (табл. 5, 6).
Аналіз ліпідів внутрішньо мязового і підшкірного жиру здорових та хворих на хронічний катаральний гастрит свиней показав, що сума всіх насичених жирних кислот у них знаходиться у межах 38,32-42,91%. При цьому у ліпідах підшкірного жиру насичені жирні кислоти складають дещо вищий відсоток 38,32-42,91% , ніж у ліпідах внутрішньо мязового жиру 38,886-40,742%. У складі насичених жирних кислот найбільший відсоток припадає на пальмітинову (С16:0) - 22,683-23,841%, стеаринову (С18:0) - 11,990-16,425% та генейкозенову (С21:0) - 1,489-2,468% кислоти. У невеликій кількості у названих ліпідах знаходяться міристинова (С14:0) - 0,881-1,054% та маргаринова (С17:0) - 0,272-0,685% кислоти і зовсім у незначній - капринова (С10:0), лауринова (С12:0), пентадеканова (С15:0), арахінова (С20:0) та бегенова (С22:0) кислоти - від слідів до 0,324%.
У порівнянні із здоровими тваринами, у яких вміст насичених жирних кислот сягає 40,742-41,016%, їхній вміст при атрофічному гастриті знижується до 38,321-39,172%. Особливо це помітно на ліпідах мязової тканини.
З ненасичених жирних кислот у ліпідах внутрішньо-мязового та підшкірного жиру всіх груп свиней домінує олеїнова кислота (С18:1), вміст якої у підшкірному жирі коливається від 34,634 до 42,045% та у мязовій тканині від 42,330 до 45,855. Ця жирна кислота особливо чутливо реагує на хворобливий стан тварини. Так, при вмісті її у ліпідах підшкірного жиру здорової тварини 42,045%, її кількість при гіпертрофічному гастриті знижується до 40,606%, а при атрофічному - до 34,634%.
Одночасно у ліпідах мязової тканини хворих тварин збільшується вміст олеїнової кислоти відповідно до 43,330; 44,266; 45,855%.
Знижується у всіх групах хворих тварин сума ненасичених жирних кислот у підшкірному жирі, хоч у внутрішньо мязовому жирі ці зміни не виявлені. Звертає на себе увагу підвищений вміст у ліпідах мязової тканини пальмітолеїнової кислоти (С16:1) до 3,188-3,808%, проти 2,522-2,735% у ліпідах підшкірного жиру. У порівнянні зі здоровими тваринами вміст пальмітолеїнової кислоти при хворобах шлунка має тенденцію до зростання. Також зростає загальна сума моно ненасичених жирних кислот від 46,186% у здорових тварин до 48,588% при гіпертрофічному гастриті і до 50,156% - при атрофічному. Зміни у вмісті гептадеценової (С17:1), міристолеїнової (С14:1) та ейкозенової (С20:1) кислот не характерні.
У складі полі ненасичених жирних кислот у досліджуваних жирах перше місце за кількістю займає лінолева кислота (С18:2) - 8,462-12,342%. Більше її знаходиться у ліпідах здорових свиней - 10,222-12,342%, менше у ліпідах хворих на гіпертрофічний гастрит - 10,067-10,751% та ще менше у ліпідах тварин з атрофічним гастритом - 8,462-9,283%.
Арахідонова жирна кислота (С20:4) відзначається тією особливістю, що її вміст у ліпідах мязової тканини у 2-6 разів перевищує (1,272-1,680%) вміст у підшкірному жирі - 0,234-0,639%. Особливо характерна тенденція до зменшення вмісту арахідонової кислоти у ліпідах мязової тканини при хронічному гастриті. Якщо у здорових тварин її кількість сягає 1,680%, то у хворих на хронічний гастрит дорівнює тільки 1,272-1,328%. У меншій кількості серед полі ненасичених жирних кислот ліпідів як внутрішньо-мязового, так і підшкірного жиру виявлені ліноленова (С18:3) від слідів до 0,304%, ейкозодієнова (С20:2) від 0,415 до 0,809% та ейкозотринова (С20:3) - виявлена тільки у ліпідах мязової тканини. Що стосується ЖК (С22:2) та ЖК (С22:5), то вони виявлялись не завжди, особливо у підшкірному жирі.
