Дослідження матеріалів нової фінальнопалеолітичної стоянки Желонь, відкритої Овруцькою експедицією Інституту археології НАНУ на Овруцькому кряжі. Обстеження нового, перспективного місцезнаходження Келембет, що входить до тієї ж желонської групи стоянок.
У статті публікуються матеріали нової фінальнопалеолітичної стоянки Желонь, відкритої Овруцькою експедицією Інституту археології НАНУ на Овруцькому кряжі. Остання в травні 2016 р. провела на кряжі археологічні розвідки з метою обстеження відомих та пошуків нових памяток камяної доби. Гребінь кряжу на шляху вітрів з льодовика гальмував повітряні потоки, і прильодовиковий пил випадав на землю, вкриваючи багатометровою товщею Овруцьку височину. У результаті знищення лісів розпочалась інтенсивна водна ерозія кряжу. її безпосереднім наслідком стало утворення розгалуженої системи глибоких ярів (особливо численні в південній частині кряжу). Обстежено зі збором матеріалів та шурфуванням місцезнаходження Желонь, Желонь 2, Желонь 3, Гаєвичі, Піщаниця-Клинець, Козулі.Томашевського желонської групи верхньопалеолітичних памяток на Овруцькому кряжі було відомо чотири палеолітичні стоянки: Довгиничі, Клинець, Збраньки, Шоломки. Попри значну кількість кісток мамонта, шерстистого носорога, бізона, коня, знайдено лише 66 кременів, зокрема 4 знаряддя, серед яких великий, масивний сегментоподібний мікроліт з гірського кришталю. Грубість розколювання кременю, архаїчний вигляд артефактів дали підстави для датування памятки І. Ф. Колекція нараховує 1200 кременів і характеризується грубими призматичними нуклеусами та неправильної форми пластинчастими сколами без слідів абразивної обробки карнизу. Умови залягання артефактів (безпосередньо під сучасним ґрунтом), а також типологія виробів дають підстави попередньо датувати знахідки фінальним палеолітом, приблизно 14-12 тис. років тому, тобто часом вимирання мамонтів у Європі.
Вывод
До відкриття Східноволинською експедицією ІА НАНУ під керівництвом А. П. Томашевського желонської групи верхньопалеолітичних памяток на Овруцькому кряжі було відомо чотири палеолітичні стоянки: Довгиничі, Клинець, Збраньки, Шоломки.
Стоянку Довгиничі досліджував у 20-ті рр. ХХ ст. І. Ф. Левицький [4], а на початку 70-х - М. І. Гладких [1]. Попри значну кількість кісток мамонта, шерстистого носорога, бізона, коня, знайдено лише 66 кременів, зокрема 4 знаряддя, серед яких великий, масивний сегментоподібний мікроліт з гірського кришталю. Грубість розколювання кременю, архаїчний вигляд артефактів дали підстави для датування памятки І. Ф. Левицьким рисвюрмським часом, або самим початком верхнього палеоліту. М. І. Гладких та І. Б. Люрін також датували Довгиничі початком верхнього палеоліту.
Стоянку Збраньки відкрив і дослідив Д. Я. Телегін у 1979 р. [7]. Вона являла собою зруйноване оранкою скупчення кременю діаметром 8-10 м. Колекція нараховує 1200 кременів і характеризується грубими призматичними нуклеусами та неправильної форми пластинчастими сколами без слідів абразивної обробки карнизу. Мікронабір представлений уламками масивних платівок зі стрімкою ретушшю по краю. Знайдено нечисленні кінцеві скребачки та поодинокі різці. Автор дослідження відніс памятку до ранньої пори верхнього палеоліту і визначив її хронологічну позицію між Радомишлем 1 та Пушкарями 1 [7, с. 251].
Еталонною памяткою для верхнього палеоліту Овруцького кряжу є стоянка Шоломки, яку повністю розкопав Д. Ю. Нужний у 1997, 1998 та 2000 рр. [6, с. 142-158]. Памятка являла собою компактне скупчення кременів діаметром близько 9 м, що залягали безпосередньо під сучасним підґрунтям. Колекція кременю нараховує 3088 екз. і за технологією та типологією виробів дуже близька до кремяного комплексу Желоні. Різниця між колекціями Желоні та Шоломок полягає в їхній структурі. Якщо в комплексі Желоні скребки з різцями співвідносяться як 8 : 1, то в Шоломках - як 1 : 2 відповідно. Тобто, якщо на Желоні скребачок у 8 разів більше, ніж різців, то на Шоломках різці вдвічі перевищують кількість скребачок. Значно більше в колекції Шоломок і оснащення метальної зброї - мікролітів. Різниця в структурі зазначених комплексів, можливо, пояснюється їх різною сезонністю та відмінностями у функціях.
