Дослідження основних принципів літературно-естетичних та творчих взаємозв"язків І. Франка та Ф. Достоєвського в компаративному контактно-генетичному аспекті. Аналіз літературно-критичної спадщини Франка в контексті творчості російського письменника.
При низкой оригинальности работы "Іван Франко і Федір Достоєвський: контактно-генетичний дискурс", Вы можете повысить уникальность этой работы до 80-100%
Компаративний аналіз творчості Франка і Достоєвського в українському літературознавстві завжди викликав інтерес і зазнавав певної еволюції. Особливо видається доцільним розглядати творчість Франка і Достоєвського у сукупності основних аспектів компаративного аналізу. ХІХ ст., він стверджував, що російське передове суспільство створило "єдину в своєму роді літературу, в котрій як дорогоцінні брильянти... сяють імена Тургенєва, Достоєвського, Гончарова, Салтикова-Щедріна, Толстого, Писемського, Григоровича, Успенського, Гаршина, Короленка, Чехова, Горького і цілої плеяди менших талантів" [5, Т. Достоєвського ("Еміль Золя, його життя і писання"), критик точно і влучно характеризує особливості творчої манери російського митця, причому не на користь французькому письменникові: "Ніщо не може бути більш навчаюче, як порівнювати великого "натураліста" Золя з великим "реалістом" Достоєвським. Аналізуючи її творчість у контексті здобутків реалістичної прози ХІХ ст., критик цілком посилається на "покривджених" Достоєвського: "Ці описи безвихідної нужди, ця іронія і гостро вишліфувані оскарження на адресу громадськості нагадують у дечому...і могутність вислову Достоєвського: "Чому та пропасть, яка ділить братів на покривджених і на тих, які кривдять, така безмежна, мов ті океани, і така страшна, як розкриті рани?.." [5, Т.
Вы можете ЗАГРУЗИТЬ и ПОВЫСИТЬ уникальность своей работы