Таблиця 5 - Жирно-кислотний склад ліпідів мязової тканини здорових та хворих на хронічний катаральний гастрит свиней, %
К о дНазва жирної кислотиЗдорові свині (контроль)Хворі на хронічний катаральний гастрит гіпертрофічний атрофічний
С10:2Насичені Каприлова0,0190,0230,027
С12:0Лауринова0,0390,0490,040
С14:0Міристинова0,8810,9900,996
С15:0Пентадеканова0,0720,0520,036
С16:0Пальмітинова23,12823,21623,841
С17:0Маргаринова0,4550,3380,272
С18:0Стеаринова14,04012,42112,341
С20:0Арахінова0,2840,1600,095
С21:0Генейкозенова1,7851,6371,524
С22:0Бегенова0,039--
Сума насичених40,74238,88639,172
С14:1Моно ненасичені Міристолеїновасліди0,023-
С16:1Пальмітолеїнова3,1883,6563,808
С17:1Гептадеценова0,4130,3350,262
С18:1Олеїнова42,33044,26645,855
С20:1Гейкозенова0,2550,3080,231
Сума моно ненасичених46,18648,58850,156
С18:2Поліненасичені Лінолева10,22210,0678,462
Таблиця 6 - Жирно-кислотний склад ліпідів підшкірного жиру здорових та хворих на хронічний катаральний гастрит свиней, %.
Патологоанатомічні та патолого-гістологічні зміни стінки шлунка.
При гіпертрофічному гастриті стінка шлунка перебуває в тонусі. Шлунковий слиз густий, тягучий, щільно вкриває слизову оболонку і певні частини спожитого корму. Слизова оболонка при гіпертрофічному гастриті має великі складки - повздовжні і поперечні, а може мати зернистий вигляд і нагадує собою завитки кори головного мозку. Такі ураження локалізуються більше у фундальному, пілоричному та кардіальному відділах.
Атрофічний хронічний гастрит характеризується потоншеною стінкою шлунка, яка в свою чергу щільна, складки слизової оболонки відсутні, властива їм оксамитність зникає внаслідок атрофії та зморщування залозистої частини, розросту сполучної тканини. Атрофічні зміни локалізуються в пілоричному відділі,а іноді в пілоричному і фундальному.
Слизова оболонка фундального відділу шлунку при гіпертрофічному гастриті вкрита шаром слизу. В деяких місцях слиз має клітини, фундальні залози подовжені, шлункові ямки заглиблені, поверхнево-ямочкові епітеліоцити мають кубічну форму. На їх поверхні і надядерній частині виявляється ШИК-позитивна речовина. Епітеліальний пласт слизової оболонки інтенсивно інфільтрований малими лімфоцитами. Парієтальні екзокриноцити зафарбовуються в блідо-рожевий колір, мають різну величину. В цитоплазмі деяких парієтальних екзокриноцитів виявляються гранули зафарбовані ШИК-позитивно. Підслизовий шар розволокнений. Кровоносні судини мають різну форму, відмічається відкладення жиру
При атрофічному гастриті пілорична частина шлунка характеризується тим, що на поверхні слизової спостерігається відкладення секрету, який забарвлюється в темно-малиновий колір. Залози прямі, в просвіті шийок слиз зафарбовується в темно-малиновий колір. Кінцева частина пілоричних залоз має деякі розгалуження, клітини перебувають в стані гіперфункції і продукують слиз, який зафарбовується в малиновий колір. Середня частина залоз інфільтрована лімфоїдно-епітеліальними клітинами. В підслизовому шарі, а також в мязовій оболонці відкладається велика кількість жиру. Відмічається розростання колагенових волокон.Для визначення мікроорганізмів у мясі та субпродуктах підготовлено 260 мазків-відбитків. Мікроорганізми (коковидні та паличковидні) виявлені у 12,22% проб. При наявності мікроорганізмів у мазках-відбитках з мязової тканини, вони, як правило, виділялись також з лімфатичних вузлів, печінки, а нерідко і селезінки.
Найменше бактеріальне обсіменіння досліджуваних тканин та органів, мало місце у клінічно здорових свиней (контроль). При бактеріоскопії мазків-відбитків у них виявлено всього 5,8% проб, які були обсіменінні мікроорганізмами, виключно паличковидними. При гіпертрофічному катаральному гастриті бактеріальне обсіменіння зросло і становило 14,17% проб, а при атрофічному катаральному гастриті цей показник досягнув 16,87%.
У переважній більшості випадків у мазках-відбитках хворих тварин знаходилась паличковидна мікрофлора, що складала 35,36%, значно рідше спостерігалась кокова мікрофлора - 3,13%.