Стоянки на плато в районі сіл Гаєвичі, Желонь, Піщаниця, Клинець дали стандартний кремяний інвентар епіграветського типу. Розміри Овруцького кряжу 60 х 20 км з околицями наближаються до площі мисливських угідь однієї общини мисливців верхнього палеоліту (близько 2500 кв. км). Родова община складалася з 5-7 сімей загальною чисельністю 25-30 осіб [2, с. 145-163]. Отже, не виключено, що однотипні в усіх планах епіграветські стоянки Овруцького кряжу полишені спорідненими, однокультурними колективами або навіть однією общиною мисливців на мамонтів кінця льодовикової доби, що неодноразово поверталася на традиційні місця сезонних стійбищ.
Умови залягання артефактів (безпосередньо під сучасним ґрунтом), а також типологія виробів дають підстави попередньо датувати знахідки фінальним палеолітом, приблизно 14-12 тис. років тому, тобто часом вимирання мамонтів у Європі. Попри зруйнованість шару і відсутність фауністичних решток на памятках через несприятливі умови збереженості кістки, припускаємо, що памятки залишили мисливці на мамонтів та інших стадних травоїдних прильодовиківя. Про це свідчать неодноразові знахідки відповідної фауни в сусідніх зі стоянками ярах, зокрема згадуваного бивня мамонта з вигравіюваним ялинковим орнаментом з яру поблизу с. Клинець.
Однією з причин концентрації стоянок на плато у верхівях розгалуженої системи глибоких ярів у районі сіл Клинець - Павловичі є родовища кременю, що відслонюються на дні ярів. Раніше відомі стоянки на південному краю кряжу над річкою Норинь (Довгиничі, Збраньки, Шоломки, Коренівка) тяжіють до нижньої частини тієї самої яружної системи, що містить кремяну сировину для виготовлення знарядь (рис. 1).
Зазначимо значну типологічну подібність кремяного інвентарю (а також стратиграфії) згаданих стоянок над річкою Норинь з матеріалами досліджених експедицією 2016 р. мисливських стійбищ на плато в північно-східній частині Овруцького кряжу. Маємо підстави говорити не лише про синхронність та однокультурність відомих нині верхньопалеолітичних памяток Овруччини, а й про їх належність до одного своєрідного овруцького локального варіанта епігравету, що датується фінальним палеолітом, вірогідно, 14-12 тис. років тому.
Найвиразнішою особливістю кремяного інвентарю цих комплексів, за Д. Ю. Нужним [6, с. 158], є великі, масивні вістря з притупленим стрімкою ретушшю краєм переважно ланцетоподібних та сегментоподібних обрисів (рис. 2: 1-6). Колюча частина цих мікролітів зазвичай формувалася на дистальному, тоншому кінці пластини-заготовки.
Датувати описані памятки саме фінальним палеолітом, а не ранньою порою верхнього палеоліту, як це робили І. Ф. Левицький, М. І. Гладких та Д. Я. Телегін, дозволяє не лише характерна епіграветська морфологія знарядь, але й залягання кременів безпосередньо під голоценовим ґрунтом на глибині 0,2-0,3 м. Зумовлена низькою якістю конкрецій місцевого кременю техніка розщеплення надала артефактам (передовсім нуклеусам та пластинам) архаїчного вигляду. На нашу думку, саме це спричинило датування овруцького палеоліту згаданими дослідниками минулого століття початком пізнього палеоліту.
Однією з невирішених проблем палеолітознавства є історичні долі епіграветського населення Полісся. Яскраві памятки епіграветських мисливців на мамонта Північної України Гінці, Мізин, Межирічі, Кирилівська, Добраничівка, Бармаки, як і описані овруцькі стоянки, датуються 14-13 тис. років тому. Це населення зникло раптово в період вимирання європейської популяції мамонтів близько 13-12 тис. років тому, не полишивши після себе генетичних нащадків. Принаймні сучасна археологія не простежує слідів розвитку епіграветської культурної традиції у фінальному палеоліті та мезоліті Східної Європи. Поліську низовину 12-11 тис. років тому заселили із Західної Балтії мисливці на північного оленя культур Лінгбі, Красносілля, Свідер з принципово відмінним набором кремяних виробів, у якому провідну роль відігравали не вістря з притупленим краєм, а різноманітні черешкові наконечники стріл на пластинах [3, с. 37, 38]. Історична доля епіграветських мисливців на мамонта півночі країни лишається невирішеною проблемою палеоліту України.
Список литературы
1. Гладких М. І. Дослідження Довгинецького палеолітичного місцезнаходження 1971 р. на Житомирщині / М. І. Гладких, І. Б. Люрін // Археологія. - 1974. - № 14. - С. 42-46.
2. Зализняк Л. Л. Охотники на северного оленя Украинского Полесья в эпоху финального палеолита / Л. Л. Зализняк. - К. : Наук. думка, 1989. - 182 с.
