Підходи до розуміння поняття верховенство права. Інтерпретація поняття Конституційним Судом України. Застосування принципу верховенства права в національному адміністративному судочинстві. Проблеми реалізації принципу у сфері діяльності судової влади.
Зміст Вступ Розділ 1. Зміст поняття «верховенство права» 1.1 Основні підходи до розуміння поняття «верховенство права» 1.2 Верховенство права і закону 1.3 Верховенство права в інтерпретації Конституційним Судом України Розділ 2. Верховенство права: українські реалії та перспективи 3.1 Принцип верховенства права в Україні: основі загрози 3.2 Проблеми реалізації принципу верховенства права у сфері діяльності судової влади в Україні Висновки Список використаних джерел та літератури Вступ Актуальність теми: Принцип верховенства права - це одна з яскравих конституційних новел, уперше у вітчизняній історії запроваджена в Основному Законі України. На сьогодні ж в Україні налічується велика кількість наукових і практико-прикладних статей, у назвах яких вжито поняття «верховенство права». Реальне ставлення людей - політиків, суддів, адвокатів і, навіть, населення у цілому - до права і юридичних абстракцій є не менш важливим, ніж будь-яке конституційне закріплення прихильності до принципу верховенства права. Слабкість інститутів державної влади та принципу верховенства права на початку періоду становлення незалежності визначала можливість вільного вираження політичних інтересів як окремих осіб, так і груп населення. Несформованість та слабкість політичних фігур позначалась на недемократичному впливі на суспільство. На сьогодні можна виокремити чимало досліджень, присвячених висвітленню важливості принципу верховенства права у побудові правової системи будь-якої держави. Методи дослідження: У процесі дослідження використовувалася система загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, в тому числі формально-логічний, систематичний, аналітичний, порівняльно-правовий, історичний.Дослідження базується на Конституції України, Рішеннях Конституційного Суду України та інших законодавчих документах. Так, вперше визначення принципу верховенства права було запропоновано англійським вченим та політичним діячем Д. Гаррінгтоном у 1656 р. Під зазначеним принципом він розуміє «імперію законів, а не людей». Його співвітчизник К. А. Дайсі, досліджуючи це питання, виходив з природи англійського загального права, основою якого, протягом усієї англійської історії, слугував принцип «верховенства розуму». Серед українських вчених-адміністративістів, представників науки теорії права та конституційного права, які зробили вагомий внесок у розвиток вітчизняних уявлень про зміст принципу верховенства права та його значення для розвитку доктринальних положень юридичної науки з урахуванням досвіду зарубіжних держав, слід зазначити В.Б. Авер’янова, С.П. Головатого, В.О. Зайчука, В.М. Кампо, М.І. Козюбру, А.М. Колодія, В.В. Копейчікова, Д.М. Лук’янця, В.Ф. Погорілка, П.М. Рабіновича, А.О. Селіванова, В.Ф. Сіренка, Ю.М. Тодику, В.М. Шаповала, Ю.С. Шемшученка та ін. З часів незалежності у дослідженнях вітчизняних вчених основна увага приділялася розмежуванню поняття верховенства права з поняттям правової держави, принципом законності, а також широко відомою стала дискусія щодо співвідношення принципів верховенства права та верховенства закону. Про це наголошується в документах ООН, Ради Європи, ЄС, відображено в доктринах та актах багатьох держав. Цей принцип діє щодо всіх суб’єктів суспільних відносин. [19, С. [68, С.57] Так, професор М. Козюбра зазначає з цього приводу, що «мета верховенства права - це не просто формальне забезпечення порядку, передбаченого законами та іншими нормативними актами, встановленими державою, а утвердження такого правопорядку, який обмежує абсолютизм державної, передусім виконавчої влади, ставить її під контроль суспільства, створюючи для цього відповідні правові механізми». [35, С.30] Сучасне розуміння органічної характеристики принципу верховенства права можна передати словами судді Конституційного Суду ФРН Е. Бьокенфьорда: «Неможливо гарантувати свободу шляхом формальних юридичних приписів; свобода може бути гарантована тільки у межах фундаментальної системи цінностей, що міститься у Конституції». [63, С.115] Найчіткіше різницю між формальною та органічною характеристиками проводить професор Р. Дворків, звертаючи увагу на те, що принцип верховенства права «… не обмежується формальними приписами законодавства та оперує ними лише тією мірою, якою такі формальні приписи дають можливість досягти основних цілей правової системи. Напевно, найбільш широке визначення змісту поняття верховенство права подано в Плані дій «Україна - Європейський Союз: Європейська політика сусідства», схваленому Кабінетом Міністрів України 12 лютого 2005 року.[38] Так, зокрема, в даному акті верховенство права пов’язується із: а) ефективною та стабільною діяльністю органів, що забезпечують демократію та права людини; б) проведенням судової та правової реформ; в) боротьбою із корупцією; г) розвитком громадянського суспільства та ЗМІ тощо. [4, С.398] Такий погляд щодо права дещо збігається з принципами, так званого «чистого права», сформульованими І. Кантом. Згідно із рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Ве
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
