Вдосконалення товстокишкової езофагопластики при високих опікових та протяжних доброякісних рубцевих стриктурах стравоходу і глотково-стравохідного переходу - Автореферат

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВЯ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНА МЕДИЧНА АКАДЕМІЯ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ім. П.Л. ШУПИКА 14.01.03 - Хірургія Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора медичних наук Вдосконалення товстокишкової езофагопластики при високих опікових та протяжних доброякісних рубцевих стриктурах стравоходу і глотково-стравохідного переходу Ксенофонтов Сергій Саввич КИЇВ - 2007 Дисертацією є рукопис Робота виконана в Донецькому державному медичному університеті ім. М.Горького МОЗ України Науковий консультант - доктор медичних наук професор Гетьман Вадим Григорович, професор кафедри торакальної хірургії та пульмонології Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України Офіційні опоненти: доктор медичних наук професор Бобров Олег Євгенович, завідувач кафедри хірургії та судинної хірургії Національної медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України заслужений діяч науки України, Лауреат Державної премії України, доктор медичних наук професор Велігоцький Микола Миколайович, завідувач кафедри торако-абдомінальної хірургії Харківської медичної академії післядипломної освіти МОЗ України Лауреат Державної премії України, доктор медичних наук професор Мітюк Іван Ілліч, професор кафедри госпітальної хірургії Вінницького національного медичного університету ім. М.І.Пирогова МОЗ України Провідна установа Інститут загальної та невідкладної хірургії АМН України, м. Харків Захист відбудеться “31 травня 2007 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.613.08 при Національній медичній академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупика МОЗ України (04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 9) З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національної медичної академії післядипломної освіти ім. Ціла епоха минула із тих пір, коли вперше були запропоновані різні варіанти заміщення стравоходу - шкіряним клаптем [Biгсhег, 1894]; шлунковою трубкою [Dераgе, 1901; C.Весk і Саггеl, 1905; Нiгсh, 1911; Я.О.Гальперн і Jianu, 1912]; цілим шлунком [Кiгsсhner, 1920; Кьmmе1, 1922]; тонкою [Т. Великий внесок у розвиток пластичних операцій на стравоході внесений українськими вченими-хірургами О.О.Шалімовим, О.М.Авіловою, П.Д.Фоміним, А.В.Макаровим, М.М.Багіровим, російською школою академіка Б.В.Петровського і його учнями - Е.Н.Ванцяном, О.К.Скобєлкіним, Р.А.Тощаковим, О.Ф.Черноусовим, В.І.Чиссовим. У даний час найбільш оптимальним пластичним матеріалом при створінні штучного стравоходу, на думку більшості хірургів, являється товста кишка, особливо, коли не вдається використовувати для цієї цілі шлунок. Колоезофагопластика гідно витримала випробування часом, але, не дивлячись на те, що цьому питанню у недалекому минулому була присвячена ціла низка ґрунтовних досліджень [П.Л. Андросов, 1964; Ю.Е. Березов і М.С. Григорьєв, 1965; Е.Н. Ванцян і Р.А.Тощаков, 1971; І.М. Матяшин, 1971; Б.А. Петров і А.П. Ситнік, 1972; В.І. Філін і В.І. Попов, 1973; А.А.Шалімов і співавт., 1975; А.Ф.Черноусов, В.А.Андріанов и співавт.,1992, 1997, 2003; М.М.Абакумов и співавт., 2003; Burnett C.M. et al.,1990; Moerman M.B. et al., 2000; Tanaka K., Kurobe M., Kanai M., 2004], як і раніше, багато аспектів колоезофагопластики залишаються відкритими: все ще залишається високою післяопераційна летальність у хворих із рубцевими ураженнями стравоходу і глотково-стравохідного переходу (3,5-18,8%); не завжди хірургам вдається отримати трансплантат достатньої довжини, що призводить до багаторазової, а інколи і до незавершеної пластики стравоходу. Найбільші труднощі, що виникають на етапі викроювання товстокишкового трансплантата і у завершальній стадії пластики - формуванні співустя на шиї, не завжди дозволяють завершити операцію одномоментно, а у випадках рубцевого ураження глотково-стравохідного переходу диктують необхідність обовязкового двохетапного втручання, другий етап якого (формування глотково-стравохідного співустя) виконують, подекуди, ЛОР-хірурги. Останнім часом обговорюються питання індивідуалізованого підходу до оперативного втручання при пластичних заміщеннях стравоходу, підкреслюється важливість комплексного вирішення проблем виникнення і ризику різноманітних післяопераційних невдач та ускладнень [О.М.Білозерцев, 1994; Moerman M.B. et al., 2000]. Суттєвим є також економічне зростання у світі витрат на обстеження, лікування таких пацієнтів. У звязку із впровадженням у хірургію нових досягнень науки і зміною методики операції колоезофагопластики, при досвіді подібних втручань, що накопичився, виникла необхідність у порівнянні і зіставленні результатів, як найближчих, так і віддалених, отриманих при оперативному лікуванні даної категорії хворих. Мета дослідження - поліпшити безпосередні, віддалені і функціональні результати товстокишкової езофагопластики у хворих із високими післяопіковими та протяжними доброякісними рубцевими стриктурами стравоходу і глотково-стравохідного переходу. Визначити закономірності адаптаційних процесів, механізми виникнення і розвитку післяопераційних ускладнень і невдач ко