При аналізі бактеріального обсіменіння відібраних проб від здорових та хворих на хронічний гастрит свиней, в культурах було виявлено тільки Ешеріхію колі та кокову мікрофлору. В клінічно здорових свиней обсіменіння виявилось незначним.
При гіпертрофічному гастриті у мязовій тканині обсіменіння Ешеріхією колі складало 6,7%, у печінці - 13,3%, лімфатичних вузлах також 13,3%. Кокова мікрофлора була виділена у всіх випадках.
Атрофічний гастрит характеризується ще інтенсивнішим і частішим обсіменінням мяса та органів, зокрема кишковою паличкою. У пробах з мяса та селезінки вона виявлена у 13,3% випадків, у печінці - у 16,7%, у лімфатичних вузлах - у 10% проб.
Кокова мікрофлора була виділена з мяса та внутрішніх органів при гіпертрофічному та атрофічному хронічних гастритах. Для мязової тканини це склало відповідно 33,3% та 16,7% випадків, для печінки - 16,7% та 33,3%, селезінки - 16,7%, для лімфатичних вузлів - 16,7% випадків. У контролі кокова мікрофлора з мяса не була виділена.
Такі мікроорганізми як протей, Helicobacter pylori, сальмонели та клостридії у наших дослідженнях не було виділено.1. Хронічні катаральні гастрити та інші ушкодження шлунка (ерозії, тріщини, виразки, рубці) широко розповсюджені серед свиней, хоча їм не характерні регіональні та вікові особливості. Ця проблема повязана, в основному, з типом господарства і вимальовується тенденція, що із збільшенням поголівя та незадовільних умов утримання відсоток захворювань зростає до 88-95%.
2. Причиною виникнення хронічних гастритів є огріхи в годівлі: недостатнє механічне подрібнення та зволоження кормів, перегодовування тварин важко перетравлюваними кормами, гаряча або дуже холодна вода, а особливо згодовування зіпсованих кормів (зіпсованих, цвілих, забруднених), поїдання отруйних рослин та мінеральних речовин, дія різних стресових факторів (незвичні умови утримання, надмірна скупченість, відсутність сонячного опромінення, шуми працюючих механізмів та ін.).
Хронічний катаральний гастрит частіше реєструється у свиней, вирощених в промислових комплексах. Зміни при тяжкому перебігу хвороби ушкоджують не лише слизову оболонку, а й підслизовий шар, мязову оболонку. При цьому порушується як секреторна функція шлунка, так і його дуже важлива моторна функція.
3. При ветеринарно-санітарній експертизі туш та органів дослідженнях відгодівельних свиней у більшості з них виявлено хронічний катаральний гастрит. Кормові маси були перемішані з густим тягучим слизом, що щільно покривала слизову оболонку. Остання потовщена і при гіпертрофічному гастриті утворює великі повздовжні та поперечні складки. Вони локалізуються у фундальному, пілоричному та кардіальному відділах, а поперечні - у пілоричному.
У свиней старшого віку мають місце зміни, характерні для хронічного атрофічного гастриту: стінка шлунка потоншена, щільна, складки слизової відсутні, властива їй оксамитність зникала внаслідок атрофії та зморщування залозистої частини. Атрофічні зміни локалізувалися в основному у пілоричному відділі шлунка.
4. При гістопатологічному дослідженні гіпертрофічного гастриту в без залозистій частині відмічалося явище гіперкератозу, наявність ерозій, дисквамація епітелію, яка доходила до базального шару слизової. Слизова оболонка фундального відділу вкрита шаром слизу, шлункові складки потовщені, інфільтровані клітинними елементами, особливо малими лімфоцитами, мала місце гіперплазія парієтальних екзокриноцитів. В надядерній частині головних екзокриноцитів виявлявся ШИК-позитивний матеріал. Тобто при хронічному гіпертрофічному гастриті характерною ознакою була неоднорідність матеріального субстрату, мала місце гіперсекреція мукосубстанцій поверхнево-ямочкових епітеліоцитів, гіперплазія парієтальних екзокриноцитів. При хронічному катаральному атрофічному гастриті найбільш характерною ознакою була атрофія пілоричних залоз і повязане з цим припинення секреторної функції ураженої ділянки шлунка.
5. Ветсанекспертизою туш встановлено, що більшість з них мали гарний товарний вигляд, щільну консистенцію, рожеве забарвлення мязової тканини. Ступінь знекровлення була в основному доброю та задовільною. Органолептичні ознаки мяса погіршуються в залежності від характеру патологічного процесу.
