Велика Французька революція - Дипломная работа

Дипломна робота Велика Французька революція Вступ В кінці вісімнадцятого століття Франція опинилась в коловороті кривавих подій, які були покликані змінити історію не тільки французів, але й Європи в цілому. В такій ситуації неминуче до керма управління державою приходять ті - хто хочуть допомогти народу, заради „ідеї”. На жаль жодна, справжня, революція не вирішує проблем, а лише поглиблює їх. Государство и народ: от Фронды до Великой Французской Революции»3 та Фомічева В.М. «Документы и материалы по истории Западной Европии XVIII-XIX»4, в яких можна прослідкувати випуск тих нормативно-правових актів та соціальної ситуації, що відбувалось за часів Якобінської диктатури. З проблемами зовнішньої політики розібрався Борисов Ю.В., котрий в своїй роботі «Дипломатия Франции»5 чітко окреслив дипломатичну діяльність та її проблеми за правління якобінців. Одним з яких був Марат Ж.П., котрий в своїх мемуарах, «Избрание произведения»6, виправдовує терор, як засіб досягнення мети. Внутрішня політика 1.1 Франція в червні-жовтні 1793р. Конституція В результаті повстання 31 травня - 2 червня 1793 року жирондисти були скинуті і владу в Конвенті захопили представники Якобінського клубу. На той час влада в Якобінському клубі зосереджувалась в руках „поміркованих” на чолі з Дантоном (дантоністи), які керували Комітетом суспільного порятунку та Комітетом суспільної безпеки. Вони, також, повідомляють, що департаменти наміряні формувати ополчення та йти на Париж. 11 червня Шомет був вимушений виступити в Генеральній Раді, і заявити, що назріває нове повстання. Генеральна рада Комуни видала наказ „Про роззброєння всіх підозрілих осіб і передачу їх озброєння патріотам”. А Робесп’єр у боротьбі з жирондистами зайняв більш помірковану позицію. Вже через тиждень, після погодження плану нової Конституції, на розгляд Конвенту передали проект вищого законодавчого акту держави, авторами якого були Еро-де-Сешель та Сен-Жюст. Конституція 1793 року надавала величезну свободу демократичним принципам. На чолі республіки повинен знаходитись законодавчий орган, вибраний на основі загального голосування. 23 червня Жак Ру, один з лідерів „скажених”, вимагав смертну кару для всіх спекулянтів та скупників. Робесп’єр, Марат, Бурдон, Ебер та Шомет намагалися дискредитувати Ру разом з його програмою і петицією. Як заявляв сучасник цих подій Жан-Батіст Піку ,- „...скажені стали більше походити на прокажених...”.3 В спекотні липневі дні Марат, який був ослаблений хворобами та проводив більшість часу в теплій ванні, став жертвою Шарлотти Кордє, яка 13 липня в місті Кані, коли він лежав у ванні та проглядав карикатури його видавництва „Публіцист”, холоднокровно вбила його ножем, який потрапив в серце. Громадянська війна досягла свого апогею: Вандейці осадили і захопили Бокаж, і провели репресії проти революціонерів, в Ліоні і Марселі відбулось контрреволюційне повстання проти Конвенту. Він полягав в тому, щоб передати більшу частину повноважень Комітету суспільного порятунку - тим самим зробити на базі цього комітету тимчасовий уряд. Цю армію повинний супроводжувати Революційний трибунал, із правом швидкого суду (протягом 24 годин). Зведення це зробив Барер, офіційний доповідач Комітету суспільного порятунку. До кінця 1793 р. система реквізицій довела чисельність армії до 542 тис. чоловік.2 Якобінський уряд видав наказ „про злиття добровольчих батальйонів з лінійної армією”. «Для того, щоб боротися в старому лінійному порядку з численними арміями, що грозили вторгнутися в країну, французам знадобилися б добре навчені люди, а таких було небагато, у той час ненавчених волонтерів було вдосталь».1 Замість системи заздалегідь розрахованих рухів, французьке командування почало застосовувати тактику удару по ворогу безперервним потоком у той самий пункт ворожої лінії. «...Французькі армії, були організовані краще від армій супротивника.