3. Залізняк Л. Л. Фінальний палеоліт і мезоліт континентальної України / Л. Л. Залізняк // КДУ - К., 2005. - Вип. 8. - 184 с.
4. Левицький І. Ф. Довгинецька палеолітична стація / І. Ф. Левицький // Антропологія. - 1930. - Т. 3. - С. 153-160.
5. Месяц В. А. Новая находка орнаментированного бивня мамонта / В. А. Месяц // КСИА АН УССР. - 1956. - Вып. 6. - С. 40-42.
6. Нужний Д. Ю. Верхній палеоліт Західної і Північної України / Д. Ю. Нужний. - К. : Видавець Олег Філюк, 2015. - 478 с.
7. Телегин Д. Я. Палеолитическая стоянка Збраньки на Жито- мирщине / Д. Я. Телегин // СА. - 1980. - № 1. - С. 251.
8. Тутковский П. А. Побережье р. Норина в Овручском уезде Волынской губ. (геологическое и географическое описание) / П. А. Тутковский // Труды Общества исследователей Волыни. - 1911. - Т 6. - С. 59-160.
9. Тутковський П. А. Славечансько-Овруцький кряж та узбережжя ріки Славечни / П. А. Тутковський. - К., 1923. - 71 с. - (Труди Фіз.-мат. відділу ВУАН. - 1923. - Т. 1, вип. 1).
L. Zaliznyak, A. Tomashevsky, C. Pereverzev, A. Sorokun, I. Khoptinets
UPPER PALAEOLITHIC ZHELON SITE ON THE OVRUCH RIDGE
The group of primitive hunter sites of the end of the glacial epoch was inspected on Ovruch plateau (Zhytomyr region) by expedition of the Institute of Archaeology of the National Academy of Sciences of Ukraine (IA NASU) in 2016 under the supervision of L. Zaliznyak. Zhelon, Zhelon 2, Zhelon 3, Gayevychi, Pyshchanytsia-Klinets, and Kozuly sites were discovered a few years before by East-Volhynia expedition of the IA NASU under the supervision of A. Tomashevsky. The sites are located in the northeastern part of the Ovruch ridge on a plateau between the villages of Zhelon - Klinets-Pyshchanytsia. The concentrations of flint artifacts located on the surface of the arable land of the plateau which stretched out on 6-7 km along the northeastern edge of the ridge above the road of Ovruch-Slovechno. The new perspective Kelembet site with expressive flint material collections of Epigravetian type was found and inspected by the expedition in 2016.
The collection of archaeological materials increased the complexes of flint artifacts of the mentioned sites threefold, which allows publishing their flint collections. Numerous collections of the flint materials from the standard Zhelon site evidently demonstrates the typology specific of the flint industry of Upper Paleolithic sites of Ovruch region.
Stone Age sites from the plateau surrounding the villages of Gayevychi, Zhelon, Pyshchanytsia gave the standardflint inventory of Epigravetian type. Of the same type offinds give grounds for a supposition that the sites were left by the same family groups of the hunting population, why periodically returned into the traditional places of the seasonal nomad camps.
It is possible to assume that the sites are left by hunters for mammoths and other gregarious herbivorous of the Ice Age steppe. It can be proved by repeated finds of the proper fauna bone remains in the nearby sites with ravines. In particular, a known archaeologist I. Levicky found a mammoth tusk with an ingrained fir-tree decorative pattern in a ravine nearby Klinets village in the 20th cent. The geological position of flint artifacts (directly under the modern soil), as well as the typology of tools, permits to preliminary date the finds to Final Paleolithic time approximately 14-12 thousand years ago, the time of extinction of mammoths in Europe.
One of the reasons of concentration of the sites on the plateau in the riverheads of the system of deep ravines in the region of villages Klinets-Pavlovychi is the deposits offlint raw materials on the bottom of the ravines. Earlier the sites on the Sonth edge of the ridge above the river of Norin (Dovhynychi, Zbranky, Sholomky Korenivka sites) gravitated to the lower part of the same ravine system, which contained the flint raw materials for making instruments.
There is a considerable typologic similarity of flint inventory and stratigraphy of the mentioned sites above the Norin river with the materials from nomad hunting camps on the plateau in the northeastern part of the Ovruch ridge (Zhelon group of the sites). This gives grounds to talk not only about synchronousness and cultural similarity of the presently known Final Paleolithic sites of Ovruch region but also about their belonging to one original Ovruch local variant of Epigravetian, which dates to Final Paleolithic time, about 14-12 thousand years ago.
The Epigravetian population from North Ukraine disappeared suddenly during the period of extinction of European mammoth population about 13-12 thousand years ago, not leaving genetic descendants. The historical fate of North Ukraine Epigravetian mammoth hunters remains an unsolved problem of the Paleolithic period of Ukraine.