6. Мясо хворих на хронічний гастрит свиней містило: менше білків на 0,05-1,07%, жиру на 0,43-0,44%, золи на 0,04-0,11%, підвищену кількість води на 0,96-1,02%. Калорійність мяса хворих тварин зменшується на 6,7-19,5 ККАЛ.
Фізико-хімічні показники мяса хворих тварин гірші, ніж у клінічно здорових, воно мало понижену стійкість під час зберігання.
7. В амінокислотному складі білків мязової тканини хворих свиней відмічаються зниження кількісних та якісних показників. Якщо у здорових тварин в 100г білка міститься 34,56 г незамінних амінокислот, то в мясі свиней при гіпертрофічному та атрофічному гастриті відповідно 31,05 г та 31,71 г. Це вказує на зниження синтезу незамінних амінокислот. У хворих тварин спостерігається також зменшення кількості замінних амінокислот.
8. За загальним вмістом макро- та мікроелементів здорові тварини переважають хворих. Якщо у здорових свиней загальна сума мікроелементів у мясі складає 3453,3 мк/г на 100 г, то у хворих на гіпертрофічний гастрит вона становить 2969,56 мк/г на 100 г, а при атрофічному 2345,60 мк/г на 100 г. У мясі здорових свиней загальна сума макроелементів дорівнює 315,60 мг/100 г. У хворих на гіпертрофічний та атрофічний гастрит відповідно 277,92 мг/100г та 289,53 мг/100 г. Вміст окремих як макро- (натрій), так і мікро- (кобальт) елементів був підвищений у хворих тварин. Тобто, захворювання свиней на хронічний катаральний гастрит в значній мірі позначається на мінеральному обміні.
9. Хронічний гастрит суттєво відбивається на жировому обміні в організмі тварин. Наступають зміни у жирно-кислотному складі ліпідів. Так, сума насичених ЖК внутрішньо-мязового жиру нижча суми аналогічних ЖК підшкірного жиру. У складі насичених ЖК найбільший відсоток припадає на пальмитинову та стеаринову, значно менший на інші ЖК. У порівнянні зі здоровими тваринами їх вміст при атрофічному гастриті зменшується, особливо в ліпідах мязової тканини.
У всіх групах тварин знижується сума ненасичених ЖК у підшкірному жирі. В порівнянні зі здоровими тваринами зростає також загальна сума моно ненасичених ЖК від 46,186% до 48,588% при гіпертрофічному гастриті і до 50,156% - при атрофічному.
У складі полі ненасичених ЖК у досліджуваних жирах перше місце за кількістю займає лінолева кислота - 8,462-12-12,342%. Більше її у ліпідах здорових свиней-10,222-12,342%, менше у ліпідах хворих на гіпертрофічний гастрит - 10,067-10,751% та ще менше у ліпідах тварин з атрофічним гастритом 8,462-9,283%. Арахідонової ЖК у ліпідах мязової тканини в 2-6 разів більше (1,272-1,680%) ніж у підшкірному жирі - 0,234-0,639%. У здорових тварин її кількість сягає 1,680%, у хворих на хронічний гастрит тільки 1,272-1,328%.
Коефіцієнт співвідношення ненасичених до насичених ЖК найвищий у здорових тварин - 1,44, він дещо знижується у свиней, хворих на хронічний гіпертрофічний гастрит до 1,32 і до 1,26 при атрофічному.
Більш інтенсивно зменшується у ліпідах хворих свиней вміст моно ненасичених та полі ненасичених ЖК.
10. Мікробне обсіменіння туш та органів свиней, уражених хронічним катаральним гастритом, знаходиться в прямій залежності від ступеня патологічного процесу. Воно найменше у клінічно здорових свиней. При бактеріоскопії мазків-відбитків у них виявлено всього 5,8% проб, які обсіменінні мікроорганізмами. При гіпертрофічному гастриті свиней воно становило 14,17%, а при атрофічному - 16,77%. У переважній більшості випадків виявляли паличковидну мікрофлору, що складала 35,36%, рідше спостерігалась кокова мікрофлора - 3,13%.
Обсіменіння E.coli складає у мязовій тканині при гіпертрофічному гастриті 6,7%, при атрофічному гастриті 13,3%, у печінці відповідно 13,3 і 16,7%, у лімфатичних вузлах 13,3 і 10% проб.
Серед досліджуваного матеріалу кокова мікрофлора з мяса та внутрішніх органів була виділена при гіпертрофічному та атрофічному хронічних гастритах. Для мязової тканини це склало 33,3% та 16,7% випадків, для печінки - 16,7% та 33,3%, селезінки 16,7%, 16,7% для лімфатичних вузлів - 16,7%, 16,7% випадків. У контролі кокова мікрофлора з мяса не виділялась.
Що стосується таких мікроорганізмів як протей, сальмонели, клостридії, Helicobacter pylory, то вони в жодному випадку не були виділені.
11. Санітарна оцінка туш та внутрішніх органів хворих на хронічний гастрит свиней залежить в основному від тяжкості патологічного процесу. Враховуючи, що при хронічному катаральному гастриті, особливо у випадках тяжкого перебігу, нерідко має місце сильне схуднення або навіть виснаження свиней і наступають дистрофічні зміни в мязовій тканині, мясо та внутрішні органи в такому випадку слід направляти на технічну утилізацію.
Туші від хворих на хронічний гастрит свиней нормальної вгодованності, але без ускладнень, як такі, що в наших дослідженнях не були обсіменені патогенною мікрофлорою (сальмонели), за результатами ветсанекспертизи можуть випускатись без обмежень.
У випадку виявлення сальмонел у мясі, внутрішні органи направляють на технічну утилізацію, а тушу випускають після проварювання (п. 134а “Правил ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної експертизи мясних продуктів”.) або направляють на виготовлення консервів згідно п. 137в “Правил”.
12. Ускладнення хронічного гастриту - розвиток виразкової хвороби або інших тяжких ускладнень і повязаного з цим значним обсіменінням продуктів забою, дає підставу рекомендувати проведення бактеріологічних досліджень, згідно результатів яких проводити санітарну оцінку.
13. З метою покращення ветеринарно-санітарної експертизи шлунка свиней та достовірного виявлення випадків ураження його хронічними катаральними гастритами пропонуємо внести в “Правила ветеринарного огляду забійних тварин та ветеринарно-санітарної експертизи мяса і мясних продуктів” наступні зміни: - шлунок свиней оглядається з поверхні (з боку серозної оболонки), виявляють зміни, які мають тут місце. Потім проводиться пальпація шлунка з боку великої кривизни. При цьому шлунок, уражений гіпертрофічним хронічним гастритом, має пружні потовщені стінки, прощупуються великі складки слизової. На розрізі шлунок погано розправляється;
- при атрофічному гастриті стінка шлунка тонка, складки слабо прощупуються, на розрізі легко розправляються.
При огляді слизової оболонки шлунка треба звернути увагу на наявність тяжких випадків гастриту та ураження виразковою хворобою. гастрит бактеріологічний мясопереробний патоморфологічний
Список литературы
1. Шарай Я.М. Вміст у мясі свиней, хворих на хронічний катаральний гастрит, макро- і мікроелементів // Ветеринарна медицина України. - 1997. - №10. - С. 26-27.
2. Шарай Я.М., Роговський П.Я. Жирно-кислотний склад та харчова цінність ліпідів внутрішньо-мязового та підшкірного жиру свиней //Ветеринарна медицина України. - 1998. - № 11-12. - С. 30 - 31.
3. Шарай Я.М. Біологічна цінність та токсичність мяса свиней при хронічному катаральному гастриті // Ветеринарна медицина України. - 1999. - №2. - С. 45.
4. Шарай Я.М. Забійні якості, органолептичні та фізико-хімічні показники мяса свиней при хронічному гастриті // Ветеринарна медицина України. - 1999. - №3. - С. 10-11.
5. Шарай Я.М. Патологоанатомічні та патолого-гістологічні зміни стінки шлунка свиней при хронічному гастриті // Ветеринарна медицина України.-1999. - №6. - С. 32-33.
6. Потоцький М.К., Шарай Я.М., Роговський П.Я. Патологія шлунка свиней в господарствах промислового типу та її вплив на якість тваринницької продукції // Матеріали Першої Всеукраїнської науково-виробничої конференції ветеринарних патологів (13-15 листопада 1996 р.). Актуальні питання ветеринарної патології. - Київ,1996. - С. 194-195.
7. Потоцький М.К., Шарай Я.М., Роговський П.Я. Розповсюдження і деякі патоморфологічні особливості хронічного гастриту у свиней // Морфофункциональный статус млекопитающих и птиц. - Симферополь. - 1995. - С. 182-183.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
