Історіософія проблеми Першої Світової війни (Великої війни). Методи розв’язання внутрішніх конфліктів за умов громадянської війни. Чотири етапи становлення національної держави. Актуалізація "українського питання" у суспільстві в роки Великої війни.
Велика війна 1914-1918 рр. і Україна На 2014 р. припадає трагічна дата світової історії - сторіччя від початку Великої війни, як називали Першу світову європейські історики через її тотальний характер та згубні наслідки. У своїх кривавих жорнах Велика війна перемолола цілі народи, стала каталізатором падіння імперій і виникнення на їх уламках національних держав. Вона глобалізувала воєнні конфлікти, активізувала соціальні рухи, що призвели до утвердження кривавих тоталітарних режимів, і, головне, поглибила гуманітарні проблеми, нівелювавши цінність людського життя. Перша світова війна оголила всі суспільні суперечності й «виразки». Усі негаразди та виклики кривавої епохи безпосередньо торкнулися українців і представників інших етносів, котрі проживали на територіях, що входили до складу Росії й Австро-Угорщини. Особливо в останні два десятиріччя чимало науковців намагаються узагальнити оцінки минулого століття, роблять спроби виокремити та проаналізувати ті найбільш важливі події, які визначили головні лінії розвитку, вплинувши на хід і долю історії України у ХХ ст., особливо в першій його половині. Значна кількість дослідників наголошують, що серед таких непересічних подій важливе (якщо не головне) місце належить саме Першій світовій війні. Колективна праця українських істориків за редакцією академіка НАНУ В.Смолія побачила світ у київському видавництві «Кліо» у переддень столітніх роковин від початку грандіозної бійні. Це - перше в нашій історіографії ґрунтовне видання, присвячене впливу війни на суспільні процеси як у підросійській, так і підавстрійській Україні, відтворенню загальної картини політичного, соціально-економічного, етноконфесійного, ідеологічного та культурного життя українського народу у час воєнного лихоліття 1914-1918 рр. Кістяк авторського колективу склали представники академічного Інституту історії України, насамперед співробітники (нинішні та колишні) відділу історії України ХІХ - початку ХХ ст. на чолі з його багатолітнім завідувачем, членом-кореспондентом НАНУ О.Реєнтом (він же - упорядник тому), а також провідні вітчизняні історики з різних регіонів нашої країни: В.Солдатенко, М.Литвин, І.Патер, Г.Турченко, Л.Жванко, М.Несук та ін. Із закликом до впокорення гніву виступав і християнський праведник Феофан Затворник, наголошуючи: «Прагніть смирення, - гнів і осудження відстануть самі по собі». У цілому в найбільш загальній формі війна є крайньою формою конфлікту між державами, що знаходить свій вияв у прагненні вирішити питання внутрішньої і зовнішньої політики радикальними насильницькими методами. Як зазначає сучасний дослідник Б.Андерсон, «у новітній культурі націоналізму жодні символи не приковують більшої уваги, ніж пам’ятники й могили Невідомих солдатів». Цьому питанню присвячено нарис О.Реєнта та Б.Янишина - «Перша світова війна в українській історіографії» (с.18-60).
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
