Методичні основи формування собівартості продукції і розподілу непрямих витрат згідно зарубіжної практики. Механізм планування собівартості одиниці продукції і уточнення складу непрямих витрат, що входять у собівартість, підходи до її класифікації.
При низкой оригинальности работы "Вдосконалення формування собівартості продукції на прикладі машинобудівних підприємств західного регіону", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ Інститут економіки УДК 338.581 ВДОСКОНАЛЕННЯ ФОРМУВАННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ НА ПРИКЛАДІ МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ Спеціальність 08.07.01 - економіка промисловості Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук РОЖКО Наталія Ярославівна Київ 2000 Дисертацією є рукопис. Робота виконана в Тернопільському державному технічному університеті імені Івана Пулюя Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, Штефанич Дмитро Андрійович, Тернопільський державний технічний університет імені Івана Пулюя, професор кафедри маркетингу на виробництві Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Александрова Валентина Петрівна, Інститут економічного прогнозування НАН України, провідний науковий співробітник відділу технологічного прогнозування та інноваційної політики кандидат економічних наук, професор Павлов Володимир Іванович, Луцький державний технічний університет, завідувач кафедри економіки і підприємництва Провідна установа: Київський національний економічний університет (кафедра економіки підприємств) Захист відбудеться 20 червня 2000 р. о 14 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.150.02 по захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора (кандидата) наук в Інституті економіки НАН України за адресою; 01011, м. Київ-11, вул. П. Мирного,26. Автореферат розісланий 19 травня 2000 р. Вчений секретар спеціалізованої ради Стешенко В.С. Загальна характеристика роботи собівартість витрати планування продукція Актуальність теми. В умовах ринкової економіки, коли активізувались питання виживання підприємств у конкурентній боротьбі та забезпечення їх платоспроможності, підвищується роль управління діяльністю підприємств в прийнятті оптимальних рішень, в основі яких зосереджена техніко-економічна інформація щодо випуску продукції, витрат на її виробництво і рівня цін по її реалізації. Тому постає завдання не просто визначити собівартість, а розрахувати таку собівартість, яка в нинішніх умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Становлення ринку неможливе без глибокого знання багатоваріантних аспектів собівартості, яке викликає реальну зацікавленість товаровиробників і підприємців у підвищенні ступеня використання ресурсного потенціалу на основі застосування цих знань для систематичного зниження витрат виробництва. Дослідження показали, що собівартість продукції значною мірою формується без достатнього врахування економічного змісту, призначення й функціональної ролі кожного з окремих видів витрат, а неодноразові зміни складу собівартості і структури витрат дуже часто здійснювалися без достатнього теоретичного обґрунтування і врахування потреб господарської практики. Якщо у формуванні статей прямих витрат все більш-менш зрозуміло, то статті непрямих витрат проектувались як неосновні, вторинні, що значно зменшувало увагу до їх розподілу і цим самим не давало можливості отримувати достовірну інформацію про рівень собівартості. Актуальність розгляду питань розподілу непрямих витрат зумовлена, по-перше, формуванням ринкових відносин в Україні, які сприяють зміні обсягів виробництва, і завантаженням виробничих потужностей, а значить зміною частки непрямих витрат на одиницю продукції; по-друге, зростанням питомої ваги непрямих витрат у загальній сумі витрат виробництва внаслідок підвищення автоматизації та механізації виробництва продукції. До аналізу окремих її сторін зверталися вчені-економісти: А.Ф. Аксененко, І.А. Басманов, В.Б. Івашкевич, С.Ф. Покропивний, Я.В. Соколов, В.І. Стоян, Я.Д. Плоткін, М.Г. Чумаченко, О.К. Янушкевич та інші. Тому, аналізуючи опубліковані праці та існуючу практику формування собівартості продукції, можна стверджувати, що в них недостатньо простежуються специфічні моменти, обумовлені галузевими особливостями функціонування машинобудівних підприємств як об’єкта дослідження. Теоретичною основою дисертаційної роботи є праці вітчизняних і зарубіжних економістів з даної тематики, а також Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”, Інструктивні матеріали з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, відповідні постанови Кабінету Міністрів України, періодична і спеціальна література з економіки, організації й планування бухгалтерського обліку, а також первинна і звітна документації досліджуваних машинобудівних підприємств.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы