Філософія Нового часу, представники раціоналізму. Пантеїзм, детермінізм, матерія та дух, паралелізм - характерні риси вчення Б. Спінози. Коротка біографічна довідка з життя Вільгельма Лейбніца. Тіла як прояв субстанції, їх цілеспрямованість дії.
Представниками раціоналізму були філософи Рене Декарт, Б.Спіноза і Г. Лейбніц. Актуальність цієї теми полягає в тому, що проблема субстанції, яка була основною в XVII ст., і на сьогодні продовжує бути темою обговорення прихильників і опонентів раціоналізму, при цьому цей філософський напрямок набуває нових підходів і відбувається його подальший розвиток і обґрунтування. Для нього також мірою істини була ясність та чіткість, а розум, який пізнає ясним та чітким способом, був для нього джерелом істини. Але він намагався подолати дуалізм, виходячи із засновків самого Декарта; з його дефініції субстанції (субстанція є тим, що існує саме по собі і що може бути зрозуміле через самого себе) робив висновок, що субстанція є тільки одна, і нею є Бог. Субстанція не може бути створена, бо тоді вона б мала причину й існувала б завдяки причині, а не завдяки самій собі.Спіноза визнавав лише одну субстанцію, якою є Бог, Бог і субстанція - це одне і теж саме. А Лейбніц приймав необмежену кількість субстанцій. З позиції монізму Спіноза намагався розвязати основні питання метафізики, які дискутувались у його епосі: відношення мислення та тіл він розглядав у дусі паралелізму, відношення Бога і світу - в дусі пантеїзму. Щоправда, як виявилось, послідовно зберегти моністичну позицію виявилось важко; в конкретних висновках Спіноза трактував тіла як залежні від мислення, ще частіше він розглядав тіла як первинні, а мислення як від них залежне - тоді його монізм уподібнювався до матеріалізму. На відміну від Спінози, Лейбніц у своїй системі поєднав матерію з духом, несвідомі предмети з свідомими, творіння з Богом - і досягнув цілісного погляду на світ.
План
План
Вступ
Вчення Б. Спінози
Вчення Г. Лейбніца
Висновки
Література
Вывод
Таким чином ми розглянули вчення про субстанцію Б. Спінози і Г. Лейбніца. Спіноза визнавав лише одну субстанцію, якою є Бог, Бог і субстанція - це одне і теж саме. А Лейбніц приймав необмежену кількість субстанцій.
З позиції монізму Спіноза намагався розвязати основні питання метафізики, які дискутувались у його епосі: відношення мислення та тіл він розглядав у дусі паралелізму, відношення Бога і світу - в дусі пантеїзму. Щоправда, як виявилось, послідовно зберегти моністичну позицію виявилось важко; в конкретних висновках Спіноза трактував тіла як залежні від мислення, ще частіше він розглядав тіла як первинні, а мислення як від них залежне - тоді його монізм уподібнювався до матеріалізму. Свою надзвичайно абстрактну метафізику йому вдавалось поєднувати з актуальними подіями: з раціоналістичної та детерміністичної теорії він виводив ідеї демократії та вільнодумства. Зовнішньою - але тільки зовнішньою - властивістю його системи було математичне викінчення.
На відміну від Спінози, Лейбніц у своїй системі поєднав матерію з духом, несвідомі предмети з свідомими, творіння з Богом - і досягнув цілісного погляду на світ. Згідно неї, світ був сукупністю наділених силами одиниць, цілковито між собою відмінних і незалежних, однак узгоджених. Натомість усе, що ми маємо у повсякденному досвіді і що зазвичай вважаємо природою речей - просторовий та часовий характер, тілесність, причинність, - усе це для нього було тільки явищем. Система Лейбніца, незважаючи на те, що він користувався аргументами науки, була передовсім твором метафізичної уяви, і то такої живої та винахідливої, що її можна було б порівняти хіба що з тією, яка породила неоплатонізм.
Система Лейбніца мала два варіанти: в одному монади були вільними, а Бог вибирав можливості так, щоб створити світ, найкращий із можливих. Цей варіант Лейбніц оприлюднив тоді як другий - ні. Другий варіант був панлогічним: згідно нього, все було необхідним і не було місця на свободу. В першому варіанті світ також підлягав принципу достатньої підстави, але цей принцип трактувався телеологічно: відбувається те, що найбільш цілеспрямоване, найкраще. В другому варіанті цей погляд відпав: діється просто те, що необхідне.
Список литературы
1. В. Татаркевич Історія філософії. В 3-х томах. Т.2. - Львів, 1999.
2. А.А. Грицанов Всемирная энциклопедия. Философия. - Москва, 2001.
3. І.Ф. Надольний Філософія. Навчальний посібник. - Київ, 2004.
4. С.П. Щерба Філософія. Навчальний посібник. - Киів, 2003.
Размещено на .ru
